Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 754/14543/18
провадження № 61-21216св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, прокуратура м. Києва,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року у складі судді Клочко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.
Позовна заява мотивована тим, що наказом голови Державної податкової адміністрації у м. Києві від 28 лютого 2008 року № 158-0 він був призначений на посаду начальника слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.
31 травня 2008 року слідчим відділом Прокуратури міста Києва щодо нього порушено кримінальну справу № 50-4994 та затримано в порядку статті 115 КПК України.
Позивач зазначав, що 02 червня 2008 року йому було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, та цього ж дня продовжено термін затримання до 10 днів.
Надалі постановою старшого слідчого Прокуратури міста Києва від 02 червня 2008 року, що санкціонована заступником прокурора міста Києва, його було відсторонено від посади начальника слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.
10 червня 2008 року, а також повторно 18 червня 2008 року щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який по момент подання позову не скасовано.
17 червня 2008 року його було звільнено з податкової міліції у відставку (за віком).
Посилався на те, що 19 січня 2011 року кримінальна справа, порушена щодо нього, направлена до Шевченківського районного суду м. Києва, де розглядалась майже три роки.
09 грудня 2014 року слідчим слідчого відділу Прокуратури міста Києва винесено постанову про закриття кримінального провадження в зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
Вважав, що внаслідок безпідставного перебування під слідством протягом 6 років 6 місяців і 10 днів йому завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних та фізичних стражданнях, руйнуванні життєвих планів та соціальних зв`язків, тривалому відриві від сім`ї, погіршенні відносин з оточуючими, що вплинуло на його психологічний стан та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд відшкодувати йому за рахунок державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку грошових коштів у розмірі 3 132 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури у розмірі 900 000 грн.
Зобов`язано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 900 000 грн.
Рішення районного суду мотивовано тим, що факт перебування позивача під слідством та судом очевидно завдав позивачу моральної шкоди внаслідок психічного впливу пред`явленням обвинувачення, позбавлення можливостей в повній мірі реалізації ним своїх звичок і бажань, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, пошук можливих способів захисту своїх порушених прав, інших негативних наслідків морального характеру, зниження репутації. Сам по собі такий факт є травмуючим для будь-якої людини, яка зазнала незаконних дій правоохоронних органів та суду.
Суд першої інстанції вважав, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 900 000 грн моральної шкоди.
Районний суд не взяв до уваги висновок експерта № 9427 від 20 грудня 2019 року, оскільки він грунтується на припущеннях.
Подану прокуратурою міста Києва постанову від 08 лютого 2019 року, якою скасовано постанову слідчого від 09 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42014100000001027, суд не прийняв до уваги як доказ, оскільки вказаний документ подано з порушенням частини дев`ятої статті 83 ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанції інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, прокуратури м. Києва задоволено.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, прокуратури м. Києва задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року змінено, виклавши другий та третій абзаци резолютивної частини рішення суду першої інстанції у наступній редакції:
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 600 000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження заходів досудового розслідування без правової підстави, зокрема, затримання позивача у період з 31 травня до 10 червня 2008 року, відсторонення його від роботи із обранням 10 червня 2008 року запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, накладення арешту на майно і пред`явлення обвинувачення (обвинувального висновку від 19 січня 2011 року) у зв`язку з притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 зазнав моральних переживань, а відтак обґрунтованим є висновок районного суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність збільшення гарантованого законом мінімуму компенсації моральної шкоди до 600 000 грн.
При цьому суд врахував, що відповідно до наказу № 432-о від 17 червня 2008 року позивач був звільнений з посади начальника слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва у відставку за пунктом 65 пп. «а» (за віком) відповідно до поданого ним рапорту.
Апеляційний суд не взяв до уваги доводи позивача про його лікування та перебування під наглядом лікарів, оскільки об`єктивних доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку отримання вищевказаних захворювань внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності до суду не надано і судом таких не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що постанова апеляційного суду не містить обґрунтування визначеного ним розміру моральної шкоди, що свідчить про порушення судом норм матеріального права. При цьому вважає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не є адекватним завданій шкоді, не випливає з обставин справи, не підтверджений доказами та є завищеним.
Отже, на думку заявника, судом неправомірно збільшено гарантований законом мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки за термін перебування позивача під слідством і судом 78 місяців і 9 днів розмір компенсації становить 369 765 грн.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень Державна казначейська служба України вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 10293св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 295/692/17 (провадження № 61-7534св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
31 травня 2008 року постановою старшого слідчого відділу Прокуратури м. Києва порушено кримінальну справу щодо начальника слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України (том 1, а. с. 22).
12 вересня 2008 року постановою старшого слідчого відділу Прокуратури м. Києва притягнуто ОСОБА_1 як обвинуваченого і пред`явлено йому обвинувачення у злочині, передбаченому частиною другою статті 368 КК України (том 1, а. с. 24-27).
Постановою заступника прокурора м. Києва від 02 червня 2008 року відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (том 1, а. с. 28).
02 червня 2008 року заступником прокурора м. Києві винесено постанову про проведення обшуку у службовому кабінеті № 314 начальника слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, з метою вилучення речей та цінностей, здобуті злочинним шляхом, а також інших предметів і документів, які мають значення для встановлення істини у справі (том 1, а. с. 36), а згідно з протоколом від 03 червня 2008 року проведено обшук (том 1, а. с. 37-38).
03 червня 2008 року Прокуратурою міста Києва винесено постанову про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого ОСОБА_1 (том 1, а. с. 39-40).
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2008 року продовжено на 10 діб затримання обвинуваченого ОСОБА_1 (том 1, а. с. 41-42).
Наказом заступника начальника управління - начальником відділу проходження служби податковою міліцією управління персоналу Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17 червня 2008 року ОСОБА_1 було звільнено з податкової міліції у відставку (за віком) (том 1, а. с. 30).
12 вересня 2008 року старшим слідчим відділу прокуратури м. Києва винесено постанову про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 , за кваліфікуючою ознакою частини другої статті 368 КК України (том 1, а. с. 52).
03 червня 2009 року прокурором слідчого відділу прокуратури м. Києва винесено постанову про скасування постанови старшого слідчого відділу прокуратури м. Києва від 12 вересня 2008 року про закриття кримінальної справи в частині пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, а саме закриття кримінальної справи в частині кваліфікуючої ознаки частини другої статті 368 КК України - одержання хабара поєднаного з вимаганням хабара (том 1, а. с. 53).
19 січня 2011 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України (том 1, а. с. 54-67)
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною дугою статті 368 КК України повернуто на додаткове розслідування (том 1, а. с. 75-78).
09 грудня 2014 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Прокуратури м. Києва винесена постанова про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100000001027 від 22 серпня 2014 року, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання (а. с. 20-21).
Згідно з висновком експерта судової психологічної експертизи від 20 грудня 2019 року № 9427, складеного експертом Незалежного інституту судових експертиз Н. В. Алікіною , ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури (безпідставне перебування під слідством та судом 6 років 6 місяців 10 днів - з 31 травня 2008 року до 14 грудня 2014 року) завдано страждань (заподіяно моральну шкоду). Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду) може становити 780 мінімальних заробітних плат (том 1, а. с. 211-243).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга Державної казначейської служби України задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права