ПОСТАНОВА
Іменем України
24 травня 2022 року
Київ
справа №280/928/20
адміністративне провадження №К/9901/21968/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №280/928/20 за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (головуючий суддя - Головко О.В., судді: Ясенова Т.І., Суховаров А.В.),
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2020 року Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (далі - позивач, ПАТ «Донбасенерго») звернулось до суду з позовом до Запорізького управління Офісу великих платників податків ДПС та Офісу великих платників податків ДПС, які судом апеляційної інстанції були замінені на правонаступника - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, Східне МРУ ДПС), в якому просило:
- визнати протиправними дії Запорізького управління Офісу великих платників податків ДПС по проведенню камеральної перевірки ПАТ «Донбасенерго» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, які оформлені актом від 25 листопада 2019 року № 186/28-10-51-07/23343582;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС № 0000935107 від 21 грудня 2019 року.
Позовні вимоги вмотивовано наступними підставами:
- при проведенні камеральної перевірки відповідач безпідставно не дослідив податкові декларації з податку на додану вартість та в порушення підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України використав при проведенні зазначеної перевірки судові рішення у справах №805/4205/15-а, №805/854/16-а, №805/1577/16-а, відповідно до яких позивачу було розстрочено сплату податкового боргу за податковими деклараціями №9214883333, №9273629943, №9101457612 відповідно;
- як проведення камеральної перевірки, так і прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відбулось поза межами строків, встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України. Крім того, позивач також наголошував, що відповідно до вимог пункту 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання;
- за позицією позивача, встановлене судовими рішеннями у справах №805/4205/15-а, №805/854/16-а, №805/1577/16-а розстрочення сплати податкового боргу не впливає на строки сплати узгоджених грошових зобов`язань.
Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Лазаренко М.С.) рішенням від 09 червня 2020 року адміністративний позов задовольнив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу Східного МРУ ДПС задовольнив. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року скасував. У задоволенні позову ПАТ «Донбасенерго» відмовив повністю.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ПАТ «Донбасенерго» до 29 грудня 2014 року мало місцезнаходження за адресою: м. Донецьк, пр. Тітова, 8-6. У зв`язку з тимчасовою окупацією частини території України, проведенням антитерористичної операції та з метою дотримання чинного законодавства України 29 грудня 2014 року ПАТ «Донбасенерго» змінило своє місцезнаходження на адресу: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-А. Разом з тим, фактичне місцезнаходження частини відокремлених підрозділів ПАТ «Донбасенерго», серед яких і структурна одиниця «Старобешівська теплова електрична станція», залишилось на тимчасово окупованій території.
З огляду на неможливість фізичного переміщення Старобешівської ТЕС на підконтрольну територію та відповідно до вимог Закону України «Про електроенергетику», постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2015 року № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 8 травня 2015 року № 273, ПАТ «Донбасенерго» здійснювало господарську діяльність з виробництва електричної енергії в населеному пункті (смт. Новий Світ Старобешівського району Донецької області), на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до указаних нормативно-правових актів держава в особі Державного підприємства «Енергоринок» зняла з себе обов`язок оплачувати вироблену електроенергію, встановивши, що вона оплачується виключно за рахунок платежів, які надходили від споживачів на тимчасово окупованій території.
Впродовж 2015 року позивач формував податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціям з виробництва електричної енергії, в тому числі і на тимчасово окупованій території, за правилом першої події (за фактом вироблення електричної енергії). Через проведення бойових дій на тимчасово окупованій території взаєморозрахунки за вироблену та спожиту електричну енергію на цій території майже не здійснювались (рівень оплати склав біля 4%), у зв`язку з чим у ПАТ «Донбасенерго» виник податковий борг з податку на додану вартість, зокрема, за податковими деклараціями:
- № 9214883333 від 19 жовтня 2015 року за вересень 2015 року в сумі 86416654 грн з 30 жовтня 2015 року;
- № 9273629943 від 19 січня 2016 року за грудень 2015 року в сумі 74636448 грн з 30 січня 2016 року;
- № 9101457612 від 17 червня 2016 року за травень 2016 року в сумі 23350349 грн з 30 червня 2016 року.
Вказаний податковий борг в подальшому, за відповідними позовами податкових органів, було стягнуто судовими рішеннями на користь державного бюджету України. Зокрема, податковий борг за декларацією №9214883333 від 19 жовтня 2015 року стягнуто згідно з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі №805/4205/15-а, за декларацією №9273629943 від 19 січня 2016 року - постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі №805/854/16-а, за декларацією №9101457612 від 17 червня 2016 року - постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі №805/1577/16-а.
