Постанова
Іменем України
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 727/7824/16
провадження № 61-1519св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 11 лютого 2020 року в складі судді Чебан В. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2020 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М., Владичана А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 ОСОБА_2 про визнання недійсним договору
купівлі-продажу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 тривалий проміжок часу спілкувався із ОСОБА_5 , який з корисливих мотивів турбувався про позивача, чим вводив останнього в оману щодо своїх добрих намірів.
Під час спілкування ОСОБА_5 переконав ОСОБА_1 про необхідність виготовлення документів на самочинне будівництво до квартири АДРЕСА_1 , що належала останньому на праві власності.
Позивач погодився на пропозицію ОСОБА_5 та передав йому правовстановлюючі документи на вищевказану квартиру для реєстрації
у визначений законом спосіб самочинного будівництва, а також 29 січня
2014 року видав на його ім`я довіреність, яка посвідчена нотаріусом. Вказував, що зміст довіреності не читав, оскільки ОСОБА_5 переконав його, що ця довіреність є правильною.
Наприкінці 2015 року позивач дізнався, що його квартиру за договором купівлі-продажу від 07 березня 2014 року відчужено на підставі зазначеної вище довіреності з перевищенням повноважень, всупереч інтересам довірителя на користь ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_5 .
Крім того, на підставі спірної довіреності з перевищенням повноважень, всупереч інтересам довірителя на користь ОСОБА_2 було відчужено належну позивачу присадибну земельну ділянку площею 0,0364 га на
АДРЕСА_2 , про що 07 березня 2014 року укладено відповідний договір купівлі-продажу.
Зазначав, що грошових коштів за продане майно він не отримував
і не бажав відчужувати це майно, зокрема, і єдине своє житло,
оскільки вважав, що видавав довіреність на реєстрацію самочинного
будівництва, а не на відчуження квартири та земельної ділянки.
Вказував, що укладені договори купівлі-продажу суперечить вимогам
статей 638, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),
а довіреність - вимогам статей 1000-1006 ЦК України, тому зазначені правочини підлягають визнанню недійсними.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07 березня 2014 року, відповідно до умов якого ОСОБА_5 в інтересах позивача відчужив квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , з приведенням сторін у цій частині у попереднє становище; визнати недійсним договір купівлі-продажу присадибної земельної ділянки площею 0,0364 га на
АДРЕСА_2 , за умовами якого ОСОБА_5 в інтересах позивача
07 березня 2014 року відчужив це майно на користь ОСОБА_2 ,
з приведенням сторін у цій частині у попереднє становище; визнати
частково недійсним доручення (довіреність), видане позивачем на ім`я
ОСОБА_5 , посвідчене 29 січня 2014 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Король О. В.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 02 березня
2017 року залучено до участі у справі як правонаступника померлого відповідача ОСОБА_4 - його спадкоємця ОСОБА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 06 грудня
2017 року позовні вимоги в частині визнання частково недійсним доручення, визнання недійсним договору купівлі-продажу присадибної земельної ділянки, з приведенням сторін в цій частині в попереднє становище, залишено без розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 15 травня
2018 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 11 лютого
2020 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами підстав для визнання недійсним договору
купівлі-продажу квартири. Спірний договір відповідає вимогам закону, підстави для його визнання недійсним відсутні.
Так, довіреність від 29 січня 2014 року була предметом перевірки в іншій справ № 727/10189/17 та судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено у визнанні її недійною. Вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 , зокрема, продати належне йому майно
з установленням ціни на власний розсуд. На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 і продав спірну квартиру на користь ОСОБА_2 , а кошти за договором купівлі-продажу отримані представником продавця від покупця до підписання цього правочину. ОСОБА_5 діяв у спірному правочині як представник власника за довіреністю від 29 січня 2014 року, при цьому мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення зазначеного правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 3 частини другої
статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) як на підставу оскарження судових рішень.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу),
а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої
статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 2, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі намагалися приховати докази та лише на виконання ухвали суду першої інстанції від 05 липня
2017 року надли згоду дружини покупця на укладення договорів
купівлі-продажу.
Спірні квартиру та земельну ділянку відчужено всупереч волі позивача та внаслідок неправомірних дій повіреного. Так, ОСОБА_1 здійснив добудову до квартири та саме з метою офіційної реєстрації цієї добудови видав довіреність на ім`я ОСОБА_5 , проте останній мав на меті незаконно заволодіти спірним майном, тому відчужив це майно на користь свого сина. Представник позивача та покупець діяли виключно в своїх інтересах. При цьому ОСОБА_1 не отримував жодних коштів за вищевказане майно. Фактично відповідачі набули спірне майно безкоштовно та з порушенням вимог закону. Позивач не мав наміру відчужувати єдине житло, де постійно проживає.
