Постанова
Іменем України
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 199/6798/20
провадження № 61-20141св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Департамент патрульної поліції,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року у складі судді Мовчан Д. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року Департамент патрульної поліції звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 грудня
2020 року відкрито провадження у справі.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня
2021 року провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування закрито.
Роз?яснено позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду мотивовано тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник між державним органом та особою, яка займала посаду державного службовця.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишено без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня
2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
08 грудня 2021 року Департамент патрульної поліції подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що сам по собі факт проходження відповідачем публічної служби не перетворює будь-який спір за його участю на публічно-правовий та наявності однієї лише такої обставини не достатньо для висновку про належність певного спору до юрисдикції адміністративних судів. Зокрема, сам факт проходження відповідачем публічної служби жодним чином не змінює цивільного характеру правовідносин, що наявні в даному випадку між сторонами цього судового провадження. Посилання судів на практику Верховного Суду є безпідставним, оскільки правовідносини у цій справі та у справах, на які посилаються суди не є тотожними.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
17 січня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Одним з елементів права на справедливий судовий розгляд є право на розгляд справи незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.