Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 201/17947/17
провадження № 61-14506св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 307», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Першої дніпровської державної нотаріальної контори,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Просяник Надією Петрівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 307» (далі - ОК «ЖБК № 307»), Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Першої дніпровської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі ордера від 18 листопада 1981 року № 599, виданого на ім`я його матері ОСОБА_3 , остання разом зі своєю родиною, до якої увійшли: чоловік ОСОБА_4 , сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заселилась до квартири АДРЕСА_1 . Надалі номер будинку змінено на АДРЕСА_1 .
За своє життя його батьки у повному обсязі сплатили пайовий внесок у розмірі 8 853,00 рублів, про що видано довідку від 26 грудня 2016 року № 191.
Якщо пай виплачувався у шлюбі, квартира є спільною сумісною власністю подружжя. При поділі майна подружжя, чоловік, який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд. Якщо пай виплачувався в шлюбі, квартира є спільною сумісною власністю подружжя. При поділі майна подружжя чоловік, який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_3 .
До нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_1 він не звертався, оскільки на час його смерті мешкав разом із ним, братом та матір`ю за адресою вказаної квартири, у зв`язку із чим вважав себе таким, що прийняв спадщину після смерті батька, яку становить відповідна частка від половини зазначеної квартири, яка належала померлому на праві спільної сумісної власності як набута під час перебування у шлюбі.
Він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, де йому повідомили про наявність заповіту, складеного матір`ю ОСОБА_3 30 березня 2005 року на користь сина ОСОБА_2 . Отримавши таку інформацію, він з`ясував, що його брат ОСОБА_2 21 червня 2016 року, діючи за довіреністю, виданою ОСОБА_3 на ім`я відповідача, зареєстрував право власності у повному обсязі на квартиру АДРЕСА_3 , за матір`ю ОСОБА_3 .
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати за батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 ; встановити факт прийняття ним спадщини та визнати за ним право власності на 1/6 частини долі цієї квартири, яка належала його батьку ОСОБА_4 ; визнати свідоцтво на право власності, видане на ім`я ОСОБА_3 (матері) на квартиру АДРЕСА_3 , недійсним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30366739 від 07 липня 2016 року, яке винесено Сакалюк С. Г. , державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ЦПК України, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв`язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, а на час смерті ОСОБА_4 право власності на зазначену квартиру у встановленому законом порядку зареєстровано не було, а отже, до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 ані квартира, ані її частини не увійшли. Вимога про встановлення факту прийняття позивачем спадщини після смерті свого батька та визнання за ним права власності на 1/6 частини долі квартири не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт, що на момент відкриття спадщини до складу спадкової маси не увійшла спірна квартира, оскільки право власності за померлим не зареєстровано.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, а на час смерті ОСОБА_4 право власності на зазначену квартиру у встановленому законом порядку зареєстровано не було, а отже, до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , ані квартира, ані її частини не увійшли. Крім того, за життя подружжя питання про розподіл майна між ними та походження коштів, зокрема, сплачених як пайовий внесок, не вирішувалося. Твердження, що ОСОБА_4 був власником квартири з моменту виплати паю - з 1992 року, а не з моменту державної реєстрації, є безпідставними, оскільки суперечать положенням статей 182, 334, 640, 657 ЦК України, статей 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якими речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і вказана реєстрація є обов`язковою. Доводи, що пай виплачувався у шлюбі, тому квартира є спільною сумісною власністю подружжя та при поділі майна подружжя (або чоловік), який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд, є необґрунтованими, оскільки як вбачається із матеріалів справи позивачем не доведено, що квартира придбана за спільні кошти подружжя (матері та батька) та що квартира є об`єктом спільної сумісної власності.
Постановою Верховного Суду від АДРЕСА_1 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-20359св19).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від16 березня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що підстави звернення ОСОБА_1 з позовом у цій справі № 201/17947/17 не є тотожними із підставами звернення у справі № 201/1844/17, оскільки у грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаними позовними вимогами у цій справі після отримання постанови приватного нотаріуса Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н. М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2019 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30366739 від 07 липня 2016 року, яке було винесено Сакалюк С. Г. , державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та довільних процедур Дніпропетровської міської ради.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , яку у порядку, передбаченому статею 1268 ЦК України, прийняли: дружина померлого ОСОБА_3 та сини померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на 1/6 частини спірної квартири у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30366739 від 07 липня 2016 року, яке було винесено Сакалюк С. Г. , державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та довільних процедур Дніпропетровської міської ради, порушено права позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2021 року ОСОБА_2 в особі адвоката Просяник Н. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та закрити провадження у справі.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Посилаючись на те, що позивач у грудні 2017 року звернувся до суду із вказаними позовними вимогами у цій справі після отримання постанови приватного нотаріуса Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н. М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а тому підстави звернення позивача з позовом у цій справі № 201/17947/17 не є тотожними із підставами звернення у справі № 201/1844/17, апеляційний суд не врахував, що отримання постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не є новою підставою звернення ОСОБА_1 з позовом у цій справі № 201/17947/17, а є новою обставиною у справі.
