ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 442/7125/15-к
провадження № 51 - 5893 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Мороза С.В.,
захисника Войцеховської Т.М.
(у режимі відеоконференції),
представника потерпілого
Савшака П.І. Равлюка Т.І. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 лютого 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року стосовно
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Злазне Костопільського району
Рівненської області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1,
виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця с. Ямпіль Пустомитівського району
Львівської області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_2,
виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України;
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця м. Червоноград, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_3,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України;
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_4,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_4 ),
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 лютого 2018 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року,:
- ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень;
- ОСОБА_3 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень;
- ОСОБА_4 засуджено за:
- ч. 2 ст. 189 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 1 ст. 263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України;
- ОСОБА_5 засуджено за:
- ч. 2 ст. 189 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 1 ст. 263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн.
За вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винуватими у вчиненні ними злочинів за таких обставин.
Так, ОСОБА_4, діючи повторно, та ОСОБА_5,за попередньою змовою між собою, з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, вимагали протягом травня-липня 2015 року від ОСОБА_1 передачі їм майна (коштів) та умисно пошкодили майно ОСОБА_6 шляхом вибуху, що заподіяло шкоду у великих розмірах.
Указані особи з метою досягнення злочинної мети щодо незаконного заволодіння коштами розробили та погодили план вимагання грошових коштів у ОСОБА_1, згідно з яким ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні були здійснювати залякування, у тому числі й шляхом пошкодження майна потерпілого ОСОБА_1 з метою схилити останнього до передачі їм грошових коштів. При цьому словесне залякування мав здійснювати ОСОБА_4, використовуючи інформацію про спосіб життя потерпілого та його оточення, надану ОСОБА_5, а останній, перебуваючи за місцем проживання потерпілого у м. Дрогобич Львівської області, використовуючи поради ОСОБА_4, як більш досвідченого у злочинній діяльності, мав вчиняти дії щодо пошкодження чи знищення їхнього майна.
31 травня 2015 року приблизно о 14: 40 ОСОБА_4, знаходячись разом із ОСОБА_5 в приміщенні ТРК "King Cross Leopolis", що на вул. Стрийська, 30 в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_1, діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов`язків, з метою здійснення погроз застосування насильства щодо ОСОБА_1, його близьких родичів, пошкодження та знищення їхнього майна, в торгівельній мережі ТзОВ "Алло" придбали мобільний телефон марки "Nomii 180 Black" зі стартовим пакетом з номером НОМЕР_1 та через електронний гаманець поповнили рахунок вказаного мобільного терміналу.
Цього ж дня, о 14:52 ОСОБА_4, використовуючи раніше придбаний мобільний телефон, зателефонував ОСОБА_1, представився "Сергієм" та, погрожуючи застосуванням насильства до потерпілих, висунув вимогу передачі йому грошей в сумі 15000 доларів США.
02 червня 2015 року приблизно о 02 год ОСОБА_5, діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов`язків, знаходячись на вул. Володимира Великого, 22 у м. Дрогобич Львівської області, з метою сприйняття ОСОБА_1 висунутих йому раніше ОСОБА_4 погроз як реальних, вчинив насильницькі дії, небезпечні для життя та здоров`я особи, а також пошкодив майно, а саме кинув гранату типу РГД-5 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 під автомобіль "Range Rover", державний номер НОМЕР_2, яким користується ОСОБА_1, де та вибухнула, пошкодивши автомобіль, що заподіяло ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 43625,08 грн.
19 червня 2015 року приблизно о 20:16 ОСОБА_4, діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов`язків, використовуючи раніше придбаний мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , зателефонував ОСОБА_1 та з метою забезпечення виконання потерпілим раніше висунутої вимоги про передачу грошей висловив погрози застосування насильства до ОСОБА_1 та його близьких родичів.