Суд першої інстанції залишив поза увагою аргументи ОСОБА_1 , не дав їм належної оцінки, не дослідив зібрані у справі докази та всупереч принципам цивільного судочинства відмовив у задоволенні позову. Суди встановили обставини справи на підстав недопустимих доказів. Апеляційний суд на вказані порушення місцевого суду та аргументи апеляційної скарги уваги не звернув та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін. Місцевий суд безпідставно відмовив у збільшенні позовних вимог та одночасному розгляді пов`язаної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та довіреності.
Зміст спірного правочину суперечить нормам матеріального права, тому його необхідно визнати недійсним, оскільки він порушує права позивача. ОСОБА_1 не уповноважував ОСОБА_5 на відчуження спірної квартири.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 26 січня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 квітня 2004 року ОСОБА_1 , який проживає в квартирі АДРЕСА_3 , є спадкоємцем майна ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з квартири
АДРЕСА_1 .
Довіреністю від 29 січня 2014 року, посвідченою приватним
нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Король О. В.,
ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 на розпорядження всім своїм майном та надав останньому право представляти свої інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, зокрема,
в органах нотаріату, а також право продати майно, належне позивачу,
із встановленням його ціни на власний розсуд.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 07 березня 2014 року ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Король О. В. 29 січня 2014 року, продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . За цим договором продавець передав майно (предмет договору) у власність покупця, а представник покупця прийняв майно і сплатив за нього погоджену грошову суму. Продаж майна за домовленістю сторін вчинено за ціною 83 233 грн, кошти отримані представником продавця від покупця до підписання цього договору. Сторони стверджують факт повного розрахунку за цим договором.
ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_5 ) надала згоду на придбання (купівлю) спірної квартири, що підтверджується заявою від 07 березня
2014 року, засвідченою приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності ОСОБА_2 є власником квартири
АДРЕСА_1 на підставі договору
купівлі-продажу від 07 березня 2014 року.
Відповідно до довідок Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 5 (далі - КЖРЕП № 5) від 01 грудня 2016 року та від 12 квітня 2018 року власником квартири
АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 зазначено як колишнього власника.
Згідно з актом від 08 грудня 2016 року, складеного комісією в складі працівників КЖРЕП № 5, колишній власник ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 станом на 08 грудня 2016 року не проживає.
За змістом квитанції та акта звірки взаєморозрахунків за електроенергію
№ 60357 станом на 13 квітня 2018 року за ОСОБА_2 заборгованість відсутня.
Суди також встановили, що ОСОБА_6 (брат позивача) звертався
до правоохоронних органів щодо неправомірного заволодіння (внаслідок шахрайських дій) спірною квартирою. За вказаним фактом 31 грудня
2015 року порушено кримінальне провадження.
Постановою від 18 березня 2016 року вищевказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати недійсним укладений 07 березня 2014 року договір
купівлі-продажу належної йому присадибної земельної ділянки площею 0,0364 га на АДРЕСА_2 , проданої повіреним ОСОБА_4 ; визнати частково недійсним доручення (довіреність), видане ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 , посвідчене приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Король О. В.
29 січня 2014 року, в частині укладення договорів купівлі-продажу всієї належної йому нерухомості (квартири та присадибної земельної ділянки за вищевказаною адресою), крім узаконення самовільного переобладнання квартири за вказаною вище адресою.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 22 квітня
2019 року у справі № 727/10189/17, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року та постановою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року, у задоволенні вищевказаного позову про визнання частково недійсним доручення (довіреності) та визнання недійсним договору купівлі-продажу присадибної земельної ділянки відмовлено.
Під час розгляду справи № 727/10189/17 суди встановили, що приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Король О. В.
перед підписанням довіреності від 29 січня 2014 року перевірив
дієздатність ОСОБА_1 та роз`яснив йому зміст статей 203, 214,
237-250 ЦК України, статей 65, 74 Сімейного кодексу України,
статей 172-174 Податкового кодексу України, що останній підтвердив своїм підписом на довіреності. ОСОБА_1 не довів підстав для визнання частково недійсною довіреності та недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Спірний договір відповідає вимогам закону, підстави для його визнання недійсним відсутні. Довіреність
від 29 січня 2014 року була предметом перевірки в іншій справ
№ 727/10189/17 та судовим рішення, яке набрало законної сили, відмовлено у визнанні її недійною. Вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 , зокрема, продати належне йому майно з установленням ціни на власний розсуд. На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 і продав спірну квартиру на користь
ОСОБА_2 , а кошти за договором купівлі-продажу отримані представником продавця від покупця до підписання цього правочину. ОСОБА_5 діяв у спірному правочині як представник власника за довіреністю від 29 січня 2014 року, при цьому мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення зазначеного правочину.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України,