Постанова
Іменем України
24 травня 2022 року
місто Київ
справа № 199/4241/20
провадження № 61-8689св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року, ухвалене суддею Подорець О. Б., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі:Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням від 06 червня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року, визнано об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно: квартиру АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; житловий будинок АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, площею 0, 0397 га, за наведеною адресою; гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_5 ;автомобіль марки Lexus ES 350, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку зазначеного майна, окрім автомобілів; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частки вартості автомобілів в розмірі 446 580, 00 грн.
На цей час зазначеним майном позивач, відповідач та їх спільні діти користуються таким чином: ОСОБА_2 проживає і користується квартирою АДРЕСА_1 ; донька ОСОБА_3 користується квартирою АДРЕСА_3 ; донька ОСОБА_4 користується квартирою АДРЕСА_3 ; ОСОБА_1 використовує гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_5 ; будинком АДРЕСА_4 , ніхто не користується.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив:
- припинити його та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на: квартиру АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; житловий будинок АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, площею 0, 0397 га, за зазначеною адресою; гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_5 ;
- виділити в натурі та визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, площею 0, 0397 га, за зазначеною адресою; гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_5 ;
- виділити в натурі та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 446 580, 00 грн вартості 1/2 частки прав на квартиру АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 25 листопада 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що поділ в натурі спільного майна сторін за запропонованим позивачем варіантом не враховуватиме інтереси обох сторін у справі і порушуватиме засади справедливості.
Постановою від 06 квітня 2021 року Дніпровський апеляційний суд прийняв відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості частини спірного майна у розмірі 446 580, 00 грн, у зв`язку з цим рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року визнав нечинним та закрив провадження у справі в цій частині.
В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року залишив без змін.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 20 травня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а саме: припинити право спільної часткової власності на спірне майно; виділити в натурі та визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_4 , земельну ділянку, площею 0, 0397 га, за зазначеною адресою та гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_5 ; виділити в натурі та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині прийняття його відмови від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості частини спірного майна у розмірі 446 580, 00 грн, визнання нечинним рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року в цій частині та закриття провадження.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2010 року у справі № 6-6248св09, відповідно до якого «суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, керувався положеннями як статті 364, так і статті 365 ЦК України, які є взаємовиключними і одночасно застосовані бути не можуть»; у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц (провадження № 61-8926св18), відповідно до якого майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі та, за загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а в разі недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 263/12763/15-ц (провадження № 61-22089св18), від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17 (провадження № 61-25286св18), від 28 серпня 2019 року у справі № 359/247/15-ц (провадження
№ 61-31962св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 316/1521/15-ц (провадження № 61-20625св18) та від 17 жовтня 2019 року у справі № 707/2133/15-ц (провадження № 61-38433св18), відповідно до яких основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 у вересні2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У касаційному порядку переглядаються рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про припинення права спільної часткової власності; виділення в натурі та визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок АДРЕСА_4 , земельну ділянку, площею 0, 0397 га, за зазначеною адресою та гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_5 ; виділення в натурі та визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 1982 року.
Рішенням від 06 червня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом записів актів громадянського стану Індустріального району м. Дніпропетровська 24 квітня 1982 року, актовий запис № 366.
Рішенням від 26 серпня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області виключив з рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2014 року висновок про припинення сімейних відносин з жовтня 2010 року, а в іншій частині рішення суду залишив без змін.
Рішенням від 11 жовтня 2016 року у справі № 202/6169/14-ц Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська задовольнив частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна. Визнав об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно: квартиру АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; житловий будинок АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, площею 0, 0397 га, за зазначеною адресою; гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_5 ; автомобіль Lexus ES 350, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; житлового будинку АДРЕСА_4 ; земельної ділянки, площею 0, 0397 га, за зазначеною адресою; гаража № НОМЕР_1 на АДРЕСА_5 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частки вартості автомобілів в розмірі 446 580, 00 грн.
Ухвалою від 23 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області залишив без змін рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року.
Право, застосоване судом
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.