Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 752/14152/18
провадження № 61-18942св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державний реєстратор філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по м. Києву Лата Дмитро Олександрович, Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року, ухваленого у складі судді Яровенко Н. О., та постанову Київського апеляційного суду
від 20 жовтня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Верланова С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора філії комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по м. Києву Лати Дмитра Олександровича (далі - державний реєстратор), Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») про визнання дій протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 13 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є
АТ «Альфа-Банк», укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-337-КП.
Позивач вказувала, що у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 13 вересня 2007 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» укладений договір іпотеки № 014-337-ЗН, посвідчений приватним нотаріусом Сень-Силкою І. В. Вказувала, що на виконання умов договору іпотеки вона передала в іпотеку банку нерухоме майно, що належить їй на праві власності, а саме трикімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
02 березня 2018 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39969964, відповідно якого право власності на квартиру за адресою:
АДРЕСА_2 , зареєстроване за
ПАТ «Укрсоцбанк», дата державної реєстрації 02 березня 2018 року, номер запису про право власності 25107405.
Однак, позивач вважала, що така реєстрація державним реєстратором проведена з порушенням, на її адресу не надходило жодних повідомлень від банку щодо звернення стягнення на іпотечне майно та, що на ці правовідносини поширювалась дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по м. Києву Лати Д. О. від 02 березня 2018 року про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 39969964;
- скасувати запис про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ПАТ «Укрсоцбанк»;
- поновити запис про право власності на квартиру за адресою:
АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Рожівське» по м. Києву Лата Д. О., АТ «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора КП «Рожівське» по м. Києву Лати Д. О. від 02 березня 2018 року про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 39969964 та припинено право власності
ПАТ «Укрсоцбанк» (номер запису про право власності 25107405) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000).
Поновлено запис про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі
704,80 грн.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що квартира, яка є предметом іпотеки, використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору від 13 вересня
2007 року, укладеного в іноземній валюті.
При цьому суд першої інстанції, пославшись на пункти 1-3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення, вказав, що в цій редакції Закону не передбачено таких спосіб судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. З метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати рішення державного реєстратора від 02 березня 2018 року про державну реєстрацію
(з відкриттям розділу), індексний номер: 39969964 та припинити право власності ПАТ «Укрсоцбанк» (номер запису про право власності 25107405) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, суд першої інстанції вказав, що державний реєстратор, приймаючи рішення, не мав правовідносин саме з позивачем. Отже, цей спір має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача як іпотекодавця спірного нерухомого майна іншою особою, за якою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна щодо якого внесено зміни до реєстру. З урахуванням наведеного, суд вважав, що позов підлягав задоволенню частково, а саме в частині позовних вимог до відповідача АТ «Альфа-Банк».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
Скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про припинення права власності ПАТ «Укрсоцбанк» (номер запису про право власності 25107405) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000), а також про поновлення запису про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000), та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності ПАТ «Укрсоцбанк» (номер запису про право власності 25107405) на квартиру за адресою:
АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000), а також про поновлення запису про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000).
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора, суд апеляційної інстанції послався на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора від 02 березня 2018 року про державну реєстрацію права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , пославшись на положення статті 5 вказаного Закону.
Суд апеляційної інстанції вважав, що застосований спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та направлений на його поновлення.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що з наданих копій реєстраційної справи не вбачається, що для здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» державному реєстратору була надана письмова вимога про усунення порушень, адресована іпотекодавцю ОСОБА_1 , що передбачено частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку».
Частково скасовуючи рішеннясуду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про припинення права власності ПАТ «Укрсоцбанк» та про поновлення запису про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 17 квітня 2018 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 17 квітня 2018 року вчинено запис, за яким спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року АТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня
2021 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову позивач ОСОБА_1 не оскаржувала, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову в касаційному порядку не переглядаються.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
24 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
02 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дніпровського районного суду міста Києва.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, та надали неправильну оцінку зібраним доказам, що призвело до ухвалення помилкового рішення про задоволення позову у частині скасування рішення державного реєстратора.
Заявник вважає, що суди не встановили, а позивач не надала доказів того, що спірна квартира є її єдиним місцем проживання.
Крім того, стверджує, що законодавець обмежив коло осіб, для захисту яких був введений мораторій, виключно громадянами України - «якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя)».
Законодавцем вжито словосполучення «громадянин України», а не просто громадянин, що свідчить про те, що якщо особа не має громадянства саме України, то мораторій щодо примусової реалізації майна такої особи не застосовується. Крім того, законодавцем вжито сполучник «або». Враховуючи викладене, конструкція цієї статті побудована таким чином, що в тому випадку, якщо навіть одна з осіб - чи позичальник, чи майновий поручитель не має громадянства України, то дія мораторію на такі відносини не поширюється.
Позивач ОСОБА_1 (майновий поручитель) не є громадянкою України, а громадянкою Республіки Вірменія. Позивач не мала громадянства України ні під час укладення іпотечного договору, ні під час звернення стягнення на предмет іпотеки, ні при поданні позовної заяви.
Заявник вказує, що ця обставина свідчить про те, що суди не мали застосовувати до спірних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Більш того, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що позивач ОСОБА_1 з 15 травня 2007 року по теперішній час займається підприємницькою діяльністю у вигляді здачі в оренду власного нерухомого майна, а саме предмету іпотеки. Ця підприємницька діяльність позивачем не припинена, отже, вона офіційно протягом щонайменше останніх 14-ти років не проживає особисто у спірній квартирі, а здає її в оренду.
Крім того, не погодуючись з висновками суду апеляційної інстанції у частині повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки, заявник стверджує, що на виконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 6.2 іпотечного договору, банк направив такі повідомлення за відомими адресами позивачу та позичальнику, докази містяться у матеріалах справи. Ймовірне неотримання зазначеної вимоги обумовлене виключно ігноруванням рекомендованих листів та свідома відмова від їх отримання, отже, не може бути доказом порушення банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) та у постановах Верховного Суду
від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/2030/19 (провадження
№ 61-9991св20), від 31 жовтня 2018 року у справі № 369/382/17 (провадження № 61-23615св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 725/885/16-ц (провадження № 61-10180св18), від 06 жовтня 2021 року у справі № 756/5536/19 (провадження № 61-9103св21).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду пояснення (відзив) на касаційну скаргу, в якому підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, оскільки рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 вересня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є
АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 укладений договір кредиту №014-337-КП, відповідно до умов якого ПАТ «Укрсоцбанк» надало ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 281 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,75 % річних строком повернення кредиту до 12 вересня 2017 року.
У забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором 13 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та
ПАТ «Укрсоцбанк» укладений іпотечний договір № 014-337-ЗН, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І. В., зареєстрований у реєстрі за № 4248. Предметом іпотеки за договором є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 17 квітня 2002 року, реєстраційний номер майна 1499629880000.