Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 757/39700/19
провадження № 61-3062св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договору дарування від 08 квітня 2004 року та зміни у свідоцтві про право власності на житло.
Позовна заява мотивована тим, що 08 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір підписаний сторонами, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі.
Вказувала, що оспорюваний договір укладено з порушенням її волевиявлення. Вона не мала на меті підписувати договір дарування та відчужувати частину квартири, оскільки за домовленістю з ОСОБА_3 вони мали підписувати договір довічного утримання, за яким остання зобов`язувалась доглядати за нею та надавати матеріальну допомогу. При цьому правовою підставою позову визначено положення статті 229 ЦК України, а саме вчинення правочину під впливом помилки.
Зазначала, що вона і надалі проживає у спірній квартирі, сплачує комунальні послуги. Також вказувала, що знаходилась у стресовому стані після втрати молодшого сина, вказана квартира є її єдиним житлом, а тому вона не могла її подарувати та була впевнена, що підписує договір довічного утримання.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсними договір дарування 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , від 08 квітня 2004 року, укладений між нею та ОСОБА_2 ;
- визнати недійсними приписи 2004 року, зроблені у свідоцтвах про право власності на житло.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року у складі судді Вовка С. В. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів щодо наявності обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин договору дарування від 08 квітня 2004 року, що вплинуло на
її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення,
а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що вона, укладаючи оспорюваний договір дарування, помилялась щодо правової природи цього правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між нею
і відповідачем, тому апеляційний суд вважав, що наявні правові підстави для визнання цього правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України.
Проте ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, оскільки ще
в 2014 році вже зверталася до суду з позовом про визнання спірного договору дарування недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України. Таким чином, строк позовної давності за позовною вимогою про визнання договору дарування сплинув щонайменше у квітні 2017 року, тобто через три роки після звернення вперше з вимогою оспорення цього договору дарування з інших підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_4 , який є спадкоємцем ОСОБА_1 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутня
і відповідачі не подавали заяви про застосування строків позовної давності до суду апеляційної інстанції, тому суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності. Вважає, що суд апеляційної інстанції застосував строк позовної давності з власної ініціативи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі
№ 6-25цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15, від 11 жовтня 2017 року у справі № 347/1910/15-ц, провадження № 6-1374цс17 та
у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 461/3675/17 (провадження № 61-10814св19),
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір підписаний сторонами, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Адаменко О. І., зареєстрований у реєстрі за № 4с-960.
На підтвердження незадовільного стану здоров`я з 1997 року, у зв`язку з чим у позивачавиникала потреба у сторонній допомозі на момент підписання договору, нею були надані аудіограма, консультативний висновок спеціаліста, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, які свідчили про незадовільний стан здоров`я.
У квітні 2014 року ОСОБА_1 зверталася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, в якому просила суд визнати договір дарування 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , укладений 08 квітня
2004 року між нею та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Адаменко О. І., зареєстрований за № 4с-960, недійсним (справа № 757/10402/14-ц).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року (справа № 757/10402/14-ц) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління юстиції
у м. Києві, Одинадцята Київська державна нотаріальна контора,про визнання недійсним договору дарування відмовлено (а.с. 72, т. ).
Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі № 757/39700/19 скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 203-204, т. 1).
Відповідачі до суду першої інстанції подали заяву про застосування позовної давності (а.с. 84, 114, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 померла.
15 лютого 2021 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Березій І. І. звернувся син померлої - ОСОБА_4 та онука померлої - ОСОБА_2
15 лютого 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Березій І. І. завела спадкову справу № 1/21.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.