Постанова
Іменем України
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 342/595/21-ц
провадження № 61-3600св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Городенківська міська рада Івано-Франківської області, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Девляшевського В. А., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Городенківської міської ради Івано-Франківської області (далі - Городенківська міська рада), ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Городенківської районної ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що віднесення житлового будинку на АДРЕСА_1 господарства до колгоспного двору з наступною видачою свідоцтва про право власності колгоспного двору, головою якого був її чоловік ОСОБА_3 , є помилковим та суперечить вимогам закону.
Спірний житловий будинок із господарськими будівлями на АДРЕСА_2 1969 року побудови. Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_3 із 1963 до 1972 року працював столяром Городенківської райбуддільниці, отже він не був членом колгоспу та не працював у колгоспі, що підтверджується записами у його трудовій книжці. На час видачі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок ОСОБА_2 працював будівельником на сезонних роботах в радгоспі «Випасний» Котельниковського району Волгоградської області. Позивач як на час будівництва будинку, так і на день видачі свідоцтва про право власності на нього працювала робочою Городенківського сокоекстратного заводу.
Оскільки ані позивачка, ані ОСОБА_3 не були членами колгоспу та не працювали у колгоспі, вважає, що віднесення їхнього будинку до суспільної групи господарств як колгоспний двір є помилковим. Згідно з обліковими записами у погосподарській книзі Серафинецької сільської ради за період 1986-1989 років належне їм господарство віднесено до суспільної групи - «робітнича».
Згідно з довідкою Серафинецького старостинського округу від 16 лютого 2021року № 17-36 при складанні списків Серафинецької сільської ради у 1987 році на виготовлення свідоцтв на право особистої власності на житлові будинки у с. Серафинці допущено помилку, а двір, у якому проживав ОСОБА_3 , помилково віднесений до «колгоспного», хоча цей двір фактично був «робітничим».
Для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_3 (а не колгоспному двору) рішенням сесії Серафинецької сільської ради передана у приватну власність земельна ділянка, площею 0,2500 га.
Оскільки житлове господарство на АДРЕСА_2 помилково віднесено до суспільної групи як «колгоспний двір», рішення Городенківської районної ради у частині визнання права власності на зазначений жилий будинок за колгоспним двором, та видане на його підставі свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Спірний житловий будинок із господарськими будівля і спорудами, набутий нею та її чоловіком ОСОБА_3 за час перебування в шлюбі, зареєстрованому у 1961 році.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт на випадок своєї смерті не залишив.
Із метою реалізації своїх спадкових прав вона як спадкоємиця першої черги за законом звернулася до Городенківської районної державної нотаріальної контори, проте, державний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що житлове господарство зареєстроване як колгоспний двір без визначення часток членів двору.
До складу спадщини, залишеної ОСОБА_3 , входить належна йому половина будинку.
Після смерті ОСОБА_3 вона вступила в управління спадщиною, оскільки постійно проживає у житловому будинку, обробляє земельну ділянку, тому вважає, що має право на ѕ частини житлового господарства, з яких Ѕ частина належить їй як частка у спільній сумісній власності подружжя, та Ѕ належна її чоловікові частини житлового будинку як спадкоємцю першої черги за законом.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Городенківської районної ради від 14 жовтня 1987 року № 209 у частині визнання права власності на жилий будинок із приналежними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_3 за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 ; визнати незаконним та скасувати свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок із приналежними до нього будівлями і спорудами за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 , видане Виконавчим комітетом Городенківської районної ради 17 жовтня 1987 року; скасувати державну реєстрацію права особистої власності на жилий будинок за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 , вчинену Коломийським БТІ та внесену до реєстрової книги за реєстровим номером № 32 від 17 жовтня 1987 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на ѕ частини житлового будинку.
Рішенням Городенківського районного суду від 02 грудня 2021 року у складі судді Федів Л. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Городенківської районної ради народних депутатів «Про оформлення права власності окремих громадян, колгоспних дворів, комунальних та відомчих організацій на житлові будинки» від 14 жовтня 1987 року № 209 у частині визнання права власності на жилий будинок із приналежними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_3 за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 . Визнано незаконним та скасовано свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок із приналежними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_3 за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 , видане Виконавчим комітетом Городенківської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області 17 жовтня 1987 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що віднесення житлового господарства на АДРЕСА_4 до колгоспного двору з наступною видачою свідоцтва про право власності колгоспного двору, є помилковим та суперечить вимогам закону, а отже,спірний житловий будинок був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , половина якого входить до складу спадкового майна, після смерті ОСОБА_3 .
При цьому позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки вона не знала, що житловий будинок на АДРЕСА_4 , який побудований нею та її чоловіком ОСОБА_3 і є спільною сумісною власністю подружжя, був помилково віднесений та оформлений, як колгоспний двір, так як оформленням документів на будинок займався ОСОБА_3 , і їхнім змістом вона не цікавилась. Про те, що житловий будинок був оформлений як колгоспний двір, вона дізналась після звернення у нотаріальну контору для оформлення спадщини після смерті чоловіка, у лютому 2021 року. Оскільки позивач про порушення свого права дізналася при зверненні в нотаріальну контору для оформлення спадщини після смерті чоловіка, у лютому 2021 року та довідки Серафинецького старостинського округу від 16 лютого 2021 року, а з позовом до суду така звернулася 25 травня 2021 року, то позивачем не пропущено строку позовної давності.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що правостановлюючий документ перебував у розпорядженні його власників, у тому числі і ОСОБА_1 . Голова двору ОСОБА_3 із часу видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок до дня його смерті у 2013 році не оспорював право власності на будинок за колгоспним двором, а отже, виходячи з презумпції можливості та обов`язку ОСОБА_1 знати про стан своїх майнових прав, зокрема щодо права власності на житловий будинок як члена колгоспного двору, а не як частки в спільній сумісній власності подружжя, строк на звернення до суду із цим позовом пропущений.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У квітні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року, в якій просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішення не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 03 липня 2019 року у справі № 136/277/18, Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-178гс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
Рішенням Виконавчого комітету Городенківської районної ради від 14 жовтня 1987 року № 209 вирішено оформити право власності окремих громадян колгоспних дворів, комунальних та відомчих організацій на житлові будинки в селі Серафинці Серафинецької сільської ради згідно з додатком до рішення № 1 та видати власникам будинків свідоцтва про право власності; Коломийському МБТІ відповідно до пункту 7 Інструкції МКГ УРСР від 31 січня 1966 року провести реєстрацію будинків, наведених у рішенні.
Згідно з додатком № 1 Списку громадян власників житлових будинків по с. Серафинці за з/п «219» власник житлового будинку на АДРЕСА_4 , 1969 року будівництва, погосподарськиий номер 556, група колгоспний двір - ОСОБА_3 .
Відповідно до копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 17 жовтня 1987 року, виданого Виконавчим комітетом Городенківської районної Ради, жилий будинок у цілому з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_4 , дійсно належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Свідоцтво видано на підставі рішення Виконавчого комітету Городенківської районної ради від 14 жовтня 1987 року № 209.
Зазначений жилий будинок (домоволодіння) зареєстрований у Коломийському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 та записаний у реєстрову книгу за реєстровим № 32 від 17 жовтня 1987 року.