28 червня 2015 року о 15:25 ОСОБА_4, діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов`язків, використовуючи мобільний телефон з номером НОМЕР_1,зателефонував дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та висловив погрози застосування насильства з метою схилити ОСОБА_1 до передачі грошових коштів
03 липня 2015 року приблизно о 02:45 ОСОБА_5, діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов`язків, перебуваючи на АДРЕСА_5, з метою спонукання потерпілого ОСОБА_1 до незаконної передачі коштів та підтвердження реальності раніше висловесних ОСОБА_4 погроз, пошкодив майно, а саме кинув оборонну осколкову ручну гранату типу Ф-1, з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ, під паркан будинку, де проживає матір потерпілого - ОСОБА_6, яка на той час перебувала всередині, граната вибухнула на подвір`ї, пошкодивши будинок, а також пошкодивши будинок ОСОБА_8
06 липня 2015 року в період часу 13:45-13:47 ОСОБА_4, діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов`язків, використовуючи мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , зв`язався із дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та з метою схилити ОСОБА_1 до передачі грошових коштів висловив ОСОБА_7 погрози застосування насильства, а також погрози вбивства її чоловіка, із цією ж метою о 13:50 цього ж дня зателефонував сину ОСОБА_1 - неповнолітньому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та висловив йому погрози застосування насильства, а також повідомив, що "відріже йому голову", тобто висловив погрозу вбивства.
10 липня 2015 року о 15:11 ОСОБА_4, діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов`язків, використовуючи мобільний телефон з номером НОМЕР_1, зателефонував дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та висловив їй погрози застосування насильства, з метою схилити ОСОБА_1 до передачі грошових коштів.
Крім цього, ОСОБА_4, не маючи передбаченого законом дозволу, незаконно придбав з невстановленого досудовим розслідуванням джерела та у невстановлений досудовим розслідуванням час гранату типу РГД-5 із уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, 9 мм самозарядний пістолет Макарова (ПМ), чотири магазини, які можуть використовуватися в даному пістолеті, та 31 патрон, які зберігав у салоні автомобіля "Мітсубісі-Паджеро", державний номер НОМЕР_3, своєї співмешканки - ОСОБА_9, яким він користувався, та які 15 липня 2015 року під час санкціонованого обшуку вказаного транспортного засобу були вилучені працівниками поліції.
Крім цього, ОСОБА_5, не маючи передбаченого законом дозволу, незаконно придбав з невстановленого досудовим розслідуванням джерела та у невстановлений досудовим розслідуванням час гранату типу РГД-5 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та гранату типу Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ, які зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці та які були ним використані під час вчинення злочинів 02 червня та 03 липня 2015 року.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувались у тому, що вони, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 і ОСОБА_5, з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, вимагали протягом травня-липня 2015 року від ОСОБА_1 передачі їм майна (коштів) та умисно пошкодили майно потерпілого шляхом вибуху, що заподіяло шкоду у великих розмірах.
Так, ОСОБА_3 у травні 2015 року, маючи на меті заволодіти грошовими коштами потерпілого ОСОБА_1 під приводом повернення останнім неіснуючого боргу в сумі 15000 доларів США, що за курсом НБУ становило 315750 грн, знаючи, що ОСОБА_1 добровільно вказані кошти не передасть, оскільки жодних боргових зобов`язань між ними не існувало, вступив у злочинну змову з оперуповноваженим в ОВС відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_2, котрий за половину вказаної суми, а саме 7500 доларів США, що за курсом НБУ становило 157875 грн, погодився взяти участь у незаконному заволодінні грошовими коштами ОСОБА_1 .
У свою чергу ОСОБА_2, використовуючи своє службове становище, залучив для реалізації плану вимагання раніше судимого ОСОБА_4
ОСОБА_4, беручи на себе функцію залякування потерпілого ОСОБА_1, залучив як співучасника дій щодо залякування, в разі якщо словесні погрози не дадуть бажаного злочинного результату, мешканця м. Дрогобич Львівської області ОСОБА_5, який володів відомостями про ОСОБА_1, зокрема про його місце проживання, транспортний засіб, яким користується, місця частого перебування, маршрути пересування та місця проживання близьких родичів.
