ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 906/705/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.
за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року (головуючий - Маціщук А. В., судді: Петухов М. Г., Гудак А. В.) у справі
за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Житомирської обласної державної адміністрації та 2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Укрриба",
про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 145,9 га на території Карабчиївської сільської ради, скасування державного акту на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку
(за участю представників: прокуратури - Голуб Є.В., відповідача - Сюйва І.Є.)
Вступ
1. У 1994 році Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство (Житомиррибгосп), основною господарською діяльністю якого є розведення і вилов риби, отримало на праві постійного користування земельну ділянку площею 145,9 га.
2. У 1996 році почалася процедура приватизації Житомирибгоспу, за результатами якої в 1999 році була змінена організаційно-правова форма підприємства на відкрите акціонерне товариство, якому передано цілісний майновий комплекс державного підприємства.
3. Остаточно процедура приватизації була завершена у 2003 році.
4. У 2019 році прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ТДВ "Житомиррибгосп" (далі - відповідач) з вимогами: (1) припинити право постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою; (2) скасувати Державний акт про право постійного користування; (3) зобов`язати відповідача повернути спірну земельну ділянку Житомирській обласній державній адміністрації.
5. Узагальнено підставою позову прокурор визначив те, що відповідач втратив право постійного користування земельною ділянкою одночасно з припиненням діяльності державного підприємства, оскільки право постійного користування в порядку правонаступництва до відповідача не перейшло. Отже, відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав і має повернути її державі.
6. Суди попередніх інстанцій погодились з доводами прокурора про те, що право постійного користування земельною ділянкою не перейшло до відповідача в порядку правонаступництва, оскільки державне підприємство було припинено шляхом реорганізації у процедурі приватизації. Проте суди дійшли відмінних висновків щодо результату розгляду заявлених позовних вимог:
6.1. суд першої інстанції з наведених вище підстав позов задовольнив: припинив право постійного користування спірною земельною ділянкою відповідача та зобов`язав останнього повернути земельну ділянку у власність держави, скасувавши оформлений на державне підприємство державний акт про право постійного користування землею та його реєстрацію;
6.2. суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду та відмовив у позові про: (1) скасування державного акта, оскільки такий акт виданий іншій юридичній особі, правонаступником якої відповідач не являється; (2) визнання припиненим права постійного користування, оскільки це право не перейшло до відповідача від державного підприємства.
7. Ключове питання цього спору сформульовано Верховним Судом так: чи переходить право постійного користування землею в порядку правонаступництва від державного підприємства, яке набуло його на підставі закону, до відповідача, який не входить в перелік осіб, що на підставі статті 92 Земельного кодексу України можуть отримати земельні ділянки в порядку постійного користування.
Обставини справи
8. Рішенням Ружинської районної ради народних депутатів від 16.12.1994 в постійне користування Житомиррибгоспу передано земельні ділянки водного фонду, зокрема площею 145,9 га (державний акт на право постійного користування від 22.12.1994 серія ЖТ 05-14 № 000008, який зареєстрований в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за № 14) (далі - спірна земельна ділянка).
9. 15.02.1996 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області прийнято рішення про приватизацію Житомиррибгоспу.
10. Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області № 70-ВАТ від 30.07.1999 в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу Житомиррибгоспу створено СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (далі - СВАТ "Житомиррибгосп").
11. СВАТ "Житомиррибгосп" згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має код 00476843, зареєстровано 30.07.1999 на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації № 283 від 30.07.1999.
12. Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомиррибгоспу (затверджений наказом РВ ФДМУ по Житомирській області від 30.03.1999) та планом приватизації останнього (затверджений наказом РВ ФДМУ по Житомирській області від 28.11.1999) до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп" не увійшло державне майно - об`єкти, які не підлягають приватизації: ставки та гідротехнічні споруди.
13. Гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
14. Наказом РВ ФДМУ по Житомирській області від 15.05.2003 № 289 процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп" був завершений.
