Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 369/5331/18
провадження № 61-3991св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІ ФЛОУ», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Адлібітум»,
у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІ ФЛОУ» на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство «БГ БАНК» (далі - ПАТ «БГ БАНК») звернулось із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Адлібітум» (далі - ТОВ «Адлібітум»), про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсальний банк розвитку та Партнерства» (далі - ВАТ «Універсальний банк розвитку та Партнерства»), правонаступником якого є ПАТ «БГ БАНК», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 17, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 324 000,00 дол. США для поточних потреб, зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами та строком повернення кредиту - 31 січня 2018 року.
01 лютого 2008 року з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, укладено окремі договори поруки між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких поручителі зобов`язались відповідати солідарно з боржником перед банком за належне виконання кредитного договору.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 01 квітня 2018 року виникла кредитна заборгованість на загальну суму 175 641,90 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 120 567,55 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 55 074,30 дол. США.
На підставі договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2014 року ПАТ «БГ БАНК» передало права вимоги до позичальника ТОВ «ФК «Марко Поло». 14 листопада 2014 року договір відступлення права вимоги між ПАТ «БГ БАНК» та ТОВ «ФК «Марко Поло» посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І. А., зареєстровано в реєстрі за номером 1025.
На підставі договору про відступлення права вимоги від 05 червня 2015 року ТОВ «ФК «Марко Поло» передало право вимоги до позичальника Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СОЛІД», від імені та в інтересах і за рахунок якого на підставі договору про управління активами №1-КІФ від 01 червня 2012 року діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія по управлінню активами «Домініон-Капітал» (далі - ТОВ «Компанія по управлінню активами «Домініон-Капітал»).
14 липня 2015 року Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СОЛІД» від імені та в інтересах та за рахунок якого на підставі договору про управління активами № 1-КІФ від 01 червня 2012 року діє ТОВ «Компанія по управлінню активами «Домініон - Капітал», передано права вимоги до позичальника Товариству з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія «Агро Фактор» (далі - ТОВ «ФК «Агро Фактор»), про що між вказаними сторонами укладено договір про відступлення права, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О., зареєстровано в реєстрі за №1205.
02 грудня 2015 року Київським господарським судом у справі № 910/2924/15-г визнано недійсними договори відступлення права вимоги, що були укладені між ПАТ «БГ БАНК» та ТОВ «ФК «Марко Поло» від 12 листопада 2014 та 14 листопада 2014 року.
На підставі викладеного ПАТ «БГ БАНК» просили:
стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 17 від 01 лютого 2008 року у розмірі 171 527,54 дол. США та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року задоволено позовні вимоги ПАТ «БГ БАНК».
Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «БГ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 17 від 01 лютого 2008 року у розмірі 171 527,54 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом - 118 510,37 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 53 017,17 дол. США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконав належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Строк позовної давності позивачем ПАТ «БГ БАНК» не пропущений, оскільки право вимоги у позивача виникло у квітні 2016 року, а з позовом до суду позивач звернувся у травні 2018 року. Суд першої інстанції послався на рішенням апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року по справі № 369/9814/15-ц, яким скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Агро Фактор» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, з підстав приналежності саме ПАТ «БГ БАНК» права вимоги за кредитним договором № 17 від 01 лютого 2008 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «БГ БАНК» - правонаступником, якого є ТОВ «МАНІ ФЛОУ», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо доведеності вимог позову про наявність невиконаних кредитних зобов`язань. Водночас, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що судом першої інстанції неправильно визначено початок перебігу строку позовної давності.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до графіку погашення кредиту у редакції від 05 вересня 2014 року у період із вересня 2014 року по січень 2015 року позичальник мав сплачувати у середньому по 1 500 доларів США щомісячно, а з лютого 2015 року по січень 2018 року по 2 700 доларів США щомісячно. Останній платіж у сумі 1 522 доларів США 40 центів сплачено 10 жовтня 2014 року. Оскільки 10 листопада 2014 року позичальник не вніс черговий платіж, тому автоматично відповідно до пункту 2.8. у позичальника виникає зобов`язання повернути кредит раніше календарної дати, визначеної у пункті 1.3. цього договору. При цьому строком погашення кредиту є тридцятий календарний день, що передбачено пунктом 2.8.1.Пунктами 1.3, 2.8, підпунктами 2.8.1, 2.8.9 кредитного договору встановлено, що початком перебігу строку позовної давності для звернення з позовом щодо усієї суми прострочених кредиту та відсотків є 11 грудня 2014 року, тому трирічний строк позовної давності за основним зобов`язанням сплинув 11 грудня 2017 року, а з позовом до суду позивач звернувся у травні 2018 року. Позивач клопотання про поновлення строку позовної давності не заявляв та не зазначив поважності причин пропуску позовної давності. Висновок суду першої інстанції про те, що початком перебігу строку позовної давності слід вважати дату ухвалення рішення апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року є помилковим, оскільки порушення права кредитора відбулось внаслідок чергової несплати заборгованості, а не внаслідок набрання чинності рішенням апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року. Непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, є підставою для припинення акцесорного зобов`язання, а отже, й обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом з боржником за основним зобов`язанням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 березні 2021 року ТОВ «МАНІ ФЛОУ» подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогою ПАТ «БГ БАНК» не відповідає правовим позиціям Верховного Суду. Матеріали справи, зміст постанови Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 369/5331/18 вказують про повний розрахунок ОСОБА_1 за кредитним договором № 17 від 01 лютого 2008 року з ТОВ «Адлібітум». Так як ОСОБА_1 у січні 2017 року, тобто в період строку позовної давності, визнала боргові зобов`язання за кредитним договором № 17 від 01 лютого 2008 року, строк позовної давності переривався. Позов ПАТ «БГ БАНК» пред`явлений 11 травня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності, який слід відліковувати з часу нотаріального посвідчення заяви ТОВ «Адлібітум», а саме 17 січня 2017 року.Наслідком визнання боргу перед ТОВ «Адлібітум» є визнанням ОСОБА_1 боргу перед ПАТ «БГ БАНК». Апеляційним судом безпідставно не прийнято до уваги обставини, які перешкоджали позивачу звернутись з позовом про стягнення боргу з відповідача, але оцінка яких була надана в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року у справі № 369/5331/18. До скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2015 року по справі № 369/9814/15-ц, подачі позову позивачем (ПАТ «БГ БАНК») перешкоджала наявність судового рішення на користь неналежного кредитора. З огляду на викладене, саме з квітня 2016 року позивач поновив своє порушене право після чого і звернувся з позовом до суду. Повний текст рішення Києво-Святошинського районного суд Київської області від 12 червня 2019 року складено 08 липня 2019 року. 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 вперше звернулась до суду із апеляційною скаргою на вищезазначене рішення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку для оскарження рішення суду першої інстанції від 12 червня 2019 року до Київського апеляційного суду, тобто більше ніж через рік після складання повного тексту судового рішення. Суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду стосовно застосування частини другої статті 358 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що у касаційній скарзі ТОВ «МАНІ ФЛОУ» зазначено вже третій варіант обґрунтування поважності пропуску строку на звернення з позовною заявою. Така «непослідовність» не узгоджується з нормами ЦПК України, якими врегульовано порядок подання доказів до матеріалів цивільної справи та підстав позову. У ТОВ «МАНІ ФЛОУ» відсутнє право на звернення з касаційною скаргою, адже оскарженою постановою не було винесено рішення щодо будь-яких прав та обов`язків касатора, окрім стягнення судового збору.
У липні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.