Цими ж судовими рішеннями на підставі статті 257 КАС України (в редакції, що була чинною на момент ухвалення рішень), сплата податкового боргу розстрочена на 60 місяців шляхом щомісячної сплати частини стягнутої суми боргу, зокрема, у справі № 805/4205/15-а - до 15 числа кожного місяця, у справі № 805/854/16-а - до 3 числа кожного місяця, у справі №805/1577/16-а - до 10 числа кожного місяця.
Посадові особи контролюючого органу провели камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість ПАТ «Донбасенерго» за період з 15 серпня 2019 року по 25 листопада 2019 року, за результатом якої складено акт від 25 листопада 2019 року №186/28-10-51-07/23343582.
Перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57, пункту 200.2 статті 200, пункту 203.2 статті 203 ПК України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджене грошове зобов`язання з податку на додану вартість із затримкою більше 30 календарних днів у сумі 26936711,20 грн.
Такі висновки податкового органу вмотивовані тим, що ПАТ «Донбасенерго» сплатило грошове зобов`язання:
- за рішенням суду від 14 грудня 2015 року у справі №805/4205/15-а, тобто фактично за податковою декларацією № 9214883333 від 19 жовтня 2015 року за вересень 2015 року з граничним строком погашення (терміном сплати) 30 жовтня 2015 року, з простроченням в 1385, 1416, 1446 та 1477 днів;
- за рішенням суду від 23 травня 2016 року у справі №805/854/16-а, тобто фактично за податковою декларацією № 9273629943 від 19 січня 2016 року за грудень 2015 року з граничним строком погашення (терміном сплати) 30 січня 2016 року, з простроченням в 1312, 1342 та 1373 дні;
- за рішенням суду від 27 липня 2016 року №805/1577/16-а, тобто фактично за податковою декларацією № 9101457612 від 17 червня 2016 року за травень 2016 року з граничним строком погашення (терміном сплати) 30 червня 2016 року, з простроченням в 1167, 1197 та 1228 днів.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000935107 від 21 грудня 2019 року, яким застосовано штраф у розмірі 20 відсотків від погашеної суми податкового боргу на суму 5387342,24 грн.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що норми підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлюють вичерпний перелік джерел інформації, які можуть бути використані при проведенні камеральної перевірки, про що також вказував Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року (справа №812/872/17). Відтак, використавши при проведенні камеральної перевірки дані про судове рішення, що внесені до інформаційних баз податкового органу, відповідач фактично провів документальну перевірку за відсутності передбачених для цього підстав. Крім того, в акті перевірки відсутні відомості про подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість, хоча лише на їх підставі можна визначити граничні терміни оплати грошового зобов`язання.
За висновками суду першої інстанції, юридична конструкція норми пункту 126.1 статті 126 ПК України не встановлює умовою застосування штрафу оплату простроченого грошового зобов`язання та жодним чином не перешкоджає притягнути до відповідальності платника податків, який не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання і на дату застосування штрафу. Згідно з приписами пункту 57.1 статті 57, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України саме за наслідками аналізу податкових декларацій визначається звітний (податковий) період, граничні дати подання таких декларацій та граничні строки їх оплати. Проте, податкові декларації з податку на додану вартість відповідно до висновків акта перевірки не були предметом дослідження податкового органу.
Щодо строків давності притягнення позивача до відповідальності суд першої інстанції вказав, що пункт 102.1 статті 102 ПК України визначає початком строку давності останній день граничного строку подання податкової декларації, або останній день граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Суд вказав, що саме таке тлумачення наведеної норми міститься і у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року (справа №820/3544/17), від 5 червня 2018 року (справа №824/760/17-а), від 29 січня 2019 року (справа №820/495/18), від 5 липня 2019 року (справа №820/11541/13-а), від 16 квітня 2019 року (справа №808/8881/13-а). З огляду на наведене, суд першої інстанції погодився з позицією позивача, що податковий орган мав право провести перевірку своєчасності оплати узгодженого податкового зобов`язання: по податковій декларації №9214883333 від 19 жовтня 2015 року - до 29 жовтня 2018 року (граничний строк сплати - 30 жовтня 2015 року); по податковій декларації №9273629943 від 19 січня 2016 року - до 29 січня 2019 року (граничний строк сплати - 30 січня 2016 року); по податковій декларації №9101457612 від 17 червня 2016 року - до 30 червня 2019 року (граничний строк сплати - 30 червня 2016 року). Відтак, контролюючим органом 25 листопада 2019 року було проведено камеральну перевірку своєчасності оплати узгодженого податкового зобов`язання поза межами строків давності, визначених статтею 102 ПК України. Більш в того, в акті перевірки вказано, що найменший строк прострочення за указаними податковими деклараціями становить 1167 днів, що більше за 1095 днів, встановлені законом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, апеляційний суд в частині застосування приписів пункту 75.1 статті 75 ПК України послався на постанову Верховного Суду від 21 січня 2021 року (справа №813/2519/17), відповідно до якої під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком, а документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Враховуючи викладене, апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції, що відповідач не мав права досліджувати судові рішення під час камеральної перевірки, оскільки на підставі судових рішень у справах №805/4205/15-а, №8058/854/16-а, №805/1577/16-а податковий орган відобразив відповідну інформацію у інформаційних базах згідно з вимогами наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №574. Суд апеляційної інстанції вказав про необґрунтованість посилань суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2018 року (справа №812/872/17), тому як у зазначеній справі надано правову оцінку нормам ПК України, що діяли до 1 січня 2017 року.
