Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 570/5639/16-ц
провадження № 61-19440св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2021 року в складі судді Красовського О. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що з 1998 року їй на праві власності належить земельна ділянка в с. Дядьковичі Рівненського району Рівненської області загальною площею 0,149 га. Право власності підтверджене державним актом на право власності на земельну ділянку серія РВ № 005734. Цю ділянку вона отримала на підставі рішення Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області № 100 від 14 листопада 1997 року.
У серпні 2016 року позивачу стало відомо, що 26 жовтня 2009 року у відповідача ОСОБА_2 виникло право власності на цю ж земельну ділянку. ОСОБА_2 отримала у власність спірну земельну ділянку на підставі рішення Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області № 345 від 16 червня 2009 року. На підставі цього рішення відповідач ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 060923, а 23 травня 2016 року - зареєструвала право власності на це майно.
Позивач просила:
визнати недійсним рішення Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1495 га, кадастровий номер 5624684100:03:015:0177, розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області.
06 квітня 2017 року представник позивача - адвокат Ромашко Л. Г. подала до суду заяву про збільшення позовних вимог від 05 квітня 2017 року. Заява мотивована тим, що позивачу стало відомо, що 06 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_2 здійснила поділ спірної земельної ділянки на дві земельні ділянки:, кадастровий номер 5624684100:03:015:0328, площею 0,0748 га та кадастровий номер 5624684100:03:015:0329, площею 0,0747 га.
Просила суд:
визнати недійсним рішення Дядьковицької сільської ради Рівненського району про надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 060923 від 26 жовтня 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1495 га, кадастровий номер 5624684100:03:015:0177 цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району Рівненської області;
скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на: земельну ділянку, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0329, площею 0,0747 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110945156246, розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області; земельну ділянку, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0328, площею 0,0748 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110932356246.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2020 року вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
18 лютого 2021 року представником позивача - адвокатом Ромашко Л. Г. була подана до суду заява про зміну предмета позову від 17 лютого 2021 року. Заява мотивована метою здійснення ефективного захисту порушеного права позивача, відновлення прав на спірну земельну ділянку, яка безпідставно вибула із володіння позивача.
Позивач просила:
визнати недійсним рішення Дядьковицької сільської ради Рівненського району про надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 060923 від 26 жовтня 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1495 га, кадастровий номер 5624684100:03:015:0177 цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району Рівненської області;
скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на: земельну ділянку, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0329, площею 0,0747 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110945156246, розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області; земельну ділянку, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0328, площею 0,0748 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110932356246.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь власника ОСОБА_1 : земельну ділянку, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0329, площею 0,0747 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110945156246, розташована у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області; земельну ділянку, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0328, площею 0,0748 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110932356246
У квітні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ромашко Л. Г. подала заяву про уточнення позовних вимог в частині зазначення дати постановлення та номера оспорюваного рішення Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області: «від 16 червня 2009 року», «№ 345».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2021 року: повернуто позивачу заяву про зміну предмета позову від 17 лютого 2021 року (подана до суду 18 лютого 2021 року) як таку, що подана з порушеннями статті 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); роз`яснено право на звернення до суду з новим позовом на загальних підставах.
Закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 липня 2021 року.
Постановляючи ухвалу про повернення заяви позивача про зміну предмета позову, суд виходив із того, що представник позивача просить суд змінити предмет позову, а за змістом заяви доповнює позов вимогою майнового характеру, а саме, витребування земельних ділянок. За статтею 49 ЦПК України позивач може змінити або підстави позову або предмет позову.
Поданою заявою представник позивача доповнив позов новою вимогою з іншим предметом та іншими підставами, заявивши цілком новий позов як за предметом, так і за підставами, що не передбачено ЦПК України.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ромашко Л. Г. залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2021 року - без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну предмета спору. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач пред`являє окрему самостійну вимогу майнового характеру про витребування майна у спорі немайнового характеру, що фактично свідчить про подання нової позовної заяви, з визначенням іншого способу захисту в частині майнової вимоги (про витребування земельних ділянок).
Заява позивача про зміну предмета позову фактично за своїм змістом є заявою про зміну підстав та предмету позову і її слід розглядати як новий, окремий позов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ромашко Л. Г. надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року.
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2021 року в частині повернення позивачу заяви про зміну предмета позову та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст доводів касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, безпідставно повернув заяву про зміну предмета позову. Позивач подав заяву про зміну саме предмета позову, доповнивши раніше заявлені позовні вимоги вимогою про витребування спірної земельної ділянки, яка на цей час поділена на дві земельні ділянки. В оскаржуваних рішеннях не вказано, які підстави позову були змінені позивачем. Натомість, позивач не змінював підстави позову, оскільки вимога про витребування земельних ділянок обґрунтована незаконним отриманням у власність відповідачем спірної земельної ділянки на підставі незаконного рішення сільської ради. Також позивач наголошує, що у спірних правовідносинах вимога про витребування спірного майна є належним способом захисту її прав, що також підтверджується практикою Верховного Суду.
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Постановляючи оскаржувані рішення про повернення позивачу заяви про зміну предмета позову від 17 лютого 2021 року, суди виходили із того, що ця заява за своїм змістом є заявою про зміну підстав та предмету позову, що суперечить статті 49 ЦПК України, тому не може бути прийнята, а підлягає розгляду як окремий позов.
Однак, такі висновки є передчасними та помилковими, враховуючи наступне.
У пункті 9 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.