ОСОБА_4 у період часу 31 травня по 10 липня 2015 року, використовуючи раніше придбаний мобільний телефон з номером НОМЕР_1, телефонував ОСОБА_1, його дружині ОСОБА_7, неповнолітньому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та, погрожуючи застосуванням насильства щодо них, а також висловлюючи погрозу вбивством ОСОБА_6, висував вимогу передачі йому грошей в сумі 15000 доларів США.
ОСОБА_5 02 червня та 03 липня 2015 року вчинив насильницькі дії, небезпечні для життя та здоров`я особи, та пошкодив майно, а саме кинув одну гранату типу РГД-5 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 під автомобіль марки "Range Rover", державний номер НОМЕР_2, яким користується ОСОБА_1, де та вибухнула, тим самим пошкодивши автомобіль, що заподіяло ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 250000 грн., тобто майнової шкоди у великих розмірах, та одну осколкову ручну гранату типу Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ у вікно кімнати будинку, де проживає матір потерпілого ОСОБА_6, яка відбилась від вікна та вибухнула на подвір`ї, пошкодивши будинок, що заподіяло ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 15000 грн, а також пошкодивши будинок ОСОБА_8, що заподіяло майнової шкоди на суму 10000 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень й особам засуджених, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції:
- виправдовуючи ОСОБА_2, ОСОБА_3, не врахував показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
- не надав оцінки телефонним розмовам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому врахувавши лише показання ОСОБА_2 щодо непричетності до вчинення інкримінованих злочинів;
- необґрунтовано змінив кваліфікацію дій ОСОБА_4, ОСОБА_5 з ч. 3 на ч. 2 ст. 189 КК України через невстановлення загальнонебезпечного способу;
- необґрунтовано виключив з ч. 3 ст. 189 та ч. 2 ст. 194 КК України кваліфікуючу ознаку - спричинення шкоди у великому розмірі;
- призначаючи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 покарання, безпідставно застосував положення ст. 75 КК України.
Крім того, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів;
- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам КПК України.
Потерпілий ОСОБА_1 у касаційній скарзі., доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень і особам засуджених, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Також потерпілий зазначає про необґрунтоване часткове задоволення цивільного позову.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор та представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Равлюк Т.І. підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити.
Захисник Войцеховська Т.М. заперечила проти задоволення касаційних скарг, просила залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК України передбачено, що неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання потерпілий, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів касаційного суду виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Щодо доводів касаційних скарг прокурора та потерпілого ОСОБА_1 про безпідставне виправдання ОСОБА_2 і ОСОБА_3, то Суд уважає їх такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом доведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Колегія суддів уважає, що, ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
Суд першої інстанції безпосередньо, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування докази, оцінив їх згідно з положеннями ст. 94 КПК України з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_2 і ОСОБА_3, підстави їхнього виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення, та дійшов висновку про недоведеність наявності в їхніх діях складу кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, в даному судовому провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У поданих касаційних скаргах прокурор та потерпілий порушують питання щодо безпідставного виправдання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні ними злочинів, передбачених ч. 3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч. 3 ст. 194 КК України
Проте Суд уважає такі твердження безпідставними.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідив надані стороною обвинувачення докази, зокрема, показання обвинувачених, потерпілих, свідків, протоколи оглядів місця події, речових доказів, протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та проведення слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_1, з дотриманням вимог статей 85, 86, 94 КПК України зробив їхній ґрунтовний аналіз та дійшов висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом причетність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вчинення інкримінованих злочинів. При цьому суд першої інстанції достатньо переконливо мотивував свої висновки про необхідність виправдання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про те, що суд першої інстанції не врахував показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та не приділив достатньої уваги змісту телефонних розмов між обвинуваченими, текстовий виклад яких міститься в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки суд у вироку зазначив ці докази та зробив їхню оцінку.
