Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 369/12149/16-ц
провадження № 61-12759св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство»
відповідач: Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргузаступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року у складі судді Пінкевич Н. С.та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Гуля В. В., Матвієнко Ю. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся з позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30 вересня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,3453 га в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Після цього, управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі на підставі вищевказаного рішення Віто-Поштової сільської ради ОСОБА_2 31 грудня 2010 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №175897 з кадастровим номером: 3222481201:01:002:0226, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011094703778.
Пізніше, відповідно до договору купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року за № 128 ОСОБА_2 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 . Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Семенець О. А. 09 лютого 2016 за індексним номером 28153714 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:002:0226.
Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується матеріалами лісовпорядкування.
Так, відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 26 серпня 2016 року та матеріалів лісовпорядкування 2003 року Васильківського лісництва Виробничої частини ДЛГО «Київліс» земельна ділянка із кадастровим номером 3222481201:01:002:0226 розташована у виділі 8 кварталу 50 Васильківського лісництва, а за даними лісовпорядкування 2014 року Васильківського лісництва ДП «Київський лісгосп» вказана земельна ділянка розташована у виділі 12 кварталу 50 Васильківського лісництва, є земельною ділянкою лісового фонду, покрита лісовою рослинністю.
За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 19 вересня 2016 року та ДП «Київське лісове господарство» від 15 вересня 2016 встановлено, що земельна ділянка знаходиться в кварталі лісництва, є лісовим масивом, використовується для ведення лісового господарства та щодо неї не надавалось погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Київське лісове господарство».
Позивач зазначає, що оспорюване рішення Віто-Поштової сільської ради приймалось поза межами компетенції, у зв`язку з чим видача державного акту на право власності та подальше її відчуження також було здійснено з порушенням вимог законодавства.
Таким чином, вважає, що оспорювані рішення прийняті Віта-Поштовою сільською радою з порушенням вимог закону.
Посилаючись на викладене з урахуванням уточнення позовних вимог прокурор просив:
визнати недійсними рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2010 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства»,
витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481201:01:002:5160 та 3222481201:01:002:5161 загальною площею 0,3453 га, що розташована в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району, загальною вартістю 345 196,41 грн.
Короткий зміст судових рішень
Справа судами розглядалась неодноразово
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що передана у приватну власність ОСОБА_2 земельна ділянка відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, у встановленому законом порядку не вилучалася у законного користувача ДП «Київлісгосп», цільове призначення землі з лісогосподарського на ведення особистого селянського господарства не змінювалось всупереч вимог законодавства. Оспорювані прокурором рішення прийняті Віта-Поштовою сільською радою із перевищенням повноважень. Але на момент звернення позивача з позовом сплинула встановлена статтею 257 ЦК України позовна давність.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 11 вересня 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 вересня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,3453 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 , скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині.
У задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області про визнання недійсним рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 вересня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,3453 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 відмовлено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481201:01:002:5160 та 3222481201:01:002:5161 загальною площею 0,3453 га, що розташовані у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, вартістю 345 196,41 грн, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що відсутні підстави для задоволення вимог про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 вересня 2010 року, оскільки скасування цих рішень, чи визнання їх недійсним не відновить порушеного права власності держави на спірні земельні ділянки лісового фонду, тому такий спосіб захисту порушених прав не підлягає застосуванню у цій справі. Оскільки така вимога самі по собі є необґрунтованою, тому відсутні підстави застосування приписів про позовну давність до цієї вимоги. Щодо вимог прокурора про витребування земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_1 та його заяви про застосування судом позовної давності суд касаційної інстанції зазначив, що суди повинні були з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України із зазначеним позовом. Ураховуючи те, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, суди не з`ясували, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є в нього поважні причини для його поновлення. Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Встановлення судами, що позовна давність прокурором пропущена, оскільки про порушене право уповноважені органи виконавчої влади могли дізнатись ще у 2010 році при видачі Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області ОСОБА_2 державного акту на право власності від 31 грудня 2010 року, суперечить положенням норм матеріального права. Встановлення початку відліку строку на звернення до суду, яким закон визначає момент, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах, означає, встановлення цих обставин відносно компетентного органу, у цій справі - Кабінету Міністрів України, який є розпорядником земель державного лісового фонду, а не будь-якого іншого державного органу, оскільки іншого повноваженого органу на розпорядження землями лісів закон не визначає. Висновки судів про те, що ДП «Київське лісове господарство» також із 2010 року могло знати про порушене право, оскільки відповідно до пункту 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення підлягав погодженню у тому числі з відповідними органами лісового господарства, ґрунтується на припущеннях, оскільки судами не встановлено, що проект відведення спірної земельної ділянки погоджувався цим підприємством. Отже суди першої та апеляційної інстанцій помилково послалися на те, що Кабінет Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» могли дізнатися про порушення свого права, коли ОСОБА_2 виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку у грудні 2010 року, тобто ухвалили рішення на припущеннях, що заборонено частиною четвертою статті 61 ЦПК України 2004 року. Крім того, висновки судів про початок перебігу позовної давності з дня видачі ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку не відповідають частині першій статті 261 ЦК України про початок перебігу строку позовної давності з часу, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, оскільки зі змісту рішень сільської ради та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку неможливо встановити приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду, так як у рішенні сільської ради вказується, що у власність ОСОБА_2 передається земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, на державному акті інформація про наявність лісових насаджень також відсутня, питання зміни цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення не вирішувалось, а ДП «Київське лісове господарство» погодження на вилучення спірної земельної ділянки не надавало.