На переконання апеляційного суду, внаслідок прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) узгоджених грошових зобов`язань відповідно до приписів пункту 100.1 статті 100 ПК України строки їх сплати були перенесені. Так, у судових рішеннях у справах №805/4205/15-а, №8058/854/16-а, №805/1577/16-а строк розстрочення сплати податкового зобов`язання встановлено до 15 листопада 2020 року, 3 квітня 2021 року, 10 липня 2021 року відповідно. Відтак, висновок суду першої інстанції про притягнення позивача до відповідальності поза межами строку, визначеного статтею 102 ПК України, є помилковим.
Щодо суті виявленого контролюючим органом порушення, за яке до позивача було застосовано штраф відповідно до статті 126 ПК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що визначення способу виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення (відстрочення) його сплати, не змінює податкового обов`язку платника податків. Такий обов`язок і відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства. Дотримання при цьому строків сплати податкового боргу, встановлених у судовому рішенні, не спростовує того, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати узгоджених грошових зобов`язань у строки, встановлені ПК України. В обґрунтування своєї позиції апеляційний суд послався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16 квітня 2019 року (справа №808/8881/13-а), від 10 грудня 2019 року (справа №821/865/16), від 24 грудня 2020 року (справа №813/3019/17).
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ПАТ «Донбасенерго» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження позивач вказав пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Позивач вважає відсутнім висновок Верховного Суду щодо застосування наступних норм права:
- підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України в частині можливості використання під час проведення камеральної перевірки судових рішень, відомості про які занесені до інформаційних баз податкового органу. Позивач зауважив, що висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах відсутній, поряд з цим у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року (справа №812/872/17) міститься висновок щодо правомірності використання під час камеральної перевірки інформаційних баз податкового органу, який може бути застосований до цієї справи mutatis mutandis;
- підпункту 38.4 пункту 38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Зазначена норма права передбачає звільнення юридичної особи від відповідальності у межах діяльності, що провадиться через відокремлений або інший структурний підрозділ такої юридичної особи, за увесь період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних Сил. Про необхідність застосування указаних положень ПАТ «Донбасенерго» вказувало у відзиві на додаткові пояснення від 30 квітня 2021 року, але такий довід позивача був проігнорований. Незастосування апеляційним судом до спірних правовідносин наведеної норми права потягло за собою помилковий висновок про можливість застосування штрафних санкцій до позивача без проведення документальної перевірки. На переконання скаржника, неврахованими залишились обставини впливу діяльності відокремленого підрозділу - Старобешівської теплової електричної станції, на задеклароване податкове зобов`язання, несвоєчасна сплата якого і стала підставою для застосування спірної штрафної санкції;
- пункту 102.1 статті 102 ПК України в частині тривалості строку давності за умови розстрочення рішенням суду сплати податкового боргу. Перебіг строків, встановлених наведеною нормою, розпочинається або у день граничного строку подання податкової декларації, або у день граничного строку сплати грошових зобов`язань. За позицією скаржника, із спливом граничного строку сплати податкового зобов`язання, задекларованого ПАТ «Донбасенерго» у поданих ним податкових деклараціях (для податкової декларації №9214883333 від 19 жовтня 2015 року - 31 жовтня 2015 року, №9273629943 від 19 січня 2016 року - 31 січня 2016 року, №9101457612 від 17 червня 2016 року - 1 липня 2016 року), розпочався відлік строку давності згідно з підпунктом 102.1 статті 102 ПК України. Скаржник вважає помилковим застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень пункту 100.1 статті 100 ПК України, оскільки положення, що містяться у наведеній нормі права підлягають застосуванню у разі прийняття рішення про розстрочення сплати податкового боргу саме контролюючим органом. Позивач наголошує, що у постанові від 6 березня 2019 року (справа №2а-25767/10/0570) Верховний суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду вказав, що розстрочення/відстрочення виконання судового рішення за своє суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 ПК України, тому не можуть ототожнюватись. У зв`язку з наведеним, ПАТ «Донбасенерго» вважає, що встановлення у судових рішеннях порядку і строків їх виконання означає неможливість до настання відповідного строку стягувати такі кошти у примусовому порядку, але не свідчить про перенесення строків сплати податків, встановлених ПК України. Скаржник зазначає, що висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах відсутній, поряд з цим у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року (справа №808/8881/13-а), від 5 липня 2019 року (справа №820/11541/13-а) міститься висновок, який може бути застосований до цієї справи mutatis mutandis.