Що стосується доводів прокурора та потерпілого про неправильну правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то Суд уважає, що вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та положеннях кримінального закону.
Органом досудового розслідування були кваліфіковані: дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 189 КК України, як повторне, за попередньою змовою групою осіб, вчинення вимагання, з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, з погрозою вбивства, з пошкодженням майна, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, та таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України, як за попередньою змовою групою осіб, будучи пособником, вчинення умисного пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, шляхом вибуху, за ч. 1 ст. 263 КК України, як зберігання, придбання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу; дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 189 КК України, як повторне, за попередньою змовою групою осіб, вчинення вимагання, з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, з погрозою вбивства, з пошкодженням майна, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, та таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України, як за попередньою змовою групою осіб, будучи виконавцем, вчинення умисного пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, шляхом вибуху, за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України прокурор та потерпілий в касаційних скаргах не оспорюють.
Суд першої інстанції зробив висновок про те, що кваліфікація дій ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 189 КК України за ознаками вчинення вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, та такого, що завдало майнової шкоди у великому розмірі, не знайшла свого підтвердження під час судового провадження, бо не було встановлено факту застосування до потерпілих насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, та доведено завдання майнової шкоди лише в розмірі 43625,08 грн, що не становить великого розміру.
Так само, сторона обвинувачення не довела наявність кваліфікуючої ознаки - заподіяння шкоди у великому розмірі при кваліфікації дій ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_4 за: ч. 2 ст. 189 КК України, як повторне, за попередньою змовою групою осіб, вимагання майна, з погрозою застосування насильства над потерпілим чи його близькими родичами, з погрозою вбивства, з пошкодженням майна; ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України, як за попередньою змовою групою осіб, будучи пособником, вчинення умисного пошкодження чужого майна, шляхом вибуху; ОСОБА_5 за: ч. 2 ст. 189 КК України, як повторне, за попередньою змовою групою осіб, вимагання майна, з погрозою застосування насильства над потерпілим чи його близькими родичами, з погрозою вбивства, з пошкодженням майна; ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України, як за попередньою змовою групою осіб, будучи виконавцем, вчинення умисного пошкодження чужого майна, шляхом вибуху.
Доводи потерпілого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про неправильне вирішення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди судом першої інстанції, на думку колегії суддів, є безпідставними.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 подав цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, за яким просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на його користь 321429,88 грн (пошкодження автомобіля "Range Rover") .
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції відмовив потерпілому ОСОБА_1 у його задоволенні з тих підстав, що власником автомобіля "Range Rover", державний номер НОМЕР_2, є потерпіла ОСОБА_6, яка позову про відшкодування матеріальної шкоди не подавала.
Згідно з ч. 2 ст. 396 ЦК України право на відшкодування завданої шкоди має власник, права якого порушені.
Суд уважає, що суд першої інстанції, роз`яснивши потерпілій ОСОБА_6 право на подання цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в порядку цивільного судочинства, правомірно відмовив потерпілому ОСОБА_1 у задоволенні цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди.
Колегія суддів уважає, що вирок суду першої інстанції в цілому відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції час апеляційного перегляду за апеляційними скаргами прокурора, потерпілого ОСОБА_1, та захисника Войцеховської Т.М. перевірив викладені в них твердження, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь.
Посилання прокурора у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, на думку Суду, не заслуговують на увагу, оскільки, згідно зі звукозаписом судового засідання, сторона обвинувачення належним чином не обґрунтувала своє клопотання та не довела наявність підстав для повторного дослідження доказів з огляду на вимоги ст. 404 КПК України.
Разом із цим, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду не спростував доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілого ОСОБА_1 про безпідставне звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та неправильне вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди.
Частиною 2 ст. 419 КПК України визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.