Постанова
Іменем України
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 504/2175/17-ц
провадження № 61-1432св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про припинення земельного сервітуту.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що земельний сервітут, встановлений рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 липня 2004 року у справі № 2-747/04, факт існування дії якого встановлений рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14 жовтня 2014 року у справі № 1515/1184/12, підлягає припиненню відповідно до статті 406 ЦК України та статті 102 ЗК України через те, що встановлений земельний сервітут має наслідок порушення статті 100 ЗК України та статті 402 ЦК України щодо попереднього врегулювання спору про встановлення земельного сервітуту на підставі домовленості позивача та власником, володільцем сусідньої земельної ділянки. Також не з`ясована можливість задоволення вимог позивача іншим шляхом, менш обтяжливим для власника, володільця земельної ділянки і не визначено обсяг прав відповідача, в якій частині встановлено сервітут та його розмір на місцевості із зазначенням відправних точок. Майно, з метою забезпечення використання якого встановлено земельний сервітут, є самочинним будівництвом, право власності на яке не набувається, а отже, і захисту не підлягає.
Посилаючись на викладене, позивач просив скасувати постійний земельний сервітут земельної ділянки у розмірі 15 кв. м уздовж несучої стіни будинку АДРЕСА_1 , що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , для проходу, а також складання будівельних матеріалів з метою ремонту та обслуговування стіни будинку, належного на праві власності ОСОБА_2 , встановленого рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 липня 2004 року у справі № 2-747/04.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2021 року у складі судді Дяченко В. Г. позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постійний земельний сервітут земельної ділянки в розмірі 15 кв. м вздовж несучої стіни будинку АДРЕСА_1 , що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , для проходу, а також складання будівельних матеріалів з метою ремонту та обслуговування стіни будинку, що належить на праві власності ОСОБА_2 , встановлений рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 липня 2004 року у справі № 2-747/04. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності обставин, що унеможливлюють використання земельної ділянки на АДРЕСА_1 , щодо якої встановлено постійний земельний сервітут, площею 15 кв. м, вздовж стіни будинку АДРЕСА_1 , що межує із земельною ділянкою ОСОБА_5 на АДРЕСА_2 для проходу та складування будматеріалів для ремонту та обслуговування стіни будинку ОСОБА_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що, набувши за договором купівлі-продажу від 07 жовтня 2005 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 06 жовтня 2005 року права власності на земельну ділянку, площею 0,05 га, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тим самим набули зобов`язання за сервітутом, встановленим на підставі договору від 29 липня 2005 року, і при переході прав на цю земельну ділянку в розумінні статті 100 ЗК України та частини шостої статті 403 ЦК України сервітут зберіг свою дію.
Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 не був учасником справи у суді, коли вирішувалося питання про встановлення постійного земельного сервітуту, та стороною договору з Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, на підставі якого був встановлений сервітут, не впливає на збереження стосовно нього як особи, до якої перейшли права на земельну ділянку, земельного сервітуту, встановленого щодо цієї земельної ділянки за участі попереднього землекористувача ОСОБА_5 .
Підстави встановлення сервітуту не припинилися і у ОСОБА_2 існувала і продовжує існувати потреба в обслуговуванні стіни свого будинку і улаштуванні відмостки, а позивач не довів, що існування встановленого земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У січні 2022 року представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 161/2621/19 (провадження № 61-20921св19).
У касаційній скарзі представник заявника посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Представник заявника зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 406 ЦК України та частини першої статті 102 ЗК України у подібних правовідносинах, а саме, висновку про ознаки та рід обставин, які мають істотне значення для припинення сервітуту за рішенням суду, та чи належать до таких обставин (істотних) наведені позивачем підстави припинення сервітуту у контексті даної справи.
