Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 760/4630/20
провадження № 61-13373св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київське квартирно-експлуатаційного управління,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року у складі судді Аксьонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського квартирно-експлуатаційного управління з позовом про зміну дати зарахування на квартирний облік та внесення змін до облікових документів.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних силах України.
Протокольним рішенням засідання житлової комісії в/ч 40433 № 2 від 24 лютого 1992 року позивача з сім`єю в складі трьох осіб зараховано на квартирний облік.
До цього позивач житловою площею не забезпечувався.
Після переведення позивача для подальшого проходження військової служби до в/ч А-1789 ним подано рапорт про зарахування на квартирний облік з родиною в складі чотирьох осіб.
Протокольним рішенням житлової комісії в/ч А-1789 від 14 березня 2002 року позивача зараховано на квартирний облік з родиною з 03 березня 1995 року на підставі наказу Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року.
У 2019 році ОСОБА_1 дізнався, що перебуває на квартирному обліку при в/ч А 1789 з 03 березня 1995 року. У зв`язку з цим позивач звернувся до командування в/ч А 1789 із заявою, в якій просив змінити дату зарахування його на квартирний облік з родиною з 03 березня 1995 року на 24 лютого 1992 року.
Протокольним рішенням засідання житлової комісії в/ч А 1789 №01 від 11 січня 2020 року заяву позивача задоволено та змінено дату зарахування на квартирний облік при в/ч А 1789 позивача з родиною в складі чотири особи з дати 03 березня 1995 року на дату 24 лютого 1992 року. Указане протокольне рішення затверджено наказом командира в/ч А 1789 №1 6ад від 15 січня 2020 року.
Житлова комісія в/ч А 1789 звернулась до Київського квартирно-експлуатаційного управління для перевірки законності перенесення дати зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 .
Однак відповідач листом від 23 січня 2020 року № 517/434 повідомив про відсутність правових підстав для позитивного розгляду зміни дати зарахування на квартирний облік позивача.
На думку позивача, такі дії відповідача порушують права ОСОБА_1 на житло, оскільки його місце в квартирній черзі визначено датою набрання чинності відомчим наказом - 03 березня 1995 року, а не з часу взяття на обліку, тобто з дати 24 лютого 1992 року.
Просив зобов`язати відповідача перенести дату зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік з дати 03 березня 1995 року на дату 24 лютого 1992 року,
внести відповідні зміни облікові документи ОСОБА_1 щодо черги на отримання житла з урахуванням нової дати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Київського квартирно-експлуатаційного управління про зміну дати зарахування на квартирний облік та внесення змін до облікових документів задоволено.
Зобов`язано Київське квартирно-експлуатаційне управління перенести дату зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік з дати 03 березня 1995 року на дату 24 лютого 1992 року, а також внести відповідні зміни в облікові документи ОСОБА_1 щодо черги на отримання житла з урахуванням дати 24 лютого 1992 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що відмова відповідача у зміні дати зарахування на квартирний облік з 03 березня 1995 року на 24 лютого 1992 року порушує право позивача на житло, передбачене статтею 47 Конституції України, Житловим кодексом України, статтею 16 Закону України "Про збройні сили", статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також рівність в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місця служби, та військовослужбовців, які внаслідок переїзду до іншого місця служби, втрачають при цьому час квартирного обліку за попереднім місцем служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року Київське квартирно-експлуатаційне управління подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення є незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, а відтак підлягають скасуванню. Суди першої та апеляційної інстанцій не застосували позовну давність. В матеріалах справи наявні документи, а саме: витяг з протоколу засідання житлової комісії військової частини А1789 від 14 березня 2002 року, відповідно до якого ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік з 03 березня 1995 року та рапорт позивача, адресований командиру військової частини А 1789, зареєстрований за вх. № 252 від 13 березня 2002 року, в якому ОСОБА_1 ініціював питання щодо зарахування його та членів його сім`ї на облік для поліпшення житлових умов. Також з витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А1789 від 14 травня 2006 року № 4 вбачається, що станом на 2006 рік ОСОБА_1 був повідомлений, що перебуває на обліку з 03 березня 1995 року. Вказане доводить, що як станом на 2002 рік, так і станом на 2006 рік позивач знав про дату свого зарахування на квартирний облік саме з 03 березня 1995 року, з нею погоджувався та не піддавав жодним сумнівам. Позивач подав позовну заяву лише у 2020 році, тобто, поза межами загального строку позовної давності. Суди першої та апеляційної інстанцій щодо строків позовної давності ухвалили рішення, які не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16. Суди не дослідили факт перебування позивача на черзі з 17 серпня 1992 року на підставі належних первинних документів, що б підтверджували б такі висновки суду. Суди