Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 205/5176/18
провадження № 61-8972св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Демінов Олег Ігорович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (далі - КП «Жилсервіс-5»), про вселення.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 12 березня 2010 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , під час перебування у шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У 2010 році ОСОБА_2 отримав ордер на житлову площу (кімнати АДРЕСА_3, АДРЕСА_2) в гуртожитку АДРЕСА_1 , в цьому ордері вона зазначена як член сім`ї.
З 2010 року вона мешкала разом з ОСОБА_2 в кімнаті АДРЕСА_2 , а кімнату АДРЕСА_3 вони здавали в оренду.
У січні 2018 року ОСОБА_2 вигнав її з кімнати АДРЕСА_2, а ключі від кімнати № АДРЕСА_3 знаходилися у ОСОБА_2 . Іншого житла вона не має.
ОСОБА_1 зазначила, що неодноразово намагалася потрапити до кімнат №№ АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 , але ОСОБА_2 перешкоджає цьому. На теперішній час вона не має постійного місця проживання, змушена тимчасово проживати у знайомих, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем не має змоги орендувати житло.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд вселити її до кімнат № АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 .
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - КП «Жилсервіс-5», про визнання особи такою, що не набула право користування жилими кімнатами.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що будинок АДРЕСА_1 має статус гуртожитку, власником та балансоутримувачем якого станом на 01 вересня 2010 року було Відкрите акціонерне товариство «ДМЗ ім. Петровського» (далі - ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»).
Відповідно до протоколу ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» від 01 вересня 2010 року № 5 ОСОБА_2 виділено кімнати АДРЕСА_5 і АДРЕСА_6 . Рішення про вселення до кімнат гуртожитку ОСОБА_1 не приймалося.
01 вересня 2010 року йому виданий ордер серії ДП № 177 на зайняття житлової площі у гуртожитку АДРЕСА_7 , кімнати №№ АДРЕСА_5, АДРЕСА_8 , розміром 58 кв. м. Кімнат №№ АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 у гуртожитку станом на 01 вересня 2010 року не існувало.
ОСОБА_1 з 24 квітня 2008 року до 05 вересня 2013 року була зареєстрована на АДРЕСА_9 .
Отже, вселення ОСОБА_1 до гуртожитку відбулось без рішення і згоди адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «ДМЗ ім. Петровського».
ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 вселилася до гуртожитку та мешкала в ньому без правових підстав, тому вона повинна бути визнана такою, що не набула у встановленому законом порядку право користування жилою площею в гуртожитку.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати ОСОБА_1 такою, що не набула права користування жилими кімнатами №№ АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 в гуртожитку на АДРЕСА_1 , а також на підставі частини першої статті 267 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначити у рішенні суду порядок виконання рішення, зазначивши, що дане рішення є підставою для зняття ОСОБА_1 з реєстрації в гуртожитку за вказаною адресою.
Протокольною ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2018 року на підставі статті 193 ЦПК України прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 та об`єднано з первісним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Вселено ОСОБА_1 до кімнат № АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 правомірно вселилася до кімнат №№ АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 на підставі ордера на житлове приміщення та зареєстрована за вказаною адресою з 30 січня 2015 року, але з січня 2018 року не має можливості користуватись житлом через перешкоди, які їй чинить ОСОБА_2 . ОСОБА_1 іншого житлового приміщення у власності не має. Тому наявні підстави для її вселення в зазначене житлове приміщення та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Демінов О. І., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від АДРЕСА_5 грудня 2011 року у справі № 6-71цс11, постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 523/889/16-ц (провадження № 61-46385св18), від 01 грудня 2020 року у справі № 570/1015/17 (провадження № 61-35381св18), та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов про вселення, обґрунтував його недопустимими доказами, зокрема ордером від 01 вересня 2010 року.
Крім того, судом апеляційної інстанції не взято до уваги того, що ОСОБА_1 має нову родину, забезпечена житлом та добровільно у січні 2018 року виїхала зі спірного житла.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року поновлено ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Демінов О. І., строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Демінов О. І., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, відмовлено ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Демінов О. І., у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року і витребувано із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 205/5176/18.
Ухвалою Верховного Суду від 02травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Демінов О. І., не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
12 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який було розірвано 10 грудня 2011 року, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 громадянина України ОСОБА_1
01 вересня 2010 року Публічним акціонерним товариством «Євраз-ДМЗ ім. Петровського» (далі - ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського») видано ОСОБА_2 ордер на житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_7 , на кімнати №№ АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, розміром 56,4 кв. м, на склад сім`ї: наймач та ОСОБА_1 (дружина), ордер видано на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету протокол ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського» від 01 вересня 2010 року № 5.
30 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вдруге зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 30 січня 2015 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 39, який рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2018 року розірвано.
30 січня 2015 року ОСОБА_1 була зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 громадянина України ОСОБА_1 , а також копією довідки № 630 про реєстрацію місця проживання особи, виданої Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 01 червня 2018 року.
Під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06 липня 2019 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 473.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.