iplex360.Демо.Судові рішення

Перейти до правової позиції

Постанова

Іменем України

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 643/15604/17

провадження № 61-3068св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Тимофєєва Олена Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ИРИС», приватний нотаріус Підлісна Ірина Володимирівна,

треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня

2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тимофєєвої О. В., Товариства

з обмеженою відповідальністю «ИРИС» (далі - ТОВ «ИРИС»), приватного нотаріуса Підлісної І. В., треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки недійсними внаслідок їх фіктивності, повернення сторін договорів у первісний стан та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2016 року визнано винним за частиною другою статті 286 КК України у тому, що він 01 жовтня 2010 року на власному автомобілі «ГАЗ-3102», державний номер НОМЕР_1 , під час перевезення п`ятьох пасажирів студентів, в районі будинку АДРЕСА_1 , порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), керуючи вказаним автомобілем із несправною гальмівною системою, перевищивши дозволену швидкість, виїхав на зустрічну смугу дорожнього руху, де зіштовхнувся з автомобілем „Лексус", яким управляв водій ОСОБА_6 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталася з вини ОСОБА_3 , пасажир „ГАЗ-3102" - ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, у тому числі тяжку черепно-мозкову травму,

ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих травм померла. ОСОБА_3 призначено покарання

у вигляді позбавлення волі строком на шість років, з позбавлення права керувати транспортним засобом строком на три роки, а також звільнено від покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році». Також вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 259 200,00 грн кожному. Московським відділом державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківської області (далі - Московський ВДВС м. Харкова) на підставі виконавчих листів

01 вересня 2017 року заведені виконавчі провадження за № 54604339 та

№ 54604312.

Згідно даних Московського ВДВС м. Харкова станом на 12 жовтня 2017 року

у ОСОБА_3 відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.

На час вчинення ДТП ОСОБА_3 був приватним підприємцем і займався торгівлею на ринках міста Харкова. Станом на 01 жовтня 2010 року він мав

у власності земельні ділянки по АДРЕСА_2 , та по

АДРЕСА_3 , а також два будинки за адресою: АДРЕСА_2 , та у АДРЕСА_3 .

20 жовтня 2010 року, тобто через два тижні після ДТП, ОСОБА_3 з метою невідшкодуванням завданих потерпілим збитків зайнявся розпродажем та переоформленням власного майна: уклав угоду про продаж за 435 000,00 грн своїх земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , Товариству

з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ» (далі - ТОВ «ВІВАТ»). ОСОБА_3 прискорено відчужував своє майно з метою невідшкодування шкоди потерпілим, передбачаючи негативні наслідки для себе у випадку виконання

в майбутньому судового рішення шляхом звернення стягнення на це майно, ним переслідувалась мета унеможливити або відтермінувати відшкодування

у подальшому шкоди потерпілим.

Позивачі просили:

визнати договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер

№ 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного 04 червня 2013 року між ТОВ «ИРИС» та ТОВ «ВІВАТ», недійсними внаслідок його фіктивності та застосувати наслідки визнання договору недійсним шляхом повернення сторін в первісний стан;

визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер

№ 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , укладеного 20 жовтня 2010 року між директором ТОВ «ВІВАТ» Россохою О. Г. та ОСОБА_3 недійсним;

скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно - реєстрацію права власності ТОВ «ИРИС» на житловий будинок з надвірними будівлями та земельної ділянки, а також ТОВ «ВІВАТ» на житловий будинок з надвірними будівлями та земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року позов задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер

№ 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 20 жовтня 2010 року між директором ТОВ «ВІВАТ» Россохою О. Г. та ОСОБА_3 , засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О. В. за реєстровим

№ 963 від 20 жовтня 2010 року, недійсним та застосовано наслідки визнання договору недійсним шляхом повернення сторін в первісний стан.

Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що здійснена на підставі цього договору, а саме: договору купівлі-продажу житлового будинку

№ 1833 та договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1829.

