Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 303/7119/19
провадження № 61-4557св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір дарування житлового будинку із допоміжними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є фіктивним правочином, оскільки укладений відповідачами
з метою приховання належного боржнику ОСОБА_4 майна та неможливістю звернення стягнення на нього за виконавчим листом
№ 308/3498/17, який перебуває на примусовому виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби (далі - Ужгородський МВ ДВС), виконавче провадження № 55834371, виданим 11 січня 2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення
з ОСОБА_4 на його користь суми боргу в розмірі 910 000,00 грн та 8 320,00 грн судового збору. Рішення суду ОСОБА_4 в добровільному порядку не виконано, оскільки боржник ухиляється від його виконання, внаслідок чого ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від
04 червня 2018 року, що набрала законної сили, ОСОБА_4 установлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 березня 2018 року будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 27 листопада 2003 року, з якою боржник з 06 серпня 1977 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2019 року визначено частку боржника ОСОБА_4 в указаному будинку в розмірі 1/5 частки. Розмір зазначеної частки визначено на підставі проведеної судової будівельно-технічної експертизи. Розуміючи, що частка боржника державним виконавцем у примусовому порядку буде згодом реалізована на погашення боргу за судовим рішенням, відповідачі уклали фіктивний правочин та подарували спірний будинок своїй доньці.
Укладений 25 квітня 2019 року між відповідачами договір дарування після відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів за рахунок частки у спільному з ОСОБА_2 будинку вчинено з метою ухилення від виконання судового рішення, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з оформленням права власності на це нерухоме майно на доньку відповідачів, яка навіть не проживає в указаному будинку, з метою приховання цього майна від звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне і безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і підлягає визнанню недійсним.
Посилаючись на те, що цим правочином порушуються його права, оскільки він позбавлений можливості повернути свої кошти в процесі виконавчого провадження через фіктивне відчуження нерухомого майна, в якому боржник ОСОБА_4 має свою частку, позивач просив:
визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 25 квітня
2019 року за реєстровим номером 330, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Чорі О. Ю., укладений між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46652756 від 25 квітня 2019 року, прийнятого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Чорі О. Ю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від
11 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з недоведеності та безпідставності позовних вимог, оскільки спірний договір дарування будинку укладений ще до постановлення ухвали суду першої інстанції від 17 вересня 2019 року про визначення частки ОСОБА_4 у будинку, яка до того ж не набрала законної сили; є відсутніми ознаки фіктивності цього правочину; ОСОБА_2 не
є боржницею ОСОБА_1 чи стороною виконавчого провадження.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку від 25 квітня
2019 року, за реєстровим номером 330, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Чорі О. Ю., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46652756, від 25 квітня 2019 року, прийнятого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Чорі О. Ю.
Стягнено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі по 1 482,00 грн з кожного.
Апеляційний суд виходив з того, що договором дарування від 21 червня
2003 року ОСОБА_2 хоч і було подаровано за час шлюбу, окрім земельної ділянки, ще й незакінчений будівництвом жилий будинок зі спорудами готовністю 95 %, загальною площею 188,10 кв. м, що у розумінні пункту
2 частини першої статті 57 СК України є її особистою приватною власністю, проте оспорюваним договором дарування нею, за нотаріально посвідченої письмової згоди її чоловіка ОСОБА_4 (пункт 10 договору дарування), подаровано своїй доньці ОСОБА_3 будинок загальною площею вже 296,30 кв. м (пункт 3 договору дарування), здійснено державну реєстрацію за
ОСОБА_3 речового права на нерухоме майно (будинку) від 25 квітня
2019 року загальною площею 309,30 кв. м.
З моменту набуття ОСОБА_2 за договором дарування від 21 червня
2003 року вказаного будинку у розмірі 188,10 кв. м. та при його даруванні
у 2019 році ОСОБА_3 у розмірі 296,30 (309,30) кв. м, за нотаріальної згоди іншого з подружжя ОСОБА_4 , загальна площа будинку істотно збільшилась, що свідчить про те, що він має відповідну частку власності в цьому будинку, оскільки факт належності на праві особистої приватної власності майна одному з подружжя, яке згодом за час шлюбу істотно збільшилося, не означає, що воно належить виключно особі, на ім`я якої воно зареєстроване, тобто в даному випадку лише ОСОБА_2 . Твердження ОСОБА_2 про те, що завершення будівництва належного їй за договором дарування від 21 червня 2003 року будинку з готовністю 95 % здійснювалося виключно за її власні кошти, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи таких доказів не містять.
Оспорюваний договір дарування був укладений після: 1) набрання законної сили судового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості; 2) існування виконавчого провадження з примусового стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості; 3) тимчасового обмеження права ОСОБА_4 на виїзд за кордон; 4) скасування Верховним Судом судових рішень про відмову в задоволенні подання державного виконавця про визначення частки ОСОБА_4 у спірному будинку.
Дарувальниця ОСОБА_2 , за нотаріальної згоди свого чоловіка ОСОБА_4 , вводячи в оману інші сторони правочину та нотаріуса, підтвердила відсутність обставин, які мають істотне значення, а також про не перебування цього будинку на час укладення договору, зокрема, під арештом чи забороною, відсутністю судових спорів, прав щодо нього у третіх осіб тощо.
