П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/480/21
Провадження № 11-514заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М.,Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Ендлес Мунлайт Лімітед» (Endless Moonlight Limited; далі - АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед») до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 у частині
за апеляційною скаргою АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року (судді Желтобрюх І. Л., Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Шишов О. О., Яковенко М. М.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати Указ Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 «Про введення в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» з моменту його видання - у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо позивача (пункт 1 додатку 2 до рішення).
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що всупереч положенням Закону України «Про санкції» в оспорюваному Указі не наведено мотивів та підстав застосування відповідних санкцій до АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед», також при його виданні не дотримано принципів пропорційності й необхідності у демократичному суспільстві та порушено право особи на участь у прийнятті рішення.
Короткий зміст судових рішень суду попередньої інстанції
3. Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2021 року залишив позовну заяву АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» без руху як таку, що подана без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), та установив десятиденний строк для усунення наведених у цій ухвалі недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та документа про сплату судового збору або доказів наявності у позивача пільг щодо його сплати.
4. На виконання вимог цієї ухвали позивач в установлений у ній строк подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій просив цей строк поновити, однак наведені позивачем мотиви загалом зводилися до того, що він не порушив установленого КАС шестимісячного строку для оскарження спірного Указу Президента України.
5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду визнав ці доводи необґрунтованими, у зв`язку із чим ухвалою від 13 грудня 2021 року відмовив
АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та повернув позовну заяву позивачеві.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
6. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Обґрунтовуючи свої доводи, скаржник посилається на: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
8. Скаржник зазначив, що є юридичною особою - нерезидентом України, резидентом спеціальної адміністративної території Китайської Народної Республіки - Гонконгу та не має постійного представництва в Україні. Офіційного повідомлення про прийняття Президентом України оспорюваного Указу державні органи позивачеві не направляли, інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України» на згаданій території не тиражується та не продається в публічному доступі, таким чином, позивач не міг дізнатися про прийняття оскаржуваного Указу та його опублікування. До того ж позивач не мав причин вважати, що до нього можуть бути застосовані санкції, а отже, не повинен був слідкувати за виданням відповідачем указів. Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не визначено для іноземного суб`єкта господарювання обов`язку знати закони України поза розумними межами здійснення таким суб`єктом господарювання права володіння майном (цінними паперами) на території України та поза розумними межами інтересів такого суб`єкта господарювання як суб`єкта правовідносин на території України.
9. Скаржник наголошує на тому, що пропустив строк звернення до суду лише на один місяць і п`ять днів, що, на його переконання, є незначним строком, а отже, повернення судом позовної заяви із цієї підстави є надмірним формалізмом і непропорційним обмеженням доступу для правосуддя.
10. Скаржник вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що на оскаржуваний Указ як акт індивідуальної дії не поширюються положення частини третьої статті 264 КАС, згідно з якими нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності. На думку позивача, суд залишив поза увагою те, що оскільки санкції застосовано строком на три роки, то порушення прав є триваючим.
11. Крім цього, позивач у своїй апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що оскільки він володіє 24,95 % акцій ПАТ «Донецькоблгаз», яке було обізнане про застосування до позивача санкцій, то такий тісний правовий зв`язок пов`язує преклюзивним ефектом обізнаності й самого позивача. Із цього приводу скаржник зазначає, що ПАТ «Донецькоблгаз» не мало обов`язку інформувати позивача про застосування до нього санкцій, до того ж для ПАТ «Донецькоблгаз» не настає жодних правових наслідків від застосування санкцій до позивача, тому висновок суду про їх пов`язаність у контексті вирішення питання про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованим.
12. Позивач наголошує, що дістав змогу реально дізнатися про введення щодо нього санкцій лише в момент фактичного їх застосування. У зв`язку із цим зазначає, що хоч і дізнався про блокування активів з листа голови правління ПАТ «Донецькоблгаз» від 30 липня 2021 року, проте повинен був переконатися в цьому шляхом спроби взяти участь у загальних зборах цього акціонерного товариства. Тому, на його думку, саме 04 жовтня 2021 року, коли на зазначених загальних зборах акції позивача не були враховані, відбулося фактичне порушення його прав, а не з моменту прийняття оскаржуваного Указу чи його опублікування.
Позиція інших учасників справи стосовно апеляційної скарги
13. Від представника відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед», у якому він просить цю апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. У цілому наведені у відзиві аргументи збігаються з мотивами, якими суд першої інстанції обґрунтував оскаржуване рішення.
Рух апеляційної скарги
14. Ухвалою від 11 січня 2022 року Велика Палата Верховного суду відкрила провадження за апеляційною скаргою АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року, а ухвалою від 23 лютого 2022 року призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, про що їх було повідомлено.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Установлені обставини справи, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
15. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
16. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Установлюючи такі правила, Договірні держави користуються певною свободою розсуду. Хоча остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції залишається за Судом, до його завдань не входить заміна оцінки національних органів влади будь-якою іншою оцінкою того, що може бути кращою стратегією у цій сфері. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети та якщо немає розумної пропорційності між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (параграф 41 рішення від 18 грудня 2018 року у справі «Абрамова проти України»).
17. Згідно з практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
18. У рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
19. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
20. Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
21. Згідно із частиною першою статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
22. Положеннями частини другої статті 122 КАС визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
23. У справі встановлено, що Указом Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 19 березня 2021 року, згідно з яким, зокрема, до АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» строком на 3 роки застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у виді:
1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
2) обмеження торговельних операцій;
3) запобігання виведенню капіталів за межі України;
4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
5) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
6) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
7) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовані санкції згідно із Законом України
«Про санкції»;
8) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
9) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод (пункт 1 додатку 2 до рішення РНБО).
24. Оскаржуваний Указ Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 був опублікований в «Офіційному віснику Президента України» (09 квітня 2021 року, № 11, стор. 3, стаття 653) і набрав чинності 09 квітня 2021 року.
25. Позивач звернувся до суду з позовом про оскарження цього Указу 18 листопада 2021 року, тобто з пропуском установленого статтею 122 КАС шестимісячного строку звернення до суду.
26. У заяві про поновлення цього строку, наданій позивачем на виконання ухвали судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2021 року, представник компанії зазначив, що, на його думку, строк звернення до суду пропущено не було. Обґрунтовуючи ці доводи, він послався на те, що санкції застосовано до позивача строком на три роки, а отже, в період їх дії правовідносини є триваючими. Також зазначив, що про існування оскаржуваного Указу позивач дізнався з листа від 30 липня 2021 року голови правління ПАТ «Донецькоблгаз», акціонером якого він є, натомість жодний державний орган України не направляв йому офіційного повідомлення про прийняття Президентом України Указу від 09 квітня 2021 року № 151/2021. Крім цього, зауважив, що АКзОВ «Ендлес Мунлайт Лімітед» є юридичною особою - нерезидентом України і резидентом спеціальної адміністративної території Китайської Народної Республіки - Гонконгу та не має постійного представництва в Україні. На переконання позивача, перебіг строку звернення до суду із цим позовом почався 30 липня 2021 року, коли він дізнався про порушення своїх прав, а не у день прийняття та опублікування спірного Указу - 09 квітня 2021 року, отже, позов було подано у межах передбаченого КАС строку.