Суд першої інстанції виходив з того, що відчуження житлового будинку мало місце через декілька днів після ДТП, внаслідок якого загинула людина. Укладення договорів відчуження житлового будинку та земельної ділянки унеможливлює стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 , порушує право позивачів на отримання коштів за судовим рішенням. Боржник діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредиторів. Керівництво ТОВ «ВІВАТ» були обізнані про наявність шкоди , вчиненої ОСОБА_3 позивачам та іншим потерпілим у кримінальному провадженні, оскільки були пов`язаними особами. Засновниками ТОВ «ИРИС» та ТОВ «ВІВАТ» є одні і ті самі особи, тобто укладання договору купівлі-продажу майна 2013 року теж відбулось між пов`язаними особами. Оспорювані договори є фіктивними та наявні підстави для визнання їх недійсними. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але

є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

ТОВ «ИРИС» звернулося до суду з заявою про застосування позовної давності до вимог позивачів ( т. 2 а. с. 42 ). Позивачами не порушено строк звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки відповідно до статті 261 ЦК України позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом 04 грудня 2017 року, підстав вважати, що позивачі дізналися про порушення їх прав відповідачами за цим позовом під час ухвалення першого вироку суду - 05 грудня 2013 року, як зазначає ТОВ «ИРИС», немає. Зазначена кримінальна справа неодноразово переглядалася судами різних інстанцій та остаточний вирок суду ухвалено тільки у вересні 2019 року. Твердження позивачів, що про порушення їх прав вони дізналися тільки 05 січня 2017 року, отримавши вирок, нічим не спростовується.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року резолютивна частина рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року викладена в новій редакції.

Позовні вимоги задоволено.

Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що здійснена на підставі цього договору, а саме:

- договору купівлі-продажу, серія та номер 1833, житлового будинку

з надвірними будівлями, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Підлісною І. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2844933, від 04 червня 2013 року, номер запису про право власності: 1170934;

- договору купівлі-продажу, серія та номер 1829, земельної ділянки площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Підлісною І. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2838317, від

04 червня 2013 року, номер запису про право власності: 1168252.

Стягнено з ОСОБА_3 та ТОВ «ИРИС» солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 34 680,92 грн.

Суд першої інстанції зробив висновок про обґрунтованість заяви позивачів про ухвалення додаткового рішення в частині зазначення договорів, скасування реєстрації яких необхідно, та стягнення судових витрат.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2021 року рішення та додаткове суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Апеляційний суд виходив із того, що укладений в належній формі попередній договір купівлі-продажу майна, яке належало ОСОБА_3 , є реальною правомірною дією, яка свідчить про те, що наміри та бажання відчужити майно відповідач мав ще задовго до ДТП, яка сталася 01 жовтня 2010 року.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що договір купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ВІВАТ», предметом якого є спірний житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою, є недійсним внаслідок його фіктивності.

Обґрунтовуючи вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 червня 2013 року, укладеного між ТОВ «ВІВАТ» та ТОВ «ИРИС», позивачі вказували, що цей договір є фіктивним, оскільки засновниками товариств є одні й ті самі особи. Однак після укладення вказаного договору ТОВ «ИРИС», реалізуючи свої права як власника, здійснило реконструкцію вказаного майна, що призвело до створення нової речі (нерухомого майна), що в подальшому оформлено згідно з вимогами законодавства України (а. с. 148-154, т. 1). Такі дії ТОВ «ВІВАТ» та ТОВ «ИРИС» свідчать про реалізацію набувачами нерухомого майна своїх прав власника. Тому підстав вважати зазначені правочини фіктивними немає. Доказів того, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04 червня 2013 року є недійсним внаслідок його фіктивності позивачами суду не надано.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що сторони оспорюваного договору від 04 червня 2013 року ТОВ «ИРИС» та ТОВ «ВІВАТ» засновані одними й тими ж фізичними особами, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Вказані товариства створені у відповідності до вимог чинного законодавства України, що підтверджується їхніми правовстановлюючими документами, мають своє відокремлене одне від одного майно, яке також відокремлене від майна засновників (а. с. 258-262, т. 3).

