Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
права № 203/4574/20
провадження № 61-16200св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - заступник начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчук Олександр Андрійович,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року у складі судді Колесніченко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. про результати перевірки законності виконавчого провадження.
На обґрунтування скарги посилався на таке. На примусовому виконанні Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Амур-Нижньодніпровський ВДВС) перебуває виконавче провадження № 62593473 з примусового виконання виконавчого листа № 203/3828/19, виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2019 року і до повноліття дитини.
Начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 за результатами перевірки законності виконавчого провадженнябезпідставно визнав квитанції й чеки з вказаним призначенням платежу «финансовая помощь на ребенка» такими, що не підтверджують виконання аліментних зобов`язань і не підлягають врахуванню в рахунок призначених з 24 жовтня 2019 року аліментів за рішенням суду, оскільки ці виплати проводились скаржником саме в порядку добровільного виконання обов`язку з утримання дитини в період судового розгляду спору про стягнення аліментів, які за своєю суттю і є наданням виплат на утримання дитини, з метою уникнення надалі великої заборгованості у разі стягнення таких платежів з нього. Будь-які інші правовідносини у нього з ОСОБА_5 , які давали підстави вважати сплачені в цей період кошти на інші цілі, відсутні, а питання понесення додаткових витрат на дитину ні судом, ні з ОСОБА_5 він взагалі не вирішував.
Ураховуючи наведене, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 62593473, зобов`язати заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. поновити порушене право боржника у виконавчому провадженні № 62593473.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною постанову заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 62593473 та зобов`язано вказану посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення, встановлені судом у цій ухвалі. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при винесенні постанови від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 в порядку перевірки законності виконавчого провадження підстави для визнання дій державних виконавців Меюс О. А. та Лісової А. М. такими, що не відповідають вимогам частини першої статті 71 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та пункту 4 розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), були відсутні. Суб`єкт оскарження не врахував, що платежі в рахунок сплати безпосередньо аліментів здійснені боржником у період з 24 жовтня 2019 року до 27 грудня 2019 року включно.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково, ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року змінено. Виключено з другого абзацу резолютивної частини фразу: «та зобов`язати вказану посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення, встановлені судом у цій ухвалі».
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті вирішення скарги, проте зазначив, що відповідні дії мають вчинятися державним виконавцем, а не заступником начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2021 року Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проситьоскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги посилалося на те, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки вона не підлягає застосуванню. Постанова від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження є такою, що прийнята на виконання владних управлінських функцій керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, резолютивною частиною визначає державних виконавців та начальників відділу, якому безпосередньо підпорядковані державні виконавці, а тому стосується їхніх прав та обов`язків, має визначений строк виконання, а тому є актом індивідуальної дії. Отже, ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і належить до юрисдикції адміністративних судів відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до частини третьої статті 184 Сімейного кодексу України (далі - СК України) той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частиною першою статті 71 Закону № 1404-VIII виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 липня складав 2 118,00 грн. Однак, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВП № 62593476 від 01 серпня 2020 року за листопад місяць 2019 року державним виконавцем Меюс А. О. нараховано 916,35 грн аліментів, проте мало бути 1 059,00 грн, тобто 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім цього, відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Проте виконавчий документ надійшов до виконавця 16 липня 2020 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 20 липня 2020 року, що є порушенням вищевказаної норми закону. Зазначені обставини встановлені не були, у зв`язку з чим суди дійшли помилкового висновку про визнання оскаржуваної постанови неправомірною.
Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статті 19 Конституції України; статей 255, 263-265, 382, 414, 447 ЦПК України; статті 19 КАС України); статей 1, 5, 13, 18, 26, 28, 41, 74 Закону № 1404-VІІІ; статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; пунктів 1, 4 розділу ХІІ Інструкції № 512/5.
У листопаді 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 та його адвоката Захарова Г. В., у якому вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Суди встановили, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2020 року у справі № 203/3828/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини скасовано. Позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2019 року і до його повноліття.
14 липня 2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська на виконання зазначеної постанови апеляційного суду видано виконавчий лист № 203/3828/19.
20 липня 2020 року постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС Меюс А. О. відкрито виконавче провадження № 62593473 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Під час примусового виконання державним виконавцем встановлено місце роботи боржника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТС Трейд», куди 24 липня 2020 року направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, 04 серпня 2020 року накладено арешт на рахунки боржника, а 05 серпня 2020 року на підставі заяви боржника встановлено його доходи, здійснено перерахунок заборгованості, встановлено її відсутність, після чого постановою державного виконавця від 06 серпня 2020 року знято арешт з коштів боржника.
Постановою начальника Амур-Нижньодніпровського ВДВС Шевченка С. І. від 20 серпня 2020 року щодо здійснення перевірки виконавчого провадження № 62593473 з виконання виконавчого листа від 14 липня 2020 року № 203/3828/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини від доходів, на дотримання вимог Закону № 1404-VIII, визнано дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС Меюса А. О., на виконанні у якої знаходилось вказане виконавче провадження, такими, що вчинені без суттєвих порушень вимог Закону
№ 1404-VIII, оскільки розрахунок заборгованості проведений з урахуванням вимог Закону № 1404-VIII.
13 жовтня 2020 року зазначене виконавче провадження передане державному виконавцю Амур-Нижньодніпровського ВДВС Лісовій А. М., яка здійснила розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 30 вересня 2020 року, визначивши борг у розмірі 2 831,89 грн, та 26 жовтня 2020 року винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Постановою заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 21 жовтня 2020 року на скарги стягувачки ОСОБА_2 постановлено провести перевірку матеріалів виконавчого провадження № 62593473 та витребувано це виконавче провадження з Амур-Нижньодніпровського ВДВС.
Постановою заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 62593473: дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС Меюса А. О. визнано такими, що вчинені з порушенням частини п`ятої статті 26, частини першої статті 28, частини першої статті 71 Закону № 1404-VIII, пункту 4 розділу ХVI Інструкції №512/5 та пункту 2 розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі - Положення); дії державних виконавців Амур-Нижньодніпровського ВДВС Меюса А. О., Лісової А. М. визнані такими, що вчинені з порушеннями пункту 4 розділу ХVI Інструкції №512/5; дії начальника Амур-Нижньодніпровського ВДВС Шевченка С. І. визнано такими, що вчинені з порушенням норм статті 74 Закону № 1404-VIII, пункту 5 розділу V та розділу ХІІ Інструкції №512/5; скасовано постанову начальника Амур-Нижньодніпровського ВДВС Шевченка С. І. про проведення перевірки провадження від 20 серпня 2020 року та зобов`язано вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження відповідно до вимог чинного законодавства; встановлено строк для звітування про вжиті заходи до 20 листопада 2020 року.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.