15. На виконання спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 гідротехнічні споруди, які не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", передано за актом приймання-передачі від 22.08.2003 до ДП "Укрриба".
16. ДП "Укрриба" вказані гідротехнічні споруди передало в оренду СВАТ "Житомиррибгосп" на підставі договору оренди від 31.12.2003 зі строком дії до 31.12.2023. Згідно з актом приймання-передачі, який є додатком до вказаного договору, в оренду передано 94 гідротехнічні споруди, що знаходяться у Ружинському, Коростецькому, Овруцькому, Дзержинському, Радомишльському, Попільняньському районах Житомирської області.
17. СВАТ "Житомиррибгосп" реорганізовано шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ТДВ "Житомиррибгосп"), яке зареєстроване 23.01.2012 та відповідно до статуту є правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Житомиррибгосп".
18. СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп" використовує спірну земельну ділянку водного фонду, яка була надана Житомиррибгоспу на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 22.12.1994 серії ЖТ 05-14 № 000008 (далі - Державний акт). Усі три зазначені юридичні особи мають єдиний код ЄДРПОУ - 00476843.
19. Згідно з інформацією Регіонального відділення ФДМУ в Житомирській області від 31.05.2019 № 03/1347 з дати реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" 30.07.1999 Житомиррибгосп припинено.
20. За інформацією Бердичівського управління ГУ ДФС Житомирській області згідно бази даних за кодом ЄДРПОУ 00476843 обліковується СВАТ "Житомиррибгосп" та його правонаступник ТДВ "Житомиррибгосп".
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
21. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська ОДА, позивач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Держгеокадастр, позивач-2) з позовом до ТДВ "Житомиррибгосп" про: (1) припинення права постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою, (2) скасування Державного акта, виданого Житомиррибгоспу, (3) скасування запису про реєстрацію Державного акта, (4) зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку державі в особі Житомирської ОДА.
22. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту припинення діяльності державного підприємства припинилось і його право постійного користування земельною ділянкою, а особа, що утворилася після приватизації державного підприємства (правонаступником якої є відповідач), відповідно до приписів земельного законодавства не має права на отримання земельної ділянки в постійне користування, тому така земельна ділянка підлягає поверненню позивачу-1, який здійснює правомочності власника земельної ділянки.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції
23. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04 грудня 2019 року позов задоволений: припинено право постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою; скасовано Державний акт та запис про його реєстрацію; зобов`язано відповідача повернути Житомирській ОДА спірну земельну ділянку.
24. Суд констатував, що у зв`язку з припиненням діяльності Житомиррибгоспу право постійного користування цього підприємства припиняється і в порядку правонаступництва до нової (новоствореної, реорганізованої) юридичної особи не переходить. Відповідач не є підприємством державної або комунальної власності, тому на нього не поширюється дія статті 92 Земельного кодексу України щодо набуття права постійного користування земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка є землею державної форми власності, тому підлягає поверненню позивачу-1. Інші позовні вимоги є похідними, тому також підлягають задоволенню.
Узагальнений зміст та обґрунтування постанови суду апеляційної інстанції
25. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано частково. Задоволено позов частково, присуджено відповідачу повернути Житомирській ОДА спірну земельну ділянку водного фонду. В іншій частині позову відмовлено.
26. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належне державному підприємству речове право на землю не увійшло до переліку майна, що підлягало приватизації відповідно до плану приватизації та не було передано до статутного фонду новоствореного підприємства. Отже, з припиненням діяльності державного підприємства припинилось і належне йому право користування земельною ділянкою, яке до відповідача в порядку правонаступництва не перейшло. Отже, відповідач використовує спірну земельну ділянку без правової підстави, всупереч вимогам законодавства, зокрема, статей 59, 92, 116, 122- 125 Земельного кодексу України, що надає право власнику земельної ділянки вимагати повернення земельної ділянки впродовж усього часу тривання порушення права законного володільця земельної ділянки водного фонду.
