Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 707/3/20
провадження № 61-19492св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2021 року у складі судді Смоляр О. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, визначення способу участі в спілкуванні та вихованні дитини з батьком, стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачкою та відповідачем 18 вересня 2015 року було укладено шлюб, який розірвано рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2018 року.
Позивачка вказувала, що за час перебування у шлюбі, у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Син постійно проживав з позивачем, відвідував садок та позивач займалася його вихованням та утриманням.
До 01 грудня 2019 року сторони доходили певної згоди щодо участі у спілкуванні та вихованні сина. В цей день позивач, сама особисто зателефонувала відповідачу і повідомила, що син вилікувався, і можна його забрати та погуляти з ним.
Відповідач забрав дитину о 12 годині дня і позивачу його не повернув та не давав можливості бачитись із дитиною.
Звернення з даного питання до компетентних органів та служб позитивного результату не дали.
06 грудня 2019 року Служба у справах дітей прийняла рішення № 8 яким було визначено місце проживання дитини з батьком, в цей же день комісія прийняла рішення № 9 яким було встановлено позивачу спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином кожного другого та четвертого тижня місяця, з понеділка по неділю, за місцем проживання матері без присутності батька, яке так і не виконувалось відповідачем.
ОСОБА_1 просила визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання
матері - ОСОБА_1 ; встановити батьку - ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну п`ятницю, в кожному місяці, з 17 години до кожної неділі 20 години, за місцем проживання батька без присутності матері, але враховуючи обставини, які можуть виникнути (хвороба дитини, виїзд на відпочинок матері та дитини, інше), тобто всі вихідні дні кожного місяця; визначити, що дні народження членів сім`ї, в родині батька ОСОБА_6 , буде проводити в сім`ї батька, з врахуванням обставин, які можуть виникнути (хвороба дитини), державні свята за домовленістю батьків (почергово), дні народження в родині матері дитина буде проводити в родині матері; відпочинок: за попередньою домовленістю між сторонами; день народження ОСОБА_6 родини святкують почергово; стягнути з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 квітня
2021 року у задоволенні позову відмовлено.
З урахуванням встановлених обставин справи, зокрема ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, суд прийшов до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 за постійним місцем проживання батька, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку. Дитина вже тривалий час проживає з батьком, який його забезпечує матеріально, необхідним харчуванням та медичним доглядом і виявила волю проживати з батьком.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено мотивувальну частину рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2021 року, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із якнайкращих інтересів дитини, ставлення кожної із сторін до виконання своїх батьківських обов`язків, більшу прихильність дитини до батька, належні умови проживання забезпечені зі сторони батька, та не доведеності позивачем забезпечення дитині навіть мінімальних умов проживання. При цьому, судом не було враховано рішення Служби у справах дітей Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 16 грудня 2019 року № 8 та № 9, оскільки вказані два рішення, прийняті одним і тим же органом, в один день, тобто при повній ідентичності встановлених обставин, протирічать один одному, так як рішення № 9 передбачає порівну місце проживання як у батька, так і в матері, а рішення № 8 визначає місце проживання тільки в батька.
Що стосується позовних вимог, щодо встановлення батьку ОСОБА_2 способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, апеляційний суд вказав, що з таким позовом саме він може звертатись до суду, оскільки такий спосіб та предмет позовних вимог стосується порушення його прав, а не прав позивача, яка не уповноважена звертатись до суду від імені ОСОБА_2 .
