Постанова
іменем України
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 750/11103/18
провадження № 51-6198 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кахнича В.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Дмитрука М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників Максимця В.С. та Дмитрука М.Ф. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у кримінальному провадженні № 12018270010004753 від 30 червня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 4274,07 грн на відшкодування майнової шкоди та 3000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 червня 2018 року приблизно о 16:00, знаходячись неподалік будинку № 56 на вул. Сосновій в м. Чернігові, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, всупереч волі власника, шляхом котіння заволодів мотоциклом марки "ММВЗ-3.11212", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебував у законному володінні потерпілого ОСОБА_2, вартість якого відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 03 вересня 2018 року № 62 становить 4274,07 грн.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу захисника Акуленка В.М. та апеляційну скаргу захисників Максимця В.С. і Дмитрука М.Ф. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи осіб, які її подали.
У своїй касаційній скарзі захисники Максимець В.С. та Дмитрук М.Ф., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Аргументуючи свої вимоги, захисники зазначають, що висновки судів попередніх інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, є необґрунтованими, незаконними та невмотивованими, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, що підтверджують наявність у діях засудженого суб`єктивної сторони інкримінованого злочину, а саме судами не було встановлено, що ОСОБА_1 мав за мету використати належний потерпілому ОСОБА_2 транспортний засіб для проїзду, прогулянки чи продажу.
Також захисники вказують, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Так, на переконання сторони захисту, судом було надано неправильну оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо обставин вчинення злочину, оскільки відповідно до зазначених показань убачається, що саме ОСОБА_3 здійснив запуск двигуна мотоцикла потерпілого та поїхав на ньому з місця вчинення злочину. При цьому факт заволодіння останнім зазначеним мотоциклом підтверджується і тим, що даний транспортний засіб було вилучено саме у ОСОБА_3, який зняв з мотоцикла державний реєстраційний номер.
Крім того, захисники зауважують, що місцевим судом було порушено вимоги ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки суд прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_3, які останній надавав слідчому, що є неприпустимим, оскільки відповідно до вищезазначених норм процесуального закону, суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. Так, на переконання захисників, показання ОСОБА_3, отримані при проведенні слідчого експерименту від 09 серпня 2018 року, не були безпосередньо підтверджені ним в ході судового розгляду, що в свою чергу унеможливлює врахування зазначеного процесуального документу як доказу під час ухвалення судом рішення.
При цьому захисники також звертають увагу й на те, що показання свідка ОСОБА_4, надані ним під час проведення слідчого експерименту від 14 серпня 2018 року, протирічать його ж показанням, які він надавав у ході судового розгляду. Одночасно сторона захисту зауважує, що показання зазначеного свідка, про те, що саме ОСОБА_1 незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого, є хибними та нещирими, а тому суд безпідставно прийняв їх до уваги та поклав в основу свого рішення.
Також захисники посилаються на недопустимість як доказів протоколів проведення слідчих експериментів від 09 серпня 2018 року та від 14 серпня 2018 року, проведених за участю свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідно, оскільки зазначені слідчі дії було проведено без участі сторони захисту.
Разом з тим захисники стверджують, що місцевий суд безпосередньо не дослідив показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та не надав їм жодної правової оцінки.
Крім того, у своїй касаційній скарзі захисники вказують, що судом першої інстанції було залишено поза увагою показання обвинуваченого ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_8 в частині неправомірних дій потерпілого ОСОБА_2, який вимагав у останніх матеріальної винагороди. При цьому захисники зазначають, що між потерпілим ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_3, ОСОБА_4 була таємна домовленість щодо навмисного обмовлення ОСОБА_1 у вчиненні злочину з метою отримання від останнього матеріальної винагороди.
Одночасно захисники не погоджуються і з висновками місцевого суду в частині вирішення цивільного позову та часткового задоволення пред`явлених потерпілим до обвинуваченого вимог, оскільки, на переконання сторони захисту, цивільним відповідачем у даному кримінальному провадженні має бути не засуджений ОСОБА_1, а свідок ОСОБА_3, оскільки саме він користувався мотоциклом потерпілого та наніс збитки шляхом пошкодження вказаного транспортного засобу.
Разом з тим, на думку захисників, місцевий суд незаконно ухвалив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 4274,07 грн на відшкодування майнової шкоди, оскільки вказана сума є завеликою та дорівнює ринковій вартості мотоцикла, а не сумі його ремонту. При цьому судом взагалі не було встановлено жодного доказу на підтвердження розміру заподіяної потерпілому шкоди.
Крім того, захисники звертають увагу й на незаконність ухвали апеляційного суду, оскільки залишаючи вирок місцевого суду без зміни, а апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, суд належним чином своє рішення не обґрунтував та не навів мотивованих доводів щодо безпідставності зазначених в апеляційних скаргах твердженнях.
Водночас захисники вказують, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про допит потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_6 .
Також сторона захисту зауважує, що апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, не врахував висновків, викладених у виправдувальному вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні.
Разом з тим захисники зазначають, що апеляційний суд, приймаючи рішення, проігнорував письмові пояснення обвинуваченого та висновки поліграфічного дослідження, надані суду стороною захисту разом із апеляційною скаргою.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисників не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник Дмитрук М.Ф. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор Кахнич В.С. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисників, просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисників підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один з основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону місцевий та апеляційний суди не дотрималися.