Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 444/2300/18
провадження № 61-3250св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на постанову Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, скасування запису в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.
Позовну заяву мотивовано тим, що під час інвентаризації земель смуги відведення виробничого структурного підрозділу «Кам`янка-Бузька дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» виявлено, що в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області на 20 км + 205 м - 20 км + 220 м за напрямком Рудно-Підбірці (права сторона по ходу кілометрів) в смузі відведення залізниці поблизу залізничного полотна на відстані 10 м від осі головної колії знаходиться земельна ділянка ОСОБА_1 , тоді як ширина смуги відведення залізниці на даному перегоні становить 20 м від осі головної колії.
Право власності на вказану земельну ділянку у відповідача ОСОБА_1 виникло на підставі рішення Малехівської сільської ради народних депутатів від 12 травня 1994 року № 24, відповідно до якого йому було видано державний акт на право приватної власності на землю серії II-ЛВ № 006658, площею 0,104 га.
Також зазначено, що задовго до прийняття цього рішення спірна земельна ділянка була зайнята об`єктами залізничної інфраструктури, що підтверджує «План полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги» від 1962 року.
Відповідно до законодавства, яке було чинним на момент виникнення права залізниці на землі смуги відведення в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акта не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до пунктів 54, 55 Общих начал землепользования и землеустройства, затверджених постановою ЦК СРСР від 15 грудня 1928 року.
Позивач вважає, що Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області під час прийняття оскаржуваного рішення порушила норми пункту «б» частини четвертої статті 84 ЗК України, де зазначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі під державними залізницями. Майно залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання, а отже вважає, що Малехівська сільська рада не мала правових підстав приймати оспорюване рішення, порушуючи право землекористування залізниці.
Залізниця як суміжний користувач не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі, також не надавала погодження на вилучення земельної ділянки.
Враховуючи викладене, АТ «Українська залізниця» в особі філії «Львівська залізниця» просило суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 12 травня 1994 року № 24 щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,104 га;
- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 006658 від 27 червня 1996 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку, площею 0,104 га, що розташована на території с. Малехів;
- скасувати запис в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 396 щодо земельної ділянки ОСОБА_1 , площею земельної ділянки 0,104 га;
- стягнути з відповідачів судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 02 квітня 2019 року у задоволенні позову АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано до суду правовстановлюючих документів щодо права користування спірною земельною ділянкою та жодних доказів, які б підтверджували віднесення спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак і право позивача на користування нею. План смуги відведення земель залізниці безпосередньо не підтверджує її право на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» задоволено частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову АТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Львівська залізниця».
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у смузі відведення залізниці, належить до земель залізничного транспорту, перебуває в користуванні ПАТ «Укрзалізниця» та закріплена за регіональною філією «Львівська залізниця». Правовий статус земель залізничного транспорту визначений законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до закону. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими. Проте із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 12 травня 1994 року № 24 щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,104 га, АТ «Українська залізниця» звернулося лише у серпні 2018 року.
Під час розгляду справи позивач не надав до суду доказів на підтвердження того, що АТ «Українська залізниця» не мало об`єктивної можливості довідатися про оспорюване рішення органу місцевого самоврядування, яке перебуває у загальному доступі.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та, як наслідок, про відмову у зв`язку із цим у задоволенні інших позовних вимог, які є похідними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2021 року АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що всупереч вимогам статті 261 ЦК України суди попередніх неправильно визначили початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду з позовом у цій справі, не врахували, що право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права.
Крім того, відповідно до пункту є) статті 19 ЗК України однією із категорій земель (за основним цільовим призначенням) є, зокрема землі транспорту, позовну вимогу про повернення яких слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у квітні 2021 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», витребувано з Жовківського районного суду Львівської області цивільну справу № 444/2300/18.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Відповідно до рішення виконкому Малехівської сільської ради від 12 травня 1994 року № 24 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,104 га, в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в с. Малехів Малехівської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських споруд. Наведене також підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія II-ЛВ, № 006658, виданим ОСОБА_1 27 червня 1996 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 396.
Із викопіювань із генерального плану с. Малехів 1990 року, 2008 року встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , знаходиться в межах населеного пункту с. Малехів.
Апеляційний суд встановив, що вказана земельна ділянка входить до складу земель залізничного транспорту, що підтверджено планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від 11 км +106 м до 20 км + 534 м, Нестерівський район Львівської області, від 1962 року.
Представник Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, та подав до суду заяву про застосування строку позовної давності (т.1, а. с. 116, 117).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/16-ц (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19), у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Предметом позовних вимог АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» є визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, скасування запису в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог і необхідності застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
Щодо підстав звернення до суду з указаним позовом
Звертаючись до суду з позовом, АТ «Українська залізниця» посилалось на те, що на момент прийняття Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області спірного рішення від 12 травня 1994 року № 24 щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,104 га, ця земельна ділянка належала до земель залізничного транспорту та перебувала у користуванні ПАТ «Українська залізниця». Право залізниці на спірну ділянку виникло з моменту побудови залізничної колії, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів. Смуга відведення залізниці відображена у Плані смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці, розробленому проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році.