ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 705/6658/16-к
провадження № 4634км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючої Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука Є.І.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Левицького О.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250250001337, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз - 15 квітня 2016 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 115, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців, 15 квітня 2016 року звільненого на підставі ч. 5 ст. 72 КК у зв`язку з відбуттям покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115КК,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Левицького О.В. на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2021 року й ухвалу Черкаськогоапеляційного суду від 17 серпня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2021 рокуОСОБА_1 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону від 26 листопада 2015 року ОСОБА_1 зараховано в строк відбутого покарання термін попереднього ув`язнення з 17 серпня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, на території підприємства "Уманьрайавтодор", що на вул. Михайлівській, 124 в м. Умані, де він тимчасово проживав, 17 серпня 2016 року близько 01:40 зайшов до кімнати охорони, де перебував ОСОБА_2, останній на ґрунті раптово виниклого конфлікту, схопивши ніж, почав нецензурно лаятися у бік ОСОБА_1 та вимагав залишити це приміщення охорони, погрожуючи фізичною розправою. Після цього ОСОБА_1 вибіг з кімнати охорони й узяв з багажного відділення автомобіля ВАЗ-2105, який стояв на території підприємства, хрестовинний люльковий ключ та, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, а саме позбавлення життя останнього, діючи умисно і цілеспрямовано, повернувся до кімнати охорони та наніс кілька ударів у голову ОСОБА_2, заподіявши дві забійні рани в лобній ділянці, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, внаслідок чого останній впав на ліжко. Після цього ОСОБА_1 вихопив із рук ОСОБА_2 кухонний ніж та наніс ним йому три удари в шию з правого боку, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді трьох колото-різаних ран шиї з ушкодженням шийних м`язів та немагістральних судин шиї, що супроводжувались масивною кровотечою і призвели до знекровлення організму, які належать до тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, від яких настала смерть ОСОБА_2 .
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 17 серпня 2021 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Левицький О.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що:
- суд поверхово розглянув провадження, неправильно оцінив або ж не дав правової оцінки деяким доказам, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив вирок, що суперечить дійсним обставинам справи;
- суди попередніх інстанцій не навели переконливих аргументів, чому визнали обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом за наявності неспростованих обставин, які підтверджують версію сторони захисту;
- суди попередніх інстанцій за наявності відповідних підстав не закрили кримінального провадження щодо ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Крім того, захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- усупереч вимогам ст. 404 КПК належним чином не розглянув його апеляційної скарги, виклав в ухвалі висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
- не врахував того, що в судах обвинувачений зазначав про надання ним показань під час проведення слідчого експерименту, який і був покладений в основу обвинувачення, під тиском працівників правоохоронних органів.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив судові рішення щодо нього скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставах п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості і вичерпанням можливості їх отримати. У судовому засіданні ОСОБА_1 уточнив, що підтримує вимоги касаційної скарги захисника.
На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначав, що суд першої інстанції:
- допустив неповноту судового розгляду, невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 409, ч. 1 ст. 410, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК);
- безпідставно відхилив клопотання, заяви, подані в судовому засіданні, про допит свідків, експерта, спеціаліста, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких має істотне значення для прийняття законного судового рішення, чим обмежив його можливості для захисту;
- поверхово розглянув справу та, порушуючи ст. 94 КПК, дав неправильну оцінку здобутим доказам, деяким доказам не дав правової оцінки, в основу вироку поклав припущення, які суперечать дійсним обставинам справи, що привело до прийняття неправильного процесуального рішення;
- не надав оцінки наданим ним (обвинуваченим) безпосередньо під час судового засідання показанням;
- усупереч положенням статей 87, 95 КПК не дав оцінки тому, що показання під час слідчого експерименту він давав під тиском працівників поліції;
- не обґрунтував, яким чином зазначені судом обставини спростовують версію сторони захисту;
- допустив порушення статей 62, 129 Конституції, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція);
- не виконав вимоги ч. 1 ст. 22, 23, 26 КПК, чим допустив однобічність та упередженість судового розгляду;
- усупереч положенням п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку не зазначив обставин, що мають суттєвий вплив на правильність судового рішення;
- обґрунтував своє рішення припущеннями і домислами, та не взяв до уваги, що зібрані на досудовому слідстві докази виправдовують його або доказують його непричетність до кримінального правопорушення;
- розглянув кримінальне провадження за відсутності висунутого обвинувачення, чим порушив його права як обвинуваченого, в тому числі право на захист, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Водночас засуджений посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вищезазначені порушення, а також розглянув провадження незаконним складом суду, оскільки судді, які входили до складу колегії суддів, раніше брали участь у цьому кримінальному провадженні, чим, на його думку, допустили порушення ч. 4 ст. 75, 80, 370, 412 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційних скарг вимоги прокурор заперечував щодо їх задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень щодо неповноти судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильної оцінки доказів. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку відповідним доводам, наведеним у касаційних скаргах з цих підстав
У своїй касаційній скарзі засуджений посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження щодо нього незаконним складом суду, оскільки рішення у цьому кримінальному провадженні ухвалювали судді, які раніше ухвалювали рішення в провадженнях № 11кп/821/26/19, 11кп/821/270/21, 11кп/821/458/21, однак такі доводи засудженого не відповідають вимогам закону.
Так, згідно з положеннями частин 1 та 3 ст. 76 КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції.
Водночас, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на упередженість суддів апеляційного суду, однак у судовому засіданні сторона захисту не надавала жодних заяв про відвід суддям на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК та не наводила жодних обґрунтувань щодо наявності відводу з цих підстав.
Таким чином, як убачається з наявних матеріалів, засудженим не були наведені жодні із передбачених законом підстав, які би свідчили про незаконний склад суду апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження щодо нього, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку щодо допущення судом у цій частині таких істотних порушень КПК, які могли істотно вплинути на законність судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив його клопотання про допит свідків та експертів, засуджений не зазначив які саме свідки і експерти повинні були бути допитані, які їхні показання та як саме, на його думку, могли б вплинути б на законність прийнятого судового рішення.