Верховний Суд ухвалою від 27 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Донбасенерго» з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. Врахування під час проведення камеральної перевірки судових рішень про розстрочення/відстрочення сплати податкового боргу узгоджується з вимогами Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №574 (далі - Порядок №574). Податковий орган наполягає, що для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, необхідна така обов`язкова умова як сплата податкового боргу, тому перебіг строку для застосування таких штрафних санкцій починається з дня, наступного за днем фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Колегією суддів визначено, що питаннями, які є предметом перевірки в касаційному порядку, є правильність застосування судами попередніх інстанцій:
1) підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України;
2) підпункту 38.4 пункту 38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України;
3) пункту 102.1 статті 102 ПК України.
Щодо першого питання, колегія суддів зазначає наступне.
Ключовим питанням, що належало вирішити судам в цій частині, було встановлення того, чи є правомірним використання податковим органом під час проведення камеральної перевірки відомостей з інформаційних баз про судові рішення, якими з платника податків стягнуто податковий борг за відповідними податковими деклараціями, із одночасним встановленням порядку їх виконання шляхом розстрочення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
1 січня 2017 року набув чинності Закон України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким доповнено підпункт 75.1.1 статті 75 ПК України абзацом другим наступного змісту: «Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».
Таким чином, на момент проведення оспорюваної перевірки податковим органам надано повноваження, серед іншого, і на проведення камеральних перевірок з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання. Така перевірка може проводитись виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, а також даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Пунктом 3.6 Порядку №574 встановлено, що у день укладення договору про розстрочення (відстрочення) підрозділ, до функцій якого належить питання розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (податкового боргу), вносить до журналу відомості про укладений договір, які переносяться до інформаційних систем органів доходів і зборів.
Відповідно до пункту 5.4 зазначеного Порядку відомості про надані згідно із законодавством розстрочення (відстрочення), у тому числі на підставі рішень судів, підлягають відображенню відповідно до цього Порядку.
Отже, відомості про розстрочення (відстрочення) сплати податкового боргу на підставі рішення суду підлягають відображенню в інформаційних системах податкового органу згідно з вимогами Порядку №574. При здійсненні камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання податковий орган може враховувати і відомості, що внесені до відповідних інформаційних баз на підставі судового рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу.
За встановленими у цій справі обставинами не є спірним між сторонами, що сума податкового зобов`язання, самостійно задекларованого позивачем у податкових деклараціях №9214883333 від 19 жовтня 2015 року, №9273629943 від 19 січня 2016 року, №9101457612 від 17 червня 2016 року, та в подальшому підтверджена рішеннями судів у справах №805/4205/15-а, №8058/854/16-а, №805/1577/16-а, є узгодженою. Відомості про встановлення порядку виконання зазначених судових рішень шляхом розстрочення сплати наявного у ПАТ «Донбасенерго» податкового боргу згідно з вимогами Порядку №574 були занесені до інформаційних баз (систем) податкового органу.
Таким чином, використання податковим органом в ході проведення камеральної перевірки відомостей з інформаційних баз про судові рішення, якими з платника податків стягнуто податковий борг за відповідними податковими деклараціями, із одночасним встановленням порядку їх виконання шляхом розстрочення, відповідає приписам абзацу другого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
Відтак, доводи позивача про протиправність дій відповідача при проведенні камеральної перевірки у зазначеній частині правильно були відхилені судом апеляційної інстанції.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2018 року (справа №812/872/17) як на застосовну до спірних правовідносин mutatis mutandis є безпідставними, оскільки в межах наведеної справи не порушувалось питання правомірності врахування контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки відомостей про судове рішення, яким розстрочено (відстрочено) сплату податкового боргу.
З приводу другого питання, порушеного скаржником у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що спірним між сторонами в цій частині є застосовність до розглядуваних правовідносин приписів підпункту 38.4 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які звільняють платника податків у межах здійснення діяльності через відокремлений або інший структурний підрозділ юридичної особи, що знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних Сил, від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податку. При вирішенні зазначеного питання колегія суддів виходить з наступного.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було доповнено, зокрема, пунктом 38, який визначає особливості здійснення справляння податків і зборів для окремих категорій платників податків.
Відповідно до абзацу першого пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об`єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Зміст підпункту 38.1 зазначеного пункту надає визначення термінів, які у ньому вживаються у цьому пункті. Так, тимчасово окупованою територією визнається територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України. Територією населених пунктів на лінії зіткнення є територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України. Іншою територією України у розумінні цього пункту є територія України, крім тимчасово окупованої території та території населених пунктів на лінії зіткнення.