ОСОБА_2 , як дружина ОСОБА_4 , була або повинна була бути обізнана про прийняте щодо її чоловіка судове рішення про стягнення на користь
ОСОБА_1 заборгованості, про існування відносно свого чоловіка виконавчого провадження, наявність судових проваджень по визначенню його частки у спільному майні подружжя, накладення арештів на будинок, оскільки саме за її адміністративним позовом, поданим до Закарпатського окружного адміністративного суду відносно Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна про визнання протиправним та скасування рішення про арешт цього будинку, який накладений ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 липня
2017 року, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від
21 лютого 2019 року визнані протиправними та скасовані рішення державного реєстратора Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_5 від 10 липня 2017 року, після чого подружжям ОСОБА_6 відчужено за оспорюваним договором дарування від
25 квітня 2019 року вказаний житловий будинок своїй доньці (а. с. 58-63).
Доводи позивача про те, що під час виконавчого провадження по примусовому стягненню коштів з ОСОБА_4 , звернення з поданням про виділення частки у спільному майні подружжя, ОСОБА_2 за згодою свого чоловіка ОСОБА_4 відчужили спірне майно подружжя своїй доньці, перешкодивши виконанню рішення суду, є обґрунтованими, оскільки договір дарування від 25 квітня 2019 року укладено не з метою реального переходу права власності до їх дитини, яка там не проживає, а з метою недопущення звернення стягнення на частку в цьому майні на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
При укладенні 25 квітня 2019 року оспорюваного правочину воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених указаним правочином. Тому оспорюваний правочин є фіктивним.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, судові витрати покласти на позивача.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові, суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду по справам № 369/11268/16-ц; №760/21747/19. Cуд апеляційної інстанції не обґрунтував, яким чином обдарована ОСОБА_3 повинна додатково володіти, користуватися або розпоряджатися отриманим нею майном та довести те, що договір не є фіктивним. При цьому суд апеляційної інстанції направляв повідомлення про виклик до суду за новою адресою ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 . Правова позиція про те, що в разі реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договору дарування за обдарованим та відчуження майна не боржником не є підставою для визнання договору дарування фіктивним, міститься в постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 468/1736/17-ц та від 16 грудня 2020 року у справі
№ 461/6252/18.
Суд апеляційної інстанції, пославшись на постанову Верховного Суду від
03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), не вірно встановив власника майна, який не є боржником за виконавчим провадженням, а також не встановив умисел ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухилення від виконання зобов`язань. Оскільки ОСОБА_2 є єдиним власником нерухомого майна та не є боржником перед позивачем, то суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок, що її дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання такого майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів
з ОСОБА_4 , про умисел на ухилення від виконання зобов`язань свого батька - обдарованої ОСОБА_3 апеляційний суд не вказав.
Майно фактично передано за актом приймання-передачі та зареєстровано за новим власником, а тому цей договір неможна вважати фіктивним. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року
у справі № 6-197цс14. В матеріалах справи немає жодного доказу, яким би доводився умисел ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухилення від виконання зобов`язань третьої особи на користь ОСОБА_1 .
Обставина, що будинок на праві особистої приватної власності належав виключно ОСОБА_2 , підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду 21 лютого 2019 року у справі № 260/1158/18, яке набрало законної сили та має приюдиційне значення для справи, що переглядається.
Апеляційні скарги по даній справі жодній зі сторін не направлялися і фактично розгляд справи відбувся без належного виклику сторін.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268, у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 у справі
№ 468/1736/17-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 461/6252/18, від
25 листопада 2020 року у справі № 760/21747/19).
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що починаючи з серпня 1977 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 21 червня 2003 року ОСОБА_2 набула у власність незакінчений будівництвом жилий будинок зі спорудами готовністю 95 % (загальна площа 188,10 кв. м, житлова площа 66,80 кв. м) та земельну ділянку розміром 0,08 га за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 56).
На підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради за № 294 від 27 листопада 2003 року ОСОБА_2 Мукачівським управлінням міського господарства видано свідоцтво про право власності у цілому на нерухоме майно, а саме на домоволодіння по АДРЕСА_1 , загальною площею 188,10 кв. м., яке зареєстровано
в цілому за ОСОБА_2 відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18 грудня 2003 року (а. с. 54, 55).
На виконанні в Ужгородському МВ ДВС знаходиться виконавче провадження № 55834371 по виконанню виконавчого листа № 308/3498/17, виданого
11 січня 2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі
910 000,00 грн та 8 320,00 грн судового збору.
20 лютого 2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено боржнику ОСОБА_4 .
З метою виконання рішення суду відділом ДВС направлено запити про наявність майна, зареєстрованого за боржником. 23 лютого 2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми заборгованості. Відповідно до відповіді на запит, наданої 23 лютого 2018 року ДПС України, відсутні відомості про наявність у боржника ОСОБА_4 відкритих рахунків.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від
04 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, які набрали законної сили, за поданням Ужгородського МВ ДВС боржника ОСОБА_4 тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у зв`язку з ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Боржник ОСОБА_4 отримує дохід у ТОВ «Карат Буд плюс» та є його засновником, а також
є засновником ТОВ «ЕТОП Україна». Станом на 01 червня 2018 року
ОСОБА_4 не здійснено жодних дій, спрямованих на виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням (а. с.15-16).
За поданням заступника начальника Ужгородського МВ ДВС у виконавчому провадженні № 55834371 (виконавчий лист № 303/3498/17) з березня
2018 року тривають судові спори з приводу визначення за боржником ОСОБА_4 частки у праві спільної сумісної власності на спірний житловий будинок. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2019 року подання задоволено частково із визначенням за боржником ОСОБА_4 1/5 частки в цьому будинку. На час розгляду цієї справи судами вказана ухвала не набрала законної сили, а справа знаходилася на розгляді в Закарпатському апеляційному суді (а. с. 13, 14, 165-167).