Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 199/6480/16-ц
провадження № 61-12345св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року в складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення грошового зобов`язання.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21 квітня 2012 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким він надав відповідачу в борг грошові кошти в сумі 2 200 000 грн, які останній зобов`язався повернути згідно з графіком у строки, передбачені договором, а саме відповідач повинен був розпочати повернення грошових коштів з 20 травня 2012 року рівними частинами по 100 000 грн до 20 квітня 2014 року.
Однак ОСОБА_2 повернув позику в повному обсязі з порушенням графіку, лише 06 червня 2016 року, у зв`язку з чим виникло прострочення виконання грошового зобов`язання.
Враховуючи викладене, посилаючись на положення частини другої статті 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 489 687, 75 грн та три відсотки річних у сумі 52 084, 94 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, що складається із трьох відсотків річних у розмірі 33 846, 58 грн, інфляційних втрат у сумі 1 144, 57 грн, та судовий збір у розмірі 349, 91 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для стягнення інфляційних втрат, нарахованих за період з 21 вересня 2013 року по 17 березня 2016 року, розмір яких згідно з розрахунком суду становить 1 144, 57 грн, та трьох відсотків річних за цей період у сумі 33 846, 58 грн.
У задоволенні вимог, заявлених за період з жовтня 2012 року до вересня 2013 року, суди відмовили в зв`язку зі спливом позовної давності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить змінити рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в частині стягнутої суми інфляційних втрат з 1 144, 57 грн до 444 561, 44 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року в справі № 924/532/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що здійснюючи розрахунок суми інфляційних втрат, суди не здійснили множення суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, на відповідні індекси інфляції, визначені Державною службою статистики України, а тому неправильно визначили суму інфляційних втрат, яка підлягала стягненню з відповідача за період з вересня 2013 року по березень 2016 року.
Судові рішення в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, нарахованих до вересня 2013 року, та стягнення трьох відсотків річних заявник не оскаржує, а тому в цій частині суд касаційної інстанції їх не переглядає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 листопада 2020 року справа № 199/6480/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що 21 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 2 200 000 грн.
Згідно з пунктами 4-6 договору позики сторони домовилися, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику в строк та на умовах, передбачених цим договором. Позичальник розпочне повернення позики з 20 травня 2012 року і продовжуватиме повертати її рівними частинами по 100 000 грн згідно з графіком, зазначеним у додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною. Кожен платіж має бути здійснений не пізніше 20 числа місяця. Позичальник зобов`язаний повернути всю позику до 20 квітня 2014 року.
Відповідно до графіку повернення позики: грошові кошти в сумі 100 000 грн, які відповідач мав повернути не пізніше 20 вересня 2013 року, він почав повертати 10 січня 2015 року; грошові кошти в сумі 100 000 грн, які мав повернути не пізніше 20 жовтня 2013 року, - 21 березня 2015 року; грошові кошти в сумі 100 000 грн, які мав повернути не пізніше 20 листопада 2013 року, - 01 червня 2015 року; грошові кошти в сумі 100 000 грн, які мав повернути не пізніше 20 грудня 2013 року, - 08 серпня 2015 року; грошові кошти в сумі 100 000 грн, які мав повернути не пізніше 20 лютого 2014 року, - 01 листопада 2015 року; грошові кошти в сумі 100 000 грн, які мав повернути не пізніше 20 березня 2014 року, - 09 січня 2016 року; грошові кошти в сумі 100 000 грн, які мав повернути не пізніше 20 квітня 2014 року, - 18 березня 2016 року.