Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 161/15786/16-ц
провадження № 61-5647св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Пахолюка А. М., та постанову Волинського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання виплатити компенсацію за плагіат та заборону вчиняти дії.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 27 жовтня 2004 року вона на засіданні спеціалізованої вченої ради Державного агроекономічного університету захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за темою «Забруднення агроекосистем Західного Полісся важкими металами техногенного походження (на прикладі законсервованого звалища твердих побутових відходів)».
Рішенням Вищої Атестаційної Комісії України їй присвоєно ступінь кандидата сільськогосподарських наук.
25 червня 2013 року на засіданні спеціалізованої Вченої ради Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління ОСОБА_2 захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему «Управління екологічною безпекою ґрунтів і підземних вод в зоні впливу сміттєзвалищ (на прикладі Луцького міського полігона ТПВ с. Брище)».
У кінці квітня 2013 року вийшла друком монографія «ІНФОРМАЦІЯ_2», виконана авторським колективом у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ознайомившись зі змістом вказаної монографії та дисертаційного дослідження ОСОБА_2 , вона встановила в цих роботах плагіат з її дисертаційного дослідження та використання відповідачами значного обсягу тексту її дослідження у власних роботах, видання її результатів за власні без належного посилання.
Вважала, що такими діями відповідачі порушили її особисте немайнове право інтелектуальної власності, а тому вона має право на виплату компенсації, відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права», що складається із витрат, понесених для здійснення лабораторних досліджень, у розмірі 180 581,38 грн, та компенсації за приниження її ділової репутації шляхом присвоєння результатів її багаторічних досліджень, опублікування їх як власні наукові досягнення, у розмірі 19 418,62 грн.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 виплатити їй компенсацію в розмірі 100 000,00 грн за плагіат її дисертаційного дослідження на тему: «Забруднення агроекосистем Західного Полісся важкими металами техногенного походження (на прикладі законсервованого звалища твердих побутових відходів (Львів, 2004)» у власній дисертації на тему: «Управління екологічною безпекою ґрунтів і підземних вод в зоні впливу сміттєзвалищ (на прикладі Луцького міського полігона ТПВ с. Брище)»;
- зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно виплатити їй компенсацію у розмірі 100 000,00 грн за плагіат її дисертаційного дослідження в монографії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2». - Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2013;
- заборонити відповідачам перевидавати та поширювати монографію ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2». - Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2013.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач повинна довести факт наявності у неї авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення її прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідачів, однак позивач не надала, а судом не здобуто належних та допустимих доказів на підтвердження сукупності вказаних обставин.
При цьому суди врахували висновок експерта за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 23 листопада 2018 року № 7340/17-53/24599-24621/18-53.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 8, 11, пункт 1 абзацу першого статті 21, статтю 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», частину четверту статті 42 Закону України «Про освіту», частину шосту статті 69 Закону України «Про вищу освіту».
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційної інстанції, вказував на те, що висновок судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 23 листопада 2018 року № 7340/17- 53/24599:24621/18-53 є належним та допустимим доказом, так як є чітким та конкретним, обґрунтованим та належно мотивованим, виконаний на підставі відповідних методик, ґрунтується на матеріалах справи і чинного законодавства, що суперечить позиції суду першої інстанції, викладеній в ухвалах суду від 28 грудня 2018 року та від 07 грудня 2019 року про призначення додаткових експертиз, у яких суд зазначив, що висновок від 23 листопада 2018 року № 7340/17-53/24599-24621/18-53 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності є неповним, так як при проведенні первинної експертизи не було враховано всіх необхідних матеріалів.
Отже, позиція судів суперечить критеріям оцінки доказів, так як висновок судової експертизи містить суперечності.
Суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки поясненням ОСОБА_2 про те, що в його дисертації є посилання на її дисертацію у кількості 18 посилань, а в решті дослідження мають місце збіги, оскільки місце, де вони проводились, є одним і тим самим (сміттєзвалище с. Брище).
Отже, має місце використання коротких уривків з її дисертації без зазначення імені автора та джерела.
Крім того, з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, її спростувати повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, а позивач не повинен доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується, на що суди уваги не звернули.
Підставами касаційного оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року та постанови Волинського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 761/12823/16-ц (провадження № 61-46042св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 жовтня 2004 року ОСОБА_1 на засіданні спеціалізованої Вченої ради Державного агроекономічного університету захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за темою «Забруднення агроекосистем Західного Полісся важкими металами техногенного походження (на прикладі законсервованого звалища твердих побутових відходів)».
