ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 521/15207/16-ц
провадження № 61-21543св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 (відповідач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору),
відповідач за первісним позовом - Одеська міська рада (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за позовом третьої особи яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), ОСОБА_2 (відповідач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору),
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом та за позовом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Одеської міської ради і ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позову вказувала, що вона більше двадцяти років перебувала у близьких дружніх стосунках із ОСОБА_4 . Своєї сім`ї та близьких родичів в останньої не було, проживала вона одна. Весь час за нею доглядала
ОСОБА_1 , лікувала, годувала, прала, сплачувала комунальні платежі, допомагала у вирішенні побутових питань.
У травні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в простій письмовій формі укладено договір довічного утримання. У зв`язку з хворобою ОСОБА_4 цей договір нотаріально не посвідчено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а позивач організувала та понесла витрати на її поховання.
Вказувала, що у власності ОСОБА_4 перебувала квартира АДРЕСА_1 . За укладеним 10 травня 2016 року договором довічного утримання ОСОБА_4 зобов`язалась передати у власність
ОСОБА_1 вказану квартиру, а остання зобов`язалась довічно утримувати і доглядати відчужувача з моменту підписання договору.
Посилаючись на непосвідчення нотаріусом вказаного договору довічного утримання та смерть ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулась із позовом, в якому просила визнати дійсним укладений правочин та визнати за нею право власності на вказану квартиру.
У подальшому ОСОБА_1 змінила предмет позову та остаточно просила суд встановити факт її постійного проживання більше п`яти років однією сім`єю з ОСОБА_4 до дня відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати її спадкоємцем ОСОБА_4 четвертої черги та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
У лютому 2018 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Одеська міська рада, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування ОСОБА_3 вказував, що він є рідним дядьком ОСОБА_4 . Як єдиний спадкоємець третьої черги останньої, він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину не отримав у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем, та відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Після звернення до нотаріуса він дізнався, що на спадкове майно ОСОБА_4 претендують ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і у суді розглядаються справи щодо вказаного спадкового майна.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив: встановити факт родинних відносин зі спадкодавцем, а саме, що він є рідним дядьком ОСОБА_4 ; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 22 листопада
2018 року, ухваленим у складі судді Плавича І. В., первісний позов задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 більше п`яти років однією сім`єю з ОСОБА_4 до дня відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги після ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 загальною площею 22,1 кв.м, в тому числі жилою площею 11,6 кв.м, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 .
Позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_3 є рідним дядьком
ОСОБА_4 .
У задоволенні позову ОСОБА_3 в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після ОСОБА_4 , оскільки довела належними і допустимими доказами факт її постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 у встановлений законом строку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Ухвалюючи рішення в частині вирішення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд першої інстанції вважав доведеним факт родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Місцевий суд зазначив, що ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем третьої черги, мав подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановивши, що ОСОБА_3 не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, подав заяву про прийняття спадщини після спливу шестимісячного строку та не звертався з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_3 таким, що прийняв спадщину після ОСОБА_4 , тому відмовив у задоволенні позову про визнання за ним права власності на спадкове майно.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку представником ОСОБА_3 - адвокатом Гречком І. О. в частині вирішення позову ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування та в частині вирішення позову ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.
Постановою Одеського апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Гречком І. О., скасовано рішення Малиновського районного суду міста Одеси
від 22 листопада 2018 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22 листопада 2018 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про існування правових підстав для встановлення факту проживання позивача разом зі спадкодавцем однією сім`єю протягом п`яти років до дня відкриття спадщини. Вказував про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_4 однією сім`єю; доказів про наявність взаємних прав та обов`язків; існування спільного сімейного бюджету та ведення спільного господарства.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що самі по собі показання свідків, допитаних за ініціативою позивача, не можуть бути достатніми і беззаперечними доказами проживання позивача разом зі спадкодавцем однією сім`єю протягом п`яти років до дня відкриття спадщини і не можуть мати вирішального та переважного значення з урахуванням встановлених у справі обставин.
Також апеляційний суд врахував, що ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання у квартирі АДРЕСА_3
з 5 квітня 2014 року, а попереднє її місце реєстрації - житловий будинок на АДРЕСА_4 - з 2 квітня 2012 року.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення вимог
ОСОБА_5 про встановлення факту, суд апеляційної інстанції зазначив про відмову у задоволенні похідних вимог про визнання спадкоємцем четвертої черги та визнання права власності на спадкове майно.
Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту та визнання права власності і залишити в цій частині в силі рішення Малинівського районного суду міста Одеси від 22 листопада 2018 року.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем більше п`яти років до відкриття спадщини. Апеляційний суд не врахував, що вона та ОСОБА_4 спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права і обов`язки та їх спільне проживання не суперечило моральним засадам суспільства.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги показання свідків, які є належними і допустимими доказами її постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Заявник вказує про неврахування судом апеляційної інстанції відсутності у ОСОБА_3 права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції про визнання за нею права власності на спадкове майно, оскільки судами встановлено, що ОСОБА_3 не прийняв спадщину після ОСОБА_4 , тому рішення суду у вказаній частині не вливає на обсяг його прав та обов`язків.
Вважає помилковим висновок судів попередніх інстанції про існування правових підстав для встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки беззаперечних доказів родинних відносин вказаних осіб матеріали справи не містять.
Позиція інших учасників справи
У березні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Крицак К. В. подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалась на безпідставність її доводів та відповідність висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з грудня 1998 року до 4 липня
2016 року ОСОБА_4 постійно проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_5 .
На підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О. В. за № 1648, ОСОБА_4 є власником квартири
АДРЕСА_1 .
З 4 липня 2016 року до 25 липня 2016 року ОСОБА_4 постійно проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .
10 травня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у простій письмовій формі склали договір, названий сторонами як договір довічного утримання (догляду).