першої та апеляційної інстанції посилалися лише на те, що 24 лютого 1992 року ОСОБА_1 разом з із сім`єю у складі трьох осіб зараховано на квартирний облік при військовій частині 40433, житловою площею не забезпечувався, що підтверджується довідками 329 та 132, що не відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі № 359/1347/17, від 27 вересня 2018 року у справі № 362/4307/17, від 03 червня 2020 року справа № 552/7474/17, від 17 червня 2020 року. На момент переїзду позивача до іншого гарнізону діяв наказ Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 "Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України", який пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт 20 лютого 1995 року за №43/579. Відповідно до положень наказу Міністра оборони України від 03 березня 1995 року № 20, військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов на загальних підставах відповідно до чинного законодавства (Житлового кодексу Української РСР, Правил обліку) та беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. Таким чином, у цьому наказі правова норма щодо збереження попереднього часу зарахування на квартирний облік при переміщенні військовослужбовців до іншого гарнізону відсутня і, як причинний наслідок цього, військовослужбовці зараховувались на квартирний облік без збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби. Пунктом 2 наказу № 20 встановлено, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон, йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень але не раніше, ніж з дня набрання чинності цим наказом, тобто з 03 березня 1995 року. Суди допустили неправильне застосування норм матеріального права та безпідставно зробили висновок, про те, що норми наказу № 20 від 03 лютого 1995 року суперечать вимогам статей 38- 44 ЖК УРСР.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, у якому просить касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від ЗО березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити без задоволення, а вказані рішення судів без змін.
Відзив мотивований тим, що зі змісту наказу Міністра оборони України від 03 березня 1995 року № 20 вбачається, що його норми в частині обмеження строків перебування на квартирному обліку стосуються військовослужбовців при переміщенні по службі в інший гарнізон, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень. Як вбачається з доданих доказів, позивач перебував на квартирному обліку з 24 лютого 1992 року в загальній черзі, тому на нього не поширюються норми вказаного наказу. Пункт 2 наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 суперечить вимогам статей 38-44 ЖК УРСР щодо черговості надання жилих приміщень для військовослужбовців, оскільки фактично визначає не за часом взяття їх на квартирний облік, а за часом набрання чинності цим законом. За таких умов місце позивача в квартирній черзі в зв`язку з переїздом до іншого гарнізону визначено датою набрання чинності відомчим наказом - 03 березня 1995 року, а не з часу взяття на облік, тобто з дати 24 лютого 1992 року. Про порушення відповідачем права позивача на перенесення дати зарахування ОСОБА_1 дізнався 23 січня 2020 року після того, як житлова комісія в/ч А 1789 звернулась до відповідача для перевірки законності перенесення дати зарахування на квартирний облік позивача. Позивач не оскаржує попередніх протокольних рішень, які приймались відносно нього раніше, в тому числі і протокольне рішення житлової комісії в/ч А-1789 від 14 березня 2002 року, яким позивача зараховано на квартирний облік з родиною з дати 03 березня 1995 року на підставі наказу Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1995 № 20, оскільки протокольним рішенням засідання житлової комісії в/ч А 1789 від 11 січня 2020 року № 01 заяву позивача задоволено та змінено дату зарахування на квартирний облік при в/ч А 1789 позивача з родиною в складі чотири особи з дати 03 березня 1995 року на дату 24 лютого 1992 року. Тобто в/ч А 1789 добровільно в позасудовому порядку поновила порушене право позивача, у зв`язку з чим останній не має вимог до в/ч А 1789. Відповідач наразі безпідставно зазначає про не застосування судами позовної давності до вимог позивача, оскільки Київське квартирно-експлуатаційне управління ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час її апеляційного розгляду не подавало заяву про застосування судом позовної давності. У судовій практиці існує позиція щодо вирішення аналогічних справ. Підтвердженням вказаного є правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 760/9507/15-ц, від 07 червня 2018 року у справі № 362/4273/17, від 27 вересня 2018 року у справі № 362/4307/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 362/6383/16-ц, від 18 березня 2019 року у справі № 285/3566/17, від 20 березня 2019 року у справі № 760/750/16-ц, в яких Верховний Суд прийшов до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог військовослужбовцями за аналогічних як і в позивача обставин.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/4630/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У жовтня 2021 року матеріали цивільної справи № 760/4630/20 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 16 серпня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 359/1347/17, від 27 вересня 2018 року у справі № 362/4307/17, від 03 червня 2020 року у справі № 552/7474/17, від 17 червня 2020 року у справі № 362/1421/18 та у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).