Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 161/10107/19
провадження № 61-9509св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: Баївська сільська рада, ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року у складі судді Рудської С. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Баївської сільської ради, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про визнання недійсним рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки.
Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Баївської сільської ради від 13 червня 2012 року № 18/3.1 ОСОБА_4 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1139 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на АДРЕСА_1 .
25 вересня 2012 року ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯМ № 290024 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, розташовану на АДРЕСА_1 .
Однак виділена ОСОБА_4 спірна земельна ділянка знаходиться на території с. Городище-1 Луцького району Волинської області в межах зазначеного в Генеральному плані забудови села від 1971 року проїзду (шляху, дороги), тобто в межах земель загального користування.
Крім того, проект відведення цієї земельної ділянки не складався, рішення про зміну її цільового призначення Баївською сільською радою не приймалось, що свідчить про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд визнати недійсними рішення Баївської сільської ради від 13 червня 2012 року № 18/3.1 в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, розташованої на АДРЕСА_1 , державний акт серії ЯМ № 290024 на право власності на земельну ділянку, а також реєстрацію цієї земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що всупереч вимогам статей 12, 76, 79, 80, 81 ЦПК України позивачі не надали будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів того, що Баївська сільська рада незаконно надала у власність ОСОБА_4 спірну земельну ділянку і що ця земельна ділянка накладається на землі загального користування. Таким чином, відсутні підстави вважати, що права позивачів порушено відповідачем ОСОБА_4 та Баївською сільською радою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року та постанови Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 761/31121/14-ц (провадження № 14-218св18).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили докази щодо накладання меж спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 , на землі загального користування, зокрема висновок експерта від 14 березня 2019 року № 72/5.
Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у призначенні додаткової експертизи на підставі статті 113 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано вимоги статті 39 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до спірних правовідносин.
Інші позивачі судові рішення не оскаржували.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У поясненнях на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Волинській області зазначило, що питання врегулювання спору залишає на розсуд суду.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року і витребувано із Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 161/10107/19.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до інвентаризаційної справи та характеристик будівель і споруд, виготовлених 03 травня 1989 року Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, власником будинку АДРЕСА_1 є батько ОСОБА_4 . ОСОБА_6 . Житловий будинок та господарські споруди (два сараї) побудовані у 1972 році, погріб - у 1973 році та ще один сарай - у 1986 році. Також наявні надвірний туалет, ворота та паркан на металевих стовпах (т. 1, а. с.168, 169).
Рішенням Баївської сільської ради Луцького району Волинської області від 28 березня 2008 року № 20/7 передано безкоштовно у власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1,0 га, з якої: 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд та 0,75 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 173).
Згідно з актом про перенесення в натуру меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 14 липня 2009 року проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки, площею 0,9778 га, переданої у власність ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 180).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_6 за життя не було до кінця оформлено право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .
Рішенням Баївської сільської ради Луцького району Волинської області від 13 червня 2012 року № 18/3.1 передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,12 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т. 1, а. с. 27).
25 вересня 2012 року на підставі рішення Баївської сільської ради Луцького району Волинської області від 13 червня 2012 року № 18/3.1 на ім`я ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯМ № 290024 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с. Городище-1 Луцького району Волинської області (т. 1, а. с. 28).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гордійчук М. В., зареєстрованого в реєстрі за № 268, ОСОБА_4 на праві власності належить 1/2 житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 182).
Згідно з висновком № 72/5 земельно-технічної експертизи по замовленню ОСОБА_5 , складеним 14 березня 2019 року судовим експертом Серединським О. А., встановлено накладання земельної ділянки, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, на АДРЕСА_1 на землі загального користування (дорогу) у с. Городище-1, згідно з даними генерального плану с. Городище-1 Луцького району Волинської області (т. 1, а. с. 46, 47).
У цьому висновку зазначено, що площа накладання земельної ділянки, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, на АДРЕСА_1 на землі загального користування - дорогу підлягають уточненню після винесення меж цієї земельної ділянки на місцевість з установкою земельних знаків.
Згідно з договором купівлі-продажу від 08 лютого 2018 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,0751 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:3222, в с. Городище Луцького району Волинської області (т. 1, а. с. 25).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,12 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2825, в с. Городище Луцького району Волинської області, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 березня 2015 року (т. 1, а. с. 12).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04 червня 2015 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,1182 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:3067, в с. Городище Луцького району Волинської області (т. 1, а. с.13).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.