Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 638/3866/18
провадження № 61-4746св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Єніна Лариса Вікторівна, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2020 року у складі судді Омельченко К. О. та постанову Харківського апеляційного суду від
09 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Єніна Л. В., Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег»
(далі - ОК «ЖБК «Ковчег»»), про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, щовідповідно до протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного житлового будинку від 21 вересня 2017 року їй, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано право діяти в якості уповноважених представників з питань захисту прав та інтересів мешканців будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щодо спільної сумісної власності на допоміжні приміщення підвалу та технічного поверху.
Відповідно до відповіді Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 23 листопада 2017 року вказаний житловий будинок не
є об`єктом комунальної власності територіальної громади та на балансі Комунального підприємства «Жилкомсервіс» не обліковується. Будинок побудовано за кошти співвласників багатоквартирного житлового будинку.
13 квітня 2009 року ОСОБА_3 продала нежитлові приміщення технічного поверху № 4-8, 44-56 загальною площею 264,6 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 . Згідно з пунктом 1.3 цього договору вказане нерухоме майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2008 року у справі № 2-5410/08, зареєстрованого
в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 19 листопада 2008 року згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20969623, виданого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»
19 листопада 2008 року.
Співвласникам будинку стало відомо, що вказане рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2008 року підроблене і на даний час проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.
Спірні приміщення технічного поверху є складовими частинами житлового будинку та за функціональним призначенням є допоміжними приміщеннями, оскільки через технічний поверх - відділення ліфтів та вентиляційні камери, прокладені мережі телекомунікацій.
На даний час будинок знаходиться на балансі ОК «ЖБК «Ковчег», який відповідно до статуту здійснює управління та обслуговування будинком. Перебування вказаних технічних приміщень у власності ОСОБА_2 перешкоджає співвласникам житлового будинку належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13 квітня 2009 року нежитлових приміщень технічного поверху № 4-8, 44-56 загальною площею 264,6 кв. м, розташованих за адресою:
АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; стягнути
з ОСОБА_2 на її користь судові витрати в розмірі 3 704,80 грн, що складаються із витрат зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від
09 березня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним вказаний договір купівлі-продажу.
Суди виходили з того,що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами довела відсутність існування рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2008 року у справі № 2-5410/08, на підставі якого зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно, у результаті чого право власності на зазначене майно за договором купівлі-продажу перейшло до ОСОБА_2 . Враховуючи, що право власності ОСОБА_3 не набуто, то вона не мала права розпоряджатися цими приміщеннями, чим дійсно порушила права мешканців багатоквартирного будинку, від імені яких діє позивач. В даному випадку питання щодо визначення статусу цих приміщень не вирішується, оскільки взагалі відчуження цих приміщень, що знаходяться в багатоквартирному будинку, в якому проживають мешканці, які є власниками квартир цього будинку, є незаконним.
Посилання ОСОБА_2 на те, що позивач не є належним позивачем у справі, оскільки протокол від 21 вересня 2017 року не підтверджує повноважень представників, не є довіреністю або договором, є помилковим, оскільки загальними зборами співвласників багатоквартирного житлового будинку від 21 вересня 2017 року вирішувались питання повноважень зборів співвласників, визначених частинами першою-третьою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»; ОСОБА_1 надано право діяти в якості уповноваженої представниці з питань захисту прав та інтересів мешканців будинку.
Доводи ОСОБА_2 про те, що лист старшого слідчого щодо підробки рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2013 року не має відношення до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від
14 жовтня 2008 року, на підставі якого набуто право власності на спірне майно, спростовуються матеріалами справи.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінку письмовим поясненням, запереченням відповідача, судом апеляційної інстанції не надано оцінку переважній кількості фактів та доводів вказаних в апеляційній скарзі.
Враховуючи, що ОСОБА_1 в силу чинного законодавства не
є попереднім співвласником нерухомого майна, що належить на даний час ОСОБА_2 , то вона не має право просити суд визнавати недійсними договори відчуження щодо даного нерухомого майна або його витребування. Тому ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі. У добросовісного набувача майно може бути витребувано тільки шляхом подання віндикаційного позову, а не за правилами реституції, тому спосіб захисту прав - визнання договору недійсним є неправильним (постанова Верховного Суду України від
30 листопада 2016року № 6-2069цс16).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року
у справі № 638/3867/18 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Вказана справа має преюдиційне значення для справи, яка переглядається.
Протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного житлового будинку № 21/09/17 від 21 вересня 2017 року, яким ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано право діяти в якості уповноважених представників. Його вивченням встановлено, що:
протокол не відповідає формі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, затвердженій наказом № 203 від 25 серпня
2015 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;
неможливо ідентифікувати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
у зв`язку з відсутністю їх повного ім`я та по- батькові;
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є уповноваженими представниками прав та інтересів мешканців будинку за умови спільної підписання та подачі позовної заяви, їм не надано право діяти самостійно;
протокол не має юридичних сили, оскільки є декларацією невстановлених осіб;
збори співвласників взагалі не могли бути проведені, оскільки відсутня інформація про державну реєстрацію права власності більше половини квартир та нежитлових приміщень будинку.
Вказаний протокол не є документом, який в силу вимог законодавства може бути документом, який підтверджує повноваження представникові, зокрема не є довіреністю або договором.
В якості доказу підробки рішення суду ОСОБА_1 надала лист старшого слідчого Дзержинського ВП (м. Харків) ГУНП в Харківській області від
03 лютого 2016 року, який не має відношення до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2008 року, на підставі якого набуто право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 , яка в подальшому продала нерухоме майно ОСОБА_2 .
Закон України «Про особливості здійснення права власності
у багатоквартирному будинку», який набрав чинності у 2015 році, не може регулювати відносини щодо укладення договору у 2009 році.
Постановою Великої Палати Верховного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц зроблено висновок, який має преюдиційне значення, про відсутність підстав віднесення підвальних приміщень багатоквартирного житлового будинку до спільної власності мешканців при наявності нежитлових приміщень. Тому ОСОБА_1 не мала права заявляти позовну заяву щодо нежитлових приміщень, які не відносяться до спільної власності мешканців багатоквартирного житлового будинку.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що спірне нерухоме майно проходило державну реєстрацію за ОСОБА_1 , тому вона не
є попереднім співвласником нерухомого майна.
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебувала справа № 638/15077/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників вказаного багатоквартирного житлового будинку від 21 вересня 2017 року, тому ця справа пов`язана предметом та підставами позовних заяв, наданими доказами, зі справою, яка переглядається. Рішенням цього суду від 20 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні вказаного позову. В мотивувальній частині рішення вказано, що позов поданий не як уповноваженою особою (представником) багатоквартирного будинку на підставі рішення загальних зборів від 21 вересня 2017 року, а як власником квартири та співвласником багатоквартирного будинку в своїх інтересах як власника, тому не встановлено як оспорюваний договір купівлі-продажу порушує її право власності. Тому суддя Омельченко К. О., надавши правову оцінку та висновки по даній справі, є заздалегідь упередженою, в зв`язку з чим не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу).
Суд першої інстанції розглянув справу після першої неявки відповідача (після повернення цивільної справи від судді Шишкіна) у судове засідання.