Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 138/1735/20
провадження № 61-7244св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Могилів-Подільська державна нотаріальна контора Вінницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року в складі судді Холодової Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 березня 2012 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-162 на ім`я ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на17/50 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 були дружина ОСОБА_4 та син (його батько) ОСОБА_5 .
Його батько прийняв спадщину, оскільки на день смерті проживав та був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, однак не встиг її оформити, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Він прийняв спадщину після смерті свого батька в силу положень статті 1268 ЦК України, так як на день смерті останнього був неповнолітнім.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його бабуся ОСОБА_4 , спадкоємцями після її смерті залишились її дочка ОСОБА_2 , яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також він за правом представлення відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України, прийнявши спадщину після смерті баби на підставі 1268 ЦК України, так як на день смерті останньої був неповнолітнім.
ОСОБА_2 , подаючи заяву про прийняття спадщини, свідомо приховала від нотаріуса відомості про те, що крім неї іншим спадкоємцем є ОСОБА_1 . Внаслідок цього державним нотаріусом Могилів-Подільської державної нотаріальної контори Вінницької області 14 березня 2012 відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 17/50 частин спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
В 2019 році він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_4 . Державний нотаріус, з`ясувавши, що позивач дійсно є спадкоємцем після її смерті, звернувся до відповідача з проханням з`явитись до нотаріальної контори для внесення змін до виданого їй свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак відповідач до нотаріальної контори не з`явилась, а тому 03 жовтня 2019 року нотаріусом винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його бабусі ОСОБА_4 .
Розмір частки, яку він успадкував після смерті дідуся, бабусі та батька становить 3/4 від 17/50 частин житлового будинку, а частка відповідача становить 1/4 частки спадкового майна.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до поновлення його порушених прав та не сприяє захисту права на спадщину. Спадкове майно, право на яке бажає оформити позивач, на сьогодні не існує та знищене, право власності на нього відповідно до ЦК України є припиненим, тому не може бути оформлене позивачем шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), зокрема щодо застосування статті 1301 ЦК України, тобто можливості визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину у разі знищення спадкового майна на момент розгляду справи судом.
Вказував, що до визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім`я ОСОБА_2 , він позбавлений можливості захистити свої права, зокрема, шляхом пред`явлення вимог про стягнення майнової та моральної шкоди, а також захистити свої права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Суди дійшли висновку, що він обрав неправильний спосіб захисту, однак не роз'яснили, який спосіб захисту підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
19 липня 2021 року справа № 138/1735/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на 17/50 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 були його дружина (бабуся позивача) ОСОБА_4 та син (батько позивача) ОСОБА_5 , які прийняли спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживали зі спадкодавцем.
Батько позивача ОСОБА_5 не встиг оформити спадщину після смерті ОСОБА_3 , так як ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_5 , які прийняли спадщину після його смерті, є мати ОСОБА_4 , яка 04 серпня 2006 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, та син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину на підставі частини четвертої статті 1268 ЦК України. Від імені останнього із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом 29 березня 2006 року звернулась його мати ОСОБА_6 .
В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 спадщину після смерті батька ОСОБА_3 не прийняла, оскільки з відповідною заявою до нотаріальної контори не зверталася та не проживала зі спадкодавцем на час його смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся позивача ОСОБА_4 , спадкоємцем якої є її дочка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_1 за правом представлення відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України, який прийняв спадщину в силу частини четвертої статті 1268 ЦК України, так як на день смерті останньої був неповнолітнім.