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року, яке залишене без змін постановоюКиївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, у задоволенні позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позов був поданий прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, який на момент виникнення спірних правовідносин не мав повноважень вирішувати питання у спірних правовідносинах, оскільки на час прийняття Віто-Поштовою сільською радою оспорюваного рішення 30 вересня 2010 року вирішення питань у спірних правовідносинах за законом відносилось до повноважень районних державних адміністрацій, якими і повинен був здійснюватися захист права державної власності, а тому інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України не порушені. Посилання прокурора на те, що станом на час звернення до суду з цим позовом власником земель лісового фонду вже був Кабінет Міністрів України, тому прокурор правильно звернувся до суду в інтересах останнього, є помилковим, оскільки виключні повноваження Кабінету Міністрів України не можуть розповсюджуватися на правовідносини, які склалися станом на 30 вересня 2010 року щодо передачі Віто-Поштовою сільською радою у власність спірної земельної ділянки лісового фонду площею 0,3453 га, яка не перевищує 1 га та яка раніше перебувала у державній власності, оскільки згідно з частиною 9 статті 149 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) та пункту 5 статті 27 Лісового кодексу України (далі ЛК України) до повноважень Кабінету Міністрів України не входило розгляд питань про передачу у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею менш як 1 гектар, тобто на час виникнення спірних правовідносин відповідних повноважень Кабінет Міністрів України не мав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів щодо належного позивача у справі не відповідають дійсним обставинам справи та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. В той же час наявні підстави для відступу від висновку Верховного суду в постанові від 24 березня 2021 року у справі №369/9036/17 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який був застосований судом апеляційної інстанції. Суди не звернули уваги, що повертаючи справу до суду першої інстанції при скасуванні попередніх судових рішень Верховний Суд зазначив, що суди, встановивши порушення прав Кабінету Міністрів України, не з`ясували та не перевірили з якого моменту позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права.
Аргументи інших учасників справи
В листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Відзив мотивований тим, що касаційна скарга не містить обґрунтувань та доказів, в чому полягає незаконність та необґрунтованість висновків судів. Суди під час розгляду справи не встановили порушень прав Кабінету Міністрів України як розпорядника лісовим земельними ділянками, що перевищують площу 1 га. Прокурор не навів належних правових підстав для відступу від висновку Верховного Суду України в постанові від 24 березня 2021 року у справі №369/9036/17. Крім того є аналогічний висновок викладений у постанові від 24 червня 2021 року у справі №369/9035/17-ц.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без руху. Встановлений для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 рокупродовжений першому заступнику прокурора Київської області строк на усунення недоліків касаційної скарги до 13 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2021 року поновлений першому заступнику прокурора Київської області строк на касаційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудні 2022 року матеріали цивільної справи № 369/12149/16-ц надійшли до Верховного Суду та 02 грудня 2021 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні за участю прокурора Офісу Генерального прокурора, справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30 вересня 2010 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,3453 га в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно квитанції від 01 жовтня 2010 року ОСОБА_2 сплатив на користь ДП «Київське лісове господарство» 41 686,40 грн. у якості відшкодування збитків за вилучення ділянки державного лісового фонду.
31 грудня 2010 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №175897 з кадастровим номером: 3222481201:01:002:0226, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011094703778.
09 лютого 2016 року на підставі договору купівлі-продажу за № 128 ОСОБА_2 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Семенець О. А. 09 лютого 2016 року за індексним номером 28153714 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, з кадастровим номером 3222481201:01:002:0226.
Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 26 серпня 2016 року та матеріалів лісовпорядкування 2003 року Васильківського лісництва Виробничої частини ДЛГО «Київліс» земельна ділянка із кадастровим номером 3222481201:01:002:0226 розташована у виділі 8 кварталу 50 Васильківського лісництва, а за даними лісовпорядкування 2014 року Васильківського лісництва ДП «Київський лісгосп» вказана земельна ділянка розташована у виділі 12 кварталу 50 Васильківського лісництва, є земельною ділянкою лісового фонду, покрита лісовою рослинністю.
За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 19 вересня 2016 року та ДП «Київське лісове господарство» від 15 вересня 2016 року встановлено, що земельна ділянка знаходиться в кварталі лісництва, є лісовим масивом, використовується для ведення лісового господарства та щодо неї не надавалось погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Київське лісове господарство».
Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДЛГ Державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2003 року спірна земельна ділянка покрита лісовою рослинністю та має наступні таксаційні характеристики: виділ 8: площа 0,5 га, склад: 8 дерев акації білих, 2-дуба звичайних, вік 40 років, висота -19 м, діаметр - 18 см., запас на 1 га-160 метрів кубічних.
Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство» 2014 року спірна земельна ділянка покрита лісовою рослинністю та має відповідні таксаційні характеристики: виділ 12: площа 0,5 га, склад- 10 дерев акації білої, дуб звичайний, вік 51 рік, висота - 22 м., діаметр- 26 см., запас на 1 га 190 метрів кубічних.
21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області із заявою про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:002:0226 на дві земельні ділянки площами 0,3353 га та 0,01 га. В результаті поділу було утворено дві земельні ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:005:5160, площею 0,3353 га та з кадастровим номером 3222481201:01:005:5161, площею 0,01 га.