Аргументи учасників справи

У лютому 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати постанову апеляційного суду, додаткове рішення суду першої інстанції змінити, доповнивши його резолютивну частину новим змістом: визнати договори купівлі-продажу житлового будинку

з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 , укладених 04 червня 2013 року відповідно за № 1833 та № 1829 між ТОВ «ИРИС», код ЄДРПОУ: 38633583, адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Пролетарська (вул. Святодухівська), буд. 6-А, і ТОВ «ВІВАТ», код ЄДРПОУ: 21236586, адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Пролетарська (вул. Святодухівська), буд. 6-А, недійсними внаслідок їх фіктивності та застосувати наслідки визнання договорів недійсними шляхом повернення у власність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зазначених житлового будинку та земельної ділянки.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду апеляційної інстанції суперечить висновкам щодо ознак фіктивності договору, у постановах:

- Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від

10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (касаційне провадження

№ 61-22315сво18);

- Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19);

- Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19);

- Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19).

Апеляційний суд проігнорував висновок суду першої інстанції щодо обвинувального вироку стосовно ОСОБА_3 , згідно з яким ОСОБА_3 після скоєння 01 жовтня 2010 року смертельної ДТП 20 та 22 жовтня 2010 року відчужив належне йому майно з метою невідшкодування позивачам шкоди від завданого ним злочину. ОСОБА_3 згідно інформації виконавчої служби від

20 липня 2020 року за 10 років із часу заподіяння їм шкоди на суму 233 700,00 грн кожному, відшкодував ОСОБА_1 14 918,00 грн боргу, а ОСОБА_2 - 13 935,00 грн боргу. Таке незначне відшкодування ним боргу не покриває інфляційні втрати сум боргу, а тому іншого способу погашення боргу як визнання оспорюваних угод фіктивними немає.

З 01 жовтня 2010 року по час подання скарги ОСОБА_3 матеріальної допомоги не надав та здійснив заходи для невиконання вироку в частині відшкодування завданої шкоди шляхом відчуження належного йому майна.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину. Тому дії відповідача ОСОБА_3 після смертельної ДТП, який уклав 20 жовтня та 22 жовтня 2010 року угоди на відчуження належного йому майна сусідам по домогосподарству та своїй дружині на підставі підробленої довідки, виданої Харківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» 14 жовтня 2010 року, суперечать його попередній поведінці (не оформлення речових прав на перше майно та використання іншого майна в комерційних цілях (застава), яке не було реєстровано в БТІ) і є недобросовісними.

Висновки про те, що ОСОБА_3 відчужував спірне майно з метою невідшкодування їм завданих збитків та поступив щодо них недобросовісно, також підтверджується рішенням Московського районного суду м. Харкова

у справі № 2-1604 від 29 квітня 2011 року, яким доведено, що на день укладання оспорюваної угоди у спірному будинку проживала і була зареєстрована його матір - ОСОБА_8 , будинок знаходився під арештом, а в Харківському апеляційному суді розглядалися судові спори між ОСОБА_3 та

ОСОБА_8 щодо права власності на спірне майно. Тому в оспорюваний договір ОСОБА_3 вніс завідомо неправдиві відомості щодо відсутності спору та будь-яких прав третіх осіб стосовно спірного майна.

Порушення ОСОБА_3 щодо них принципу добросовісності також підтверджується рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від

19 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 645/5439/17, яким суд визнав угоду дарування, укладену 22 жовтня 2010 року, як таку що направлена на ухилення відшкодуванням їм шкоди, завданої вчиненням ОСОБА_3 злочину.

Апеляційний суд не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме пункт 6 частини першої статті З та частину другу - четверту статті 13 ЦК України, та не врахував висновки у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі

№ 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19), а також застосував до правовідносин між ТОВ «ВІВАТ» та ОСОБА_3 щодо спірного майна статтю 655 ЦК України, яка не підлягала застосуванню.

