Постанова
Іменем України
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 759/18181/17-ц
провадження № 61-19003св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Верланова С. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України, про визнання заповіту недійсним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік тітки ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців крім нього після смерті ОСОБА_4 немає, а тому він звернувся до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На підставі поданої ним заяви нотаріусом заведена спадкова справа № 1338/12. Вказує на те, що протягом останніх двадцяти років він кожного дня приходив до дядька та тітки ОСОБА_5 та допомагав їм, так як тітка хворіла, а дядько систематично знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Дізнавшись від своєї двоюрідної сестри, що її дочці потрібно навчатися у м. Києві, а жити немає де, він запропонував своїй тітці ОСОБА_3 оформити заповіт на свою двоюрідну племінницю ОСОБА_6 . Між ним та ОСОБА_6 була домовленість, що після прийняття спадщини вона віддарує половину домоволодіння його сину ОСОБА_7 , так як на час складання заповіту він був неповнолітнім.
02 березня 2010 року ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та під тиском ОСОБА_8 та ОСОБА_3 підписав заповіт на ім`я ОСОБА_9 , тексту заповіту ОСОБА_4 не читав.
Наголошує на тому, що на час складання заповіту ОСОБА_4 через стійкий розлад здоров`я не усвідомлював взагалі значення своїх дій та не міг керувати ними.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним заповіт від 02 березня 2010 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , посвідчений держаним нотаріусом Дванадцятої київської держаної нотаріальної контори Основенко Л. М.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з моменту коли позивач дізнався про порушення свого права минуло більше восьми років. Залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у 2014 році, відповідно до вимог статті 265 ЦК України, не зупиняє перебігу строку позовної давності, про зазначений заповіт позивачу було відомо, оскільки він був присутнім при його складанні, а тому відсутні поважні причини пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання заповіту ОСОБА_4 недійсним.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що перш ніж застосувати позовну давність, суд першої інстанції не з`ясував та не зазначив у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Оскільки позивач не довів своїх позовних вимог, то відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного заповіту.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішення не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 pоку у справі № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1531цс16, Верховного Суду від 20 червня 2018 pоку у справі № 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 pоку у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 pоку у справі № 311/3823/15.
Крім того, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України(якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: місцевий суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України).
Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Щодо клопотання пор розгляд справи за участю заявника
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить розгляд касаційної скарги здійснювати у судовому засіданні за його участю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Сторона позивача реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції за участю позивача не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати ОСОБА_1 лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.
Верховний Суд, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику заявника в судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.
Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С. від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
21 квітня 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
У зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони судді Калараша А. А., на підставі розпорядження від 18 травня 2022 року № 602/0/226-22 «Про призначення повторного атоматизованого розподілу судової справи» цивільну справу передано судді Верховного Суду Ступак О. В. як судді-доповідачу. Визначено склад колегії у складі суддів Верховного Суду: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданого Лукашівським бюро ЗАГС Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Хрущівка Золотоніського району Черкаської області, його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Відповідно до копії свідоцтва про одруження НОМЕР_2 , виданого 18 жовтня 1959 року Лукашівською сільською Радою Золотоніського району Черкаської області, 18 жовтня 1959 року укладено шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . При укладанні шлюбу дружині ОСОБА_12 змінено прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_14 ».
Згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданого районним ЗАГС м. Золотоноша 08 вересня 1947 року, ОСОБА_15 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_12 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_4 на підставі рішення Київської міської Ради народних депутатів від 22 квітня 1999 року № 215/316, йому передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0941 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
Відповідно до технічного паспорта на садибний житловий будинок на АДРЕСА_1 , виготовленого 27 серпня 2010 року Київським міським Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, ОСОБА_4 є власником вказаного майна.