У касаційній скарзі як на підставу для оскарження судового рішення представник заявника посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У квітні та травні 2022 року ОСОБА_2 подала відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 впродовж тривалого часу систематично порушують її права, не дотримуючись правил добросусідства та обмежень, пов`язаних із встановленням судовим рішенням постійного земельного сервітуту. Повторна реєстрація такого речового права на нерухоме майно - земельного сервітуту, коли реєстрація земельного сервітуту в Книзі реєстрації договорів встановлення земельного сервітуту під № 001 і вже відбулася 29 липня 2005 року, на цей час чинним законодавством не передбачена і визнається державою.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 липня 2004 року у справі № 2-747/04 за позовом ОСОБА_2 до Крижанівської сільської ради Одеської області, ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту, позов задоволено, встановлено постійний земельний сервітут земельної ділянки у розмірі 15 кв. м, уздовж стіни будинку АДРЕСА_1 , що межує із земельною ділянкою ОСОБА_5 на АДРЕСА_2 , для проходу та складування будматеріалів для ремонту та обслуговування стіни будинку ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в обслуговуванні стіни будинку № 4 , відмостки на відстані 1 м від стіни будинку.
Рішенням Дев`ятнадцятої сесії IV скликання Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 15 червня 2005 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-747/04 зобов`язано ОСОБА_5 укласти платний договір на встановлення постійного земельного сервітуту, а ОСОБА_2 сплачувати Крижанівській сільській раді 0,75 грн за 1 кв. м земельної ділянки на рік.
Згідно з договором оренди землі від 15 червня 2005 року Крижанівською сільською радою як орендодавцем передано, а ОСОБА_5 як орендарем прийнято в короткострокове платне користування земельну ділянку на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,05 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на 5 років з часу його реєстрації. При цьому серед умов використання земельної ділянки зазначено, що вона обтяжена земельним сервітутом площею 15 кв. м.
29 липня 2005 року між Крижанівською сільською радою як власником земельної ділянки, землекористувачем ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір про встановлення земельного сервітуту і влаштування відмостки, на платній основі з щорічною вартістю земельного сервітуту 0,75 грн за 1 кв. м, або 11,25 грн за рік на користь Крижанівської сільської ради. 29 липня 2005 року договір зареєстрований у Книзі реєстрації договорів установлення земельного сервітуту під № 001. На виконання умов оплати за договором від 29 липня 2005 року до Крижанівської сільської ради надходили грошові кошти.
Рішенням Дев`ятнадцятої сесії IV скликання Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 18 травня 2005 року дозволено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виготовлення технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд на земельну ділянку площею 0,05 га на АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 07 жовтня 2005 року позивач є співвласником 59/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Державним актом на право власності на земельну ділянку від 06 жовтня 2006 року ЯГ № 942712 визначено співвласників земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 , - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у встановленні хвіртки у паркані між домоволодіннями АДРЕСА_1 , для проходу на земельну ділянку площею 15,0 кв. м, розташованої в домоволодінні АДРЕСА_1 , в зоні дії земельного сервітуту, встановленого договором встановлення земельного сервітуту, для улаштування відмостки та обслуговування стіни будинку, укладеного 29 липня 2005 року між ОСОБА_5 та Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, - скасовано. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звільнити від металоконструкцій, зелених насаджень та інших речей територію домоволодіння на АДРЕСА_1 , в зоні дії земельного сервітуту, встановленого договором встановлення земельного сервітуту, для улаштування відмостки та обслуговування стіни будинку, укладеного 29 липня 2005 року між ОСОБА_5 та Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у встановленні хвіртки у паркані між домоволодіннями АДРЕСА_1 , для проходу на земельну ділянку, площею 15,0 кв. м, розташованої в домоволодінні АДРЕСА_1 , в зоні дії земельного сервітуту. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю в Одеській області, Виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Комунального підприємства «Комінтернівське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області, про визнання дій та бездіяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області протиправними, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок - задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо дотримання вимог будівельних норм та правил, державних стандартів під час будівництва будівель на земельній ділянці АДРЕСА_1 , та невжиття заходів щодо усунення допущених при будівництві порушень; - визнано протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09 грудня 2011 року за № ОД 18211099001;
- скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09 грудня 2011 року за № ОД 18211099001;
- скасовано рішення Виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 19 грудня 2011 року № 564;
- визнано нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видане Виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на ім`я ОСОБА_2 від 21 грудня 2011 року серії САЕ № 513790;