27. Ураховуючи те, що вимога про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою заявлена до ТДВ "Житомиррибгосп", яке не має права на користування земельною ділянкою і не набуло його у встановленому порядку, в тому числі в порядку правонаступництва, то позов в цій частині не підлягає задоволенню.
28. Суд апеляційної інстанції також не погодився з висновками суду першої інстанції про скасування Державного акта та його реєстрації, зазначивши, що акт виданий Житомиррибгоспу тобто іншій юридичній особі, а не відповідачеві.
Касаційна скарга
29. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи касаційної скарги
30. Судами не враховані правові висновки Верховного Суду України в постанові від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, Великої Палати Верховного Суду в постановах від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц, Верховного Суду в постановах від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 19.08.2020 у справі № 904/284/19, від 04.08.2020 у справі № 915/657/18, від 12.02.2020 у справі № 914/748/19, відповідно до яких припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення юридичної особи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права, а зберігається за таким землекористувачем (у тому числі за його правонаступником) до приведення прав і обов`язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства. Та обставина, що земельні ділянки відсутні у переліку майна, переданого у власність СВАТ "Житомиррибгосп", не свідчить про незаконність користування такими ділянками, оскільки користування земельними ділянками здійснювалось на підставі відповідних Державних актів.
Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу відповідача
31. Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення права користування спірною земельною ділянкою з підстав припинення державного підприємства, а відповідач став правонаступником державного підприємства тільки в частині майна та майнових прав, які зазначені в плані приватизації, до якого не увійшли земельні ділянки. Відповідач користується земельною ділянкою без належних правових підстав, без жодних правовстановлюючих документів та має повернути її у власність держави.
Заяви з процесуальних питань
32. Прокурором подано до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК України для формування єдиної правозастосовчої практики, у зв`язку з відсутністю усталеної судової практики Верховного Суду щодо застосування положень статей 92, 141 Земельного кодексу України при вирішенні подібних спорів, які стосуються переходу права постійного користування земельною ділянкою в порядку правонаступництва до особи, яка на момент такого переходу вже не може набути таке право в силу закону.
33. Відповідно до положень наведеної норми процесуального права суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
34. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
35. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі №906/677/19).
36. Однак заявлене прокурором клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду.
37. При цьому Верховний Суд зазначає, що зазначені в касаційній скарзі відповідача та клопотанні прокурора питання правозастосування вже вирішені судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.11.2021 у справі №906/620/19 у аналогічних правовідносинах, про що буде наведено нижче.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Щодо переходу права постійного користування земельної ділянки в порядку правонаступництва
38. Верховний Суд констатує, що не заперечуючи сам факт правонаступництва, прокурор і суди попередніх інстанцій заперечують набуття відповідачем права землекористування на підставі виданого державному підприємству Державного акта, мотивуючи свою позицію змістом статті 37 Цивільного кодексу УРСР (в редакції станом на 1999 рік), згідно з якою реорганізація юридичної особи є формою припинення цієї юридичної особи та статті 27 Земельного кодексу України (у аналогічній редакції) відповідно до якої право користування земельною ділянкою припиняється внаслідок припинення діяльності підприємства.
39. Іншим аргументом апеляційного суду також було те, що земельні ділянки не включено до переліку майна, яке підлягало приватизації у складі цілісного майнового комплексу Житомиррибгоспу згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30.03.1999 та планом приватизації Житомиррибгоспу.
40. Верховний Суд не погоджується з такими аргументами та вважає, що набуте Житомиррибгоспом право постійного користування земельною ділянкою не припинилося внаслідок перетворення останнього в акціонерне товариство за результатами приватизації та перейшло до його правонаступника - відповідача.
41. В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд відповідно до приписів частини 4 статті 300 ГПК України враховує правові висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2021 у справі №906/620/19 у аналогічних правовідносинах, погоджується з аргументами касаційної скарги та зазначає таке.
42. Частинами 1, 2 статті 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі та реєстрації Державного акта) визначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
43. Статтею 92 Земельного кодексу України (в чинній редакції, далі - ЗК України) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.