Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 369/12148/16-ц
провадження № 61-12779св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство»,
відповідачі - Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Кулікова С. В., Заришняк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року прокурор Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Свої вимоги обґрунтував тим, що рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30 жовтня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,7 га в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
На підставі цього рішення управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі 25 листопада 2008 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №692528 з кадастровим номером: 3222481201:01:005:0091.
У подальшому рішенням Віто-Поштової сільської ради від 26 березня 2009 року змінено цільове призначення земельної ділянки - з ведення особистого селянського господарства на будівництво розважального-оздоровчого центру, СТО та мийки, й 18 квітня 2009 року Управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 340758.
09 лютого 2016 року ОСОБА_2 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .
Прокурор зазначав, що рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 жовтня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» та від 26 березня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель призначення для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва розважального-оздоровчого центру, СТО та мийки» приймались поза межами компетенції, у зв`язку з чим видача в подальшому державного акта на право власності, зміна цільового призначення земельної ділянки та подальше її відчуження також здійснено з порушенням вимог законодавства.
За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 19 вересня 2016 року та ДП «Київське лісове господарство» від 15 вересня 2016 року земельна ділянка знаходиться в кварталі лісництва, є лісовим масивом, використовується для ведення лісового господарства та щодо неї не надавалось погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Київське лісове господарство».
21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області із заявою про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:005:0091 на дві земельні ділянки площами 0,69 га та 0,01 га. В результаті поділу утворено дві земельні ділянки площами 0,69 га та 0,01 га з кадастровими номерами 3222481201:01:005:5157 та 3222481201:01:005:5158.
Посилаючись на те, що Віто-Поштова сільська рада не мала повноважень щодо вилучення, надання у власність та зміни цільового користування земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб, прокурор, уточнивши вимоги, просив визнати недійсними вказані рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 жовтня 2008 року та від 26 березня 2009 року, витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки площами 0,69 га та 0,01 га з кадастровими номерами 3222481201:01:005:5157 та 3222481201:01:005:5158, розташовані у с Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року, в позові відмовлено.
Постановою Верховного суду від 23 жовтня 2019 року за наслідками розгляду касаційної скарги заступника прокурора Київської області рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 жовтня 2008 року та від 26 березня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині про відмову в позові.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що на час прийняття Віто-Поштовою сільською радою оспорюваних рішень вирішення питань у спірних правовідносинах відносились до повноважень місцевих державних адміністрацій, тому інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України не порушені.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду та вважав судове рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 липня 2021 року Київська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 15 травня 2018 року в справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13; постанові Верховного Суду від 26 липня 2018 року в справі № 926/1111/15 та постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року в справі № 6-140цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України)
Також, вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року в справі № 369/9036/17 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Зважаючи на приписи статей 152, 153 ЗК України та статей 387, 388 ЦК України, в даному позові в інтересах держави, у якості органу, уповноваженого на здійснення функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави, визначено Кабінет Міністрів України, як орган, який відповідно до частини восьмої статті 122, частини дев`ятої статті 149 ЗК України (зі змінами, внесеними до ЗК України з 15 березня 2012 року) від імені Українського народу з 15 березня 2012 року став єдиним розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності, і залишався таким суб`єктом на час розгляду даної справи.
На момент виникнення спірних правовідносин уповноваженим органом державної влади дійсно була районна державна адміністрація, однак, на момент звернення прокурором до суду з даним позовом, таким органом вже був Кабінет Міністрів України.
Суди неправильно застосували положення матеріального права, які регулювали повноваження органів державної влади на розпорядження землями лісогосподарського призначення від імені держави, ототожнюючи поняття компетенції органу державної влади на час дії норми закону та права на розпорядження земельними ділянками як на час вчинення зазначених у позові порушень, так і на час звернення прокурором з позовом.
Необґрунтованим є посилання судів на рішення господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08, оскільки цим рішенням припинено право користування державного підприємства «Київське лісове господарство» земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП «Київське лісове господарство»: в кварталі 50 виділи 1, 2, 4, 5, 15, 23, що розташовані в межах населеного пункту с. Віта- Поштова Києво-Святошинського району Київської області, проте спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3222481201:01:005:0091 розташована у виділі 6 кварталу 50 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство», питання щодо вилучення якого господарським судом не розглядалось.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції не надходили
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/12148/16-ц за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним рішень та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року справу № 369/12148/16 призначено до судового розгляду.
Обставини справи
Суди встановили, що рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30 жовтня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,7 га в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
13 жовтня 2008 року ОСОБА_2 сплатив на користь ДП «Київське лісове господарство» 31 606,40 грн на відшкодування збитків за вилучення ділянки державного лісового фонду.
На підставі цього рішення 25 листопада 2008 року Управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 692528 з кадастровим номером 3222481201:01:005:0091, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832900553.
Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 26 березня 2009 року змінено цільове призначення земельної ділянки - з ведення особистого селянського господарства на будівництво розважально-оздоровчого центру, СТО та мийки.
18 квітня 2009 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 340758, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010991300893.
09 лютого 2016 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 . Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Семенець О. А. від 09 лютого 2016 року з індексним номером 28153579 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:005:0091.
21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області із заявою про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:005:0091 на дві земельні ділянки площами 0,69 га та 0,01 га. В результаті поділу утворено дві земельні ділянки площами 0,69 га та 0,01 га з кадастровими номерами 3222481201:01:005:5157 та 3222481201:01:005:5158.
Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 26 серпня 2016 року та матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років Васильківського лісництва ДП «Київліс» вказана земельна ділянка розташована у виділі 6 (17) кварталу 50 Васильківського лісництва і є земельною ділянкою лісового фонду, покрита лісовою рослинністю.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року, яке набрало законної сили у справі № 9/257-08, за позовом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ДП «Київське лісове господарство» про припинення права користування земельними ділянками припинено право користування ДП «Київське лісове господарство» земельними ділянками лісогосподарського призначення, у тому числі квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, які знаходяться у межах населеного пункту Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Вказаним рішенням установлено, що ДП «Київське лісове господарство» надало згоду Віто-Поштовій сільській раді на передачу та використання для потреб перспективного розвитку села до земель запасу Віто-Поштової сільської ради вищевказані земельні ділянки лісового фонду Васильківського лісництва.
Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка передана у власність рішенням Віта-Поштової сільської ради з перевищенням повноважень селищної ради щодо вилучення, припинення права користування або надання у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності, у зв`язку з чим просив визнати недійсними вказані рішення Віто-Поштової сільської ради та витребувати зазначену земельну ділянку на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 .
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 15 травня 2018 року в справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13; постанові Верховного Суду від 26 липня 2018 року в справі № 926/1111/15 та постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року в справі № 6-140цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України); необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року в справі № 369/9036/17 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог, заявлених в інтересах ДП «Київське лісове господарство»
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), який набрав чинності 15 липня 2015 року. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.
За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).