Оскільки стягнення моральної шкоди є похідним від задоволення вимоги щодо місця проживання дитини, а така вимога не підлягає задоволенню, то і позовні вимоги про стягнення завданої моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
30 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від
25 листопада 2021 року та увалити нове судове рішення. яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду було ухвалено без висновку органу опіки та піклування, який у категорії цієї справи є обов?язковим. Суд протиправно відмови у долученні до матеріалів справи доказів. Суди порушили норму статті 162 СК України, згідно якої дії презумпція правомірності поведінки того з батьків, з ким проживає дитина. Судами не встановлено виняткові обставини, які перешкоджають залишенню дитини з матір?ю. Суди неправомірно встановили односторонність прихильності дитини до батька.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 319/606/18, постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 355/1857/18, постанові Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 279/3970/18, постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року в справі № 358/37/19, постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі № 542/1428/18, постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 716/591/19, постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року в справі № 176/1955/20, постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 607/25451/19, постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 754/9026/16, постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року в справі № 712/11527/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
21 лютого 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Филь О. М. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Черкаського районного суду Черкаської області.
18 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 вересня 2015 року, який був розірваний рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від
09 липня 2018 року.
За час перебування сторін у шлюбі, у них народився син - ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При розірванні шлюбу питання визначення місця проживання дитини не вирішувалось.
30 січня 2020 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, внаслідок чого ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 .
На час розгляду справи ОСОБА_6 не досяг десяти років.
Судами встановлено, що як позивач, так і відповідач виконували свої обов`язки та піклувались про здоров`я та виховання ОСОБА_6 .
Позивачка добре характеризується по місцю проживання, до кримінальної відповідальності не притягувалась, , працює в ТОВ «Компанія Аль Хамуд» з
13 грудня 2018 року на посаді кондитер.
Відповідач також добре характеризується по місцю проживання, зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_6 є більш прихильнішим до батька, що підтверджується актом обстеження умов проживання № 42 від 09 грудня 2019 року в якому зафіксовано відмова йти до матері (т. 1, а. с. 231), висновком спеціаліста психолога від 15 грудня 2019 року яким зафіксовано бажання дитини проживати з татом (т. 1, а. с. 235-238), службовою запискою начальника служби у справах дітей від 16 грудня
2019 року, де йдеться про бажання жити дитини з батьком (т. 1, а. с. 241), висновком спеціаліста психолога від 06 липня 2020 року яким зафіксовано бажання дитини проживати з татом (т. 2, а. с. 137-141), актом обстеження умов проживання від 26 серпня 2020 року яким зафіксовано відмову дитини йти до матері (т. 2, а. с. 179, 180).
Згідно актів обстеження умов проживання, від 09 грудня 2019 року
(т. 1, а. с. 231), від 04 грудня 2019 року (т. 1, а. с. 242) , від 26 серпня 2020 року
(т. 2, а. с. 179, 180), ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_11 дід дитини власник будинку, ОСОБА_12 баба дитини, ОСОБА_2 батько дитини та ОСОБА_6 дитина. Будинок має опалення, електро та водопостачання, санітарно-гігієнічні умови задовільні. В дитини мається облаштована окрема кімната, іграшки, одяг.
Позивачем як доказ власних умов проживання надано акт обстеження на підтвердження факту проживання від 12 листопада 2019 року за адресою:
АДРЕСА_2 , за яким встановлено, що в будинку сім?ї
ОСОБА_13 та ОСОБА_14 проживають але не зареєстровані ОСОБА_8 , неповнолітня дитина ОСОБА_6 .
Апеляційним судом встановлено відсутність у позивача постійного місця проживання.
Рішенням служби у справах дітей Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 16 грудня 2019 року № 8, прийнятого на підставі висновку служби у справах дітей Червонослобідської сільської ради від 16 грудня 2019 року № 142/02-03, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 ; рекомендовано матері ОСОБА_8 та батькові ОСОБА_2 спільно з малолітнім ОСОБА_6 відвідувати психолога для налагодження психо-емоційного стану дитини та встановлення порозуміння між батьками в інтересах їх спільного сина (т. 1, а. с. 57-58).
Рішенням служби у справах дітей Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 16 грудня 2019 року № 9, прийнятого на підставі висновку служби у справах дітей Червонослобідської сільської ради від 16 грудня 2019 року № 143/02-03, встановлено матері ОСОБА_8 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 60-61).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.