Зазначав, що цивільна справа № 201/1844/17 та цивільна справа № 201/17947/17 є тотожними, у них повністю співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Обставини щодо обґрунтування позову, або кількісний об`єм заявлених позовних вимог не впливають на предмет і підстави позовів.
Підставами касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 417/7171/19 (провадження № 61-20250св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 910/16868/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 347/2115/17 (провадження № 61-42572св18), від 10 червня 2020 року у справі № 366/2099/17 (провадження № 61-14296св18), від 04 травня 2020 року у справі № 153/1368/17 (провадження № 61-46876св18), від 27 травня 2020 року у справі № 761/35475/18 (провадження № 61-1663св20), від 13 травня 2020 року у справі № 265/4455/19 (провадження № 61-19512св19).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 червня 1975 року укладений шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . У шлюбі народилось двоє синів: ОСОБА_2 , 1975 року народження, та ОСОБА_1 , 1978 року народження.
Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 18 листопада 1981 року члену ЖБК № 307 ОСОБА_3 виданий ордер № 599, родина якої складається з чотирьох осіб: самої ОСОБА_3 , її чоловіка ОСОБА_4 , синів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на право зайняття квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з розпорядженням Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 25 січня 1989 року № 14/4р «Про зміну розпорядження від 21 серпня 1981 року № 289» житловому будинку на АДРЕСА_4 , присвоєно номер АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки ОК «ЖБК № 307» від 20 грудня 2016 року № 190 на момент смерті ОСОБА_4 за адресою квартири АДРЕСА_3 , зареєстровані такі особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою ОК «ЖБК № 307» від 26 грудня 2016 року № 191, вартість квартири АДРЕСА_3 , сплачена у повному обсязі у сумі 8 853,00 руб у 1992 році.
Відповідно до довідки ОК «ЖБК № 307» від 11 серпня 2017 року № 241, пай за квартиру АДРЕСА_3 , внесений частково у лютому 1981 року, сплачувався та виплачений повністю у 1992 році за рахунок спільних коштів члена ЖБК ОСОБА_3 та членів її сім`ї. На момент виплати паю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані, мешкали та вели разом сумісне господарство за зазначеною адресою.
07 липня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Сакалюк С. Г. прийнято рішення № 30366739 про проведення державної реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 на підставі заяви та доданих до неї документів ОСОБА_2 , що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності на представлення інтересів ОСОБА_3 , внаслідок чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис від 21 червня 2016 року № 15302857 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на зазначену квартиру.
Відповідно до заповіту, посвідченого 30 березня 2005 року державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л. Г., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які будуть належати їй на день смерті, заповідає ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_3 до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 09 вересня 2016 року звернувся ОСОБА_2 , а 12 грудня 2016 року (дата заяви виправлено ручкою без засвідчення виправлень на 10 грудня 2016 року) із заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернувся ОСОБА_1 .
30 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Першої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 .
27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Першої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/12 частини квартири АДРЕСА_3 , що відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 жовтня 2017 року постановою державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Заносієнко Н. М. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОК «ЖБК № 307», ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа - державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н. М., у якій позивач просив суд: визнати за його батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпрі, право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 ; встановити факт прийняття позивачем спадщини та визнати за ним право власності на 1/3 частини долі цієї квартири, яка належала ОСОБА_4 ; визнати свідоцтво про право власності, видане на ім`я ОСОБА_3 на квартиру недійсним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 07 липня 2016 року № 30366739, яке винесено державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Сакалюком С. Г. (справа № 201/1844/17).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2017 року у цивільній справі № 201/1844/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Також ОСОБА_1 звертався до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області Сакалюка С. Г., Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 липня 2016 року № 30366739, прийняте Державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області Сакалюк С. Г. (справа № 804/8472/17).
05 березня 2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.