Договір купівлі-продажу спірного будинку, укладений між ТОВ «ВІВАТ» та ОСОБА_3 , носить характер фіктивності, оскільки в 2010 року ОСОБА_3 зазначеним товариством не передавались грошові кошти, обумовлені договором, спірне майно не відображалося в бухгалтерському та податковому обліках товариства, не оглядався будинок візуально, не вчинялись дії щодо реєстрації права власності в БТІ і земельному кадастрі та жодних дій, направлених на реальний вступ в 2010 році у право володіння зазначеним будинком (товариство не переоформило договори на постачання води, газу, обслуговування будинку, не сплачувало комунальні та інші обов`язкові платежі

з утримання будинку та земельної ділянки), а в Харківському апеляційному суді розглядалась справа за позовом матері ОСОБА_3 до нього щодо права власності на спірне майно. Матір ОСОБА_3 проживала у спірному будинку та була в ньому зареєстрована на час укладання спірного договору. Така бездіяльність сторін після укладення договору купівлі-продажу спірного майна між ТОВ «ВІВАТ» та ОСОБА_3 свідчить про те, що у сторін в 2010 році не було реального наміру (умислу) на настання правових наслідків, обумовлених цим договором.

Згідно змісту позовної заяви, а також заперечень на позовну заяву учасників справи, директор вказаного товариства ОСОБА_9 використав для покупки спірного нерухомого майна не кошти ТОВ «ВІВАТ», а особисті грошові кошти

в сумі 435 000,00 грн. Разом з тим письмових доказів про наявність у 2010 році такої значної суми коштів у ОСОБА_9 відповідачами не надано. Навпаки, згідно електронних відомостей про доходи ОСОБА_9 за 2010 рік він такої суми у наявності не мав, а також згідно податкової звітності ТОВ «ВІВАТ» це товариство на момент укладання спірної угоди також не мало на рахунках зазначеної необхідної суми коштів, а ОСОБА_3 у своїй податковій звітності не показав дохід за 2010 рік на вказану суму.

При укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від звернення стягнення від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 , оскільки продавець продовжував фактично володіти та користуватися цим майном до травня 2011 року в спірному будинку проживала матір ОСОБА_3 та вона була там зареєстрована, а покупець після 20 жовтня 2010 року не вчиняв жодних дій, направлених на виконання договору.

Попередній договір не містить відомостей про укладання цього договору ОСОБА_10 в інтересах юридичної особи ТОВ «ВІВАТ», не зазначено

в цьому договорі ідентифікаційний код товариства та його юридичну адресу, момент ДТП. Строк дії договору закінчився, а тому посилання на цей договір судом є безпідставне. Також в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази про те, що ОСОБА_10 є зятем засновників ТОВ «ВІВАТ».

ТОВ «ВІВАТ» та «ИРИС» зареєстровані за однією адресою, мають одних засновників ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), які проживають за однією адресою та є пов`язаними особами, а також мають однакові номери телефонів та один основний вид економічної діяльності. Зазначені особи є родичами - матір та дочка. Укладання двох договорів купівлі-продажу спірного майна 04 червня 2013 року має ознаки фіктивності, оскільки засновниками вказаних товариств

є одні і ті ж особи. Майно вони купили самі у себе. При цьому вартість майна знижено з метою несплати до бюджету податків в повному обсязі. Тому набуття права власності ТОВ «ВІВАТ» та ТОВ «ИРИС» на зазначене майно є таким, що відбулося без правових підстав та не відповідає презумпції правомірності права власності.

ОСОБА_11 та ОСОБА_3 до 2011 року були сусідами по домогосподарству, оскільки ці будинки розміщувались по одній вулиці, а земельні ділянки їх

є сусідніми. Генеральним директором ТОВ «Промелектро» є ОСОБА_11 , якому на цьому підприємстві підпорядковується ОСОБА_3 . ОСОБА_11 разом

з дружиною ОСОБА_4 з 1993 року є засновником ТОВ «ВІВАТ». А родичі ОСОБА_11 , в тому числі засновник ТОВ «ВІВАТ» ОСОБА_4 (дружина)

і ОСОБА_5 (дочка), яка є засновником ТОВ «Промелектро», та які проживають за однією адресою, є засновниками ТОВ «ИРИС». Тому

ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , достовірно знаючи про тяжкі наслідки від скоєння за його вини ДТП (смерть однієї особи, шість осіб отримали тілесні ушкодження) спільно прийняли рішення про укладання фіктивних правочинів - договорів купівлі- продажу, тим самим відмовилися матеріально допомагати потерпілим, а такі дії суперечать моральним засадам суспільства, є недобросовісними та несправедливими.

