Постанова
Іменем України
17 травня 2022 року
м. Київ
справа № 193/724/19
провадження № 61-20741св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», обласне комунальне підприємство «Софіївське бюро технічної інвентаризації»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» (далі - ОКП «Софіївське БТІ»), товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, посилаючись на те, що 23 листопада 2007 року між ним та відкритим акціонерним товариством «БТА Банк» (далі - ВАТ «БТА Банк»), яке змінило назву на публічне акціонерне товариство «БТА Банк» (далі - ПАТ «БТА Банк»), було укладено кредитний договір № 80/07-ДН, за яким він отримав кредит в розмірі 100 000 доларів США під 14 % річних з кінцевим строком повернення до 23 листопада 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 23 листопада 2007 року між ним та банком було укладено договір іпотеки № 80/07-ДН (ДІ), предметом якого є належна йому на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . 03 квітня 2014 року між ПАТ «БТА Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, за яким права вимоги за вищевказаним кредитним договором відступлені ТОВ «Кредитні ініціативи».
01 лютого 2019 року державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О. В. без його згоди було проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи» як іпотекодержателем.
Однак всупереч вимогам Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-1V) державний реєстратор не встановив відповідності заявлених прав і поданих на реєстрацію документів, зокрема наявності факту невиконання умов правочину, з яким закон або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30105824, від 30 січня 2019 року, прийняте державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О. В., щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , скасувавши відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що при державній реєстрації за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - державним реєстратором були дотримані вимоги Закону № 1952-1V. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 вказаного Закону. В цій справі сторони досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що випливає з пункту 6.2 договору іпотеки, згідно з яким іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Доводи ОСОБА_1 про те, що він не отримував від ТОВ «Кредитні ініціативи» письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання та попередження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту порушеного права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні ініціативи» здійснена за згодою ОСОБА_1 та з дотриманням вимог Закону № 1952-1V. Обґрунтовуючи свій висновок про те, що дія Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII) не поширюється на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі) та про відсутність у державного реєстратора правових підстав для відмови у вчиненні реєстрації права власності за іпотекодержателем, з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18), апеляційний суд зазначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі), який передбачає право іпотекодержателя на передачу йому права власності на предмет іпотеки, не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника), оскільки таке право виникло на підставі договору (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на що надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору.
Постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив із того, що апеляційний суд помилково застосував висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі), який передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, як і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, не може вважатися примусовим стягненням, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/16 (провадження № 14-45цс20) відступила від вказаного висновку.
При цьому під час апеляційного розгляду вказаної справи суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 89, 263, 264, 367, 368 ЦПК України не встановив обставин, наявність яких у своїй сукупності дає підстави для застосування до спірних правовідносин мораторію на здійснення іпотекодержателем права відчужувати майно іпотекодавця.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30105824, від 30 січня 2019 року, прийняте державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О. В. щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , скасувавши відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що станом на 01 лютого 2019 року квартира АДРЕСА_1 загальною площею 75,7 кв. м, житловою площею 44,0 кв. м, яка була передана в іпотеку у якості забезпечення належного виконання умов кредитного договору, наданого у доларах США, була єдиним житлом ОСОБА_1 , який з 2009 року є громадянином України, та його родини, використовувалась як місце їх постійного проживання, а отже ТОВ «Кредитні ініціативи» не мало права вчиняти дії, спрямовані на набуття права власності на вказане майно у зв`язку із дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
При цьому апеляційним судом вказано, що іншого нерухомого майна у позивача не має.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Кредитні ініціативи».
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 757/197/15, провадження № 61-6164св20, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, провадження № 14-45цс20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не врахував, що в ході розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги та заявляв клопотання про витребування матеріалів реєстрації права власності.
При оголошення судом матеріалів реєстраційної справи в судовому засіданні було встановлено, що ТОВ «Кредитні ініціативи» відчужено спірну квартиру на користь третьої особи. Разом із тим, позивач не скористався своїм правом щодо уточнення позовних вимог для належного захисту своїх прав.
Також заявник не згодний із висновком апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Посилається на те, що мораторій (заборона) на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який встановлений Законом України № 1304-VII, має цільовий характер і є державною гарантією захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті.
Проте, станом на день укладення кредитного та іпотечного договорів ОСОБА_1 був громадянином Республіки Азербайджан. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копією паспорта, станом на 30 січня 2019 року ОСОБА_1 був громадянином Республіки Азербайджан та громадянство не змінював.
При цьому позивачем набуто право сумісної власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_2 , який придбано дружиною позивача; садовий будинок АДРЕСА_3 , який також набуто під час шлюбу.
Вказує, що ухвалене апеляційним судом судове рішення впливає на права та обов`язки третьої особи, яка не була залучена до участі у справі, а отже не вірно визначено суб`єктний склад сторін у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» від ОСОБА_1 , у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «БТА Банк», яке змінило назву на ПАТ «БТА Банк», було укладено кредитний договір №80/07-ДН, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 100 000 доларів США під 14 % річних з кінцевим строком повернення до 23 листопада 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 23 листопада 2007 року між ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 80/07-ДН (ДІ), предметом якого є належна іпотекодавцю на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Вказаний договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема в пунктах 6.1, 6.2.3, 6.2.3.1 визначено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення такого застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2014 року у справі № 199/12489/13-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БТА Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 23 листопада 2007 року № 80/07-ДН в розмірі 403 186,25 грн.
03 квітня 2014 року між ПАТ «БТА Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, за яким права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами відступлені ТОВ «Кредитні ініціативи».
11 грудня 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направило ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Вказане повідомлення отримано позивачем 19 грудня 2018 року.