25 червня 2013 року на засіданні спеціалізованої Вченої ради Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління відповідачем ОСОБА_2 захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему «Управління екологічною безпекою ґрунтів і підземних вод в зоні впливу сміттєзвалищ (на прикладі Луцького міського полігона ТПВ с. Брище)».
У квітні 2013 року вийшла друком монографія «ІНФОРМАЦІЯ_2», виконана авторським колективом у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - монографія).
Згідно із висновком експерта за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 23 листопада 2018 року № 7340/17-53/24599-24621/18-53 у монографії має місце відтворення частин дисертаційного дослідження ОСОБА_2 .
Без вивчення всіх джерел, на які було здійснено посилання у в обох порівнювальних роботах, визначити чи має місце відтворення частин дисертаційного дослідження ОСОБА_1 у дисертаційному дослідженні ОСОБА_2 не виявляється можливим.
Без вивчення всіх джерел, на які було здійснено посилання у в обох порівнювальних роботах, визначити чи має місце відтворення частин дисертаційного дослідження ОСОБА_1 в монографії, які містяться в матеріалах справи, без відповідного посилання на джерела запозичення, не виявляється можливим.
Встановити, чи містять ознаки плагіату дисертація ОСОБА_2 та монографія, не виявляється можливим.
У вказаному висновку судової експертизи експертом встановлено, що порівнювані тексти дисертацій містять як схожі, так і різні частини. Схожі частини мають посилання, в тому числі на одні і ті ж джерела. У дисертації ОСОБА_2 були визначені запозичення із зазначенням джерела з числа додаткових матеріалів, наданих у відповідь на клопотання експерта. Однак, без ретельного вивчення всіх джерел, на які було здійснено посилання в обох порівняльних роботах, а саме у співпадаючих частинах, визначити, чи є це відтворення саме роботи ОСОБА_1 , або більш ранніх за датою створення друкованих видань, за відсутності додаткових матеріалів - саме цих друкованих видань, публікацій, на які містяться посилання в обох роботах, не виявляється можливим.
Відтак, зі змісту висновку судової експертизи вбачається, що без додаткових матеріалів, на які містяться посилання у дисертаціях та монографії неможливо встановити, чи дисертація ОСОБА_2 та монографія є плагіатом з дисертації ОСОБА_1 .
Висновком комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності за заявою ОСОБА_1 від 14 лютого 2020 року № 6555, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що дисертаційне дослідження ОСОБА_2 «Управління екологічною безпекою ґрунтів і підземних вод в зоні впливу сміттєзвалищ (на прикладі Луцького міського полігону ТПВ с. Брище)» має ознаки плагіату у формі багаторазового відтворення та іншого використання фрагментів дисертаційного дослідження ОСОБА_1 за темою « ІНФОРМАЦІЯ_1 (на прикладі законсервованого звалища твердих побутових відходів)» без зазначення авторства та джерела запозичення. В дисертаційному дослідженні ОСОБА_2 могло мати місце використання результатів дисертаційного дослідження ОСОБА_1 . Надати категоричний висновок щодо використання результатів досліджень не виявляється можливим у зв`язку із можливим результатом випадкового збігу результатів наукових досліджень із урахуванням похибки приладів кожного з дослідників та різних часових періодів.
Згідно з порівняльним аналізом дисертаційних досліджень ОСОБА_1 за темою «Забруднення агроекосистем Західного Полісся важкими металами техногенного походження (на прикладі законсервованого звалища твердих побутових відходів)» (Львів, 2004) та ОСОБА_2 за темою «Управління екологічною безпекою ґрунтів і підземних вод в зоні впливу сміттєзвалищ (на прикладі Луцького міського полігону ТПВ с. Брище)» (Луцьк, 2013), який проведений кандидатом біологічних наук О. М. Пузняк Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту Західного Полісся НААН, у структурі дисертацій має місце значний збіг: у назвах розділів і підрозділів, у розкритті актуальності проблеми, у постановці деяких задач досліджень, у побудові таблиць та графіках залежностей на малюнках. У списку використаних джерел збіги мають понад 70 джерел.
Відповідно до порівняльного лінгвістичного аналізу фрагментів тексту дисертації ОСОБА_1 «Забруднення агроекосистем Західного Полісся важкими металами техногенного походження (на прикладі законсервованого звалища твердих побутових відходів)» (Львів, 2004) та фрагментів тексту дисертації ОСОБА_2 «Управління екологічною безпекою ґрунтів і підземних вод в зоні впливу сміттєзвалищ (на прикладі Луцького міського полігону ТПВ с. Брище)» (Луцьк, 2013), проведеного Львівським національним університетом ім. Івана Франка, обидва фрагменти належать до наукового стилю сучасної української літературної мови і є тематично ідентичними.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.