У травні 2021 року ОСОБА_4 подала до суду відзив, у якому вказала про безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Відзив мотивовано тим, що у вирокусуд не конкретизує, яке саме майно було відчужене та жодним чином не вказує на договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою. Позивачі зазначають, що попередній договір, укладений ОСОБА_3 з ОСОБА_10 , не з ТОВ «ВІВАТ», однак під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції

ОСОБА_10 підтвердив суду, що він діяв у інтересах ТОВ «ВІВАТ» при укладанні попереднього договору. Твердження позивачів, що ТОВ «ИРИС» утворено з однією метою - це управління майном ОСОБА_3 та невідшкодування ним грошових коштів, стягнутих з ОСОБА_3 вирокомсуду,

є неправдивим. ТОВ «ИРИС» створено з метою здійснення діяльності у сфері готельного та ресторанного бізнесу. 08 листопада 2013 року ТОВ «ИРИС» почало реконструкцію зазначених об`єктів нерухомості, а 29 грудня 2014 року зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації (т. 1, а. с. 149-153), в результаті чого створено новий об`єкт права власності, що підтверджується довідкою від 10 вересня 2015 року, виданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (т. 1, а. с. 148). Факт передачі майна та його подальше використання у господарській діяльності підтверджується: технічним паспортом на громадський будинок - торговельно-готельний комплекс, довідкою ТОВ «Харківське бюро технічної інвентаризації» від 26 липня 2017 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 березня 2018 року, наказами ТОВ «ИРИС» від 03 червня 2013 року, від 29 грудня 2014 року, від 12 жовтня 2015 року про введення в експлуатацію. ТОВ «ИРИС» як власник майна несе тягар утримання спірного майна, зокрема укладено договори з: ТОВ «Харківміськгаз» від

01 липня 2013 року, ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» від 01 липня 2015 року, а також

з ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», АК «Харківобленерго», тому оспорюваний договір не

є фраудаторним. ОСОБА_3 не мав жодного відношення до ТОВ «ВІВАТ». Він бажав продати належне йому майно ще до ДТП, про що свідчить укладення попереднього договору.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі

№ 390/34/17, у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі

№ 754/5841/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 369/11268/16-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 22 липня 2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_10 укладено попередній договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0337 га, кадастровий номер

№ 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний договір засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О. В. (а. с. 29, т. 2).

Відповідачі не заперечують, що ОСОБА_10 , укладаючи попередній договір, діяв від імені ТОВ «ВІВАТ»; він є пов`язаною із товариством особою, оскільки

є зятем засновників вказаного товариства.

01 жовтня 2010 року сталася ДТП, в результаті якої 05 жовтня 2010 року загинула ОСОБА_7 , 1991 року народження (а. с. 63, т. 2), батьками якої

є позивачі. За вказаним фактом було порушено кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Станом на 01 жовтня 2010 року, коли сталася ДТП, ОСОБА_3 мав у власності земельні ділянки по АДРЕСА_2 , та по АДРЕСА_3 , а також два будинки за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 101,4 кв. м та у АДРЕСА_3 , загальною площею 59,7 кв. м.

За договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року ОСОБА_3 передав

у власність ТОВ «ВІВАТ» спірні житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку (а. с. 30-33, т. 1). Вказаний договір засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О. В. за реєстровим № 963 від 20 жовтня 2010 року.

У фінансовій та податковій звітності ТОВ «ВІВАТ» зазначена операція за 2010 рік не відображена (т. 1, а. с. 42-54 , т. 3, а. с. 243-253).

................

Перейти до повного тексту