ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2022 року
м. Київ
справа № 755/3276/18
провадження № 51-4671км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
захисника Гайдай О. М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040016022, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у цьому ж місті ( АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 листопада 2017 року, приблизно о 15:00, перебуваючи неподалік продовольчого кіоску, розташованого на вул. Попудренка, 2, що у м. Києві, безпричинно почав нецензурно висловлюватися у бік раніше невідомого йому ОСОБА_2 та використовуючи незначний привід, вчинив із ним сварку. Надалі діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виражаючи демонстративну зневагу до загально прийнятих норм моралі, нехтуючи встановленими в суспільстві правилами поведінки, спричинив ОСОБА_2 ножовий удар у поперекову зону справа. В результаті чого ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, а також на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує про безпідставність звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням за ст. 75 КК України, зважаючи на тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення та дані про особу засудженого, який вже раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не визнав себе винним, щиро не розкаявся та не відшкодував збитки потерпілому. Наголошує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, у зв`язку із чим його ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, висловивши свої доводи, просила задовольнити касаційну скаргу, скасувати постановлену у кримінальному провадженні ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Гайдай О. М., висловивши свої доводи, кожен окремо, вважали касаційну скаргу необґрунтованою та просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а тому доведеності винуватості ОСОБА_1 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, колегія суддів не перевіряє, оскільки зазначене в касаційній скарзі не оспорюється, як не оспорюється і кваліфікація дій за ч. 4 ст. 296 КК України.
Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, про те, що місцевий суд при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України в достатній мірі не врахував ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також даних про його особу, на що у свою чергу не звернув належної уваги апеляційний суд, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Статтею 419 КПК України передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Однак указаних вимог закону апеляційний суд не дотримався, оскільки ухвала вказаного суду не містить умотивованих висновків із питань, порушених в апеляційній скарзі, тобто не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Передбачені в указаній нормі КК України загальні засади наділяють суд правом вибору у визначених законом межах однієї з форм кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи його відбування.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Положеннями ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У межах реалізації дискреційних повноважень суд вправі застосувати ст. 75 КК України та звільнити особу від відбування покарання з випробуванням за наявності передбачених цією статтею обов`язкових умов та достатніх підстав для висновку про можливість виправлення винного без відбування покарання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який на підставі ст. 89 КК України не має судимості, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, працює та має постійне місце реєстрації і проживання у місті Києві, а також взяв до уваги відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. Зважив суд і на те, що останній після звільнення з місць позбавлення волі у 2002 році створив сім`ю, та на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей.
Вказана сукупність обставин дали місцевому суду підстави для висновку про можливість виправлення й перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою на підставі ст. 75 КК України.
Прокурор, не погоджуючись із висновком місцевого суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, порушував питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, яким просив визнати винним ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому реальну міру покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
За результатами розгляду апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції погодився з визначеною місцевим судом формою відбування засудженим покарання та обставинами, які слугували її визначенню, а тому залишив без задоволення скаргу прокурора.
Проте залишаючи цю скаргу прокурора без задоволення, суд апеляційної інстанції належним чином не зазначив підстав, на яких він визнав цю скаргу необґрунтованою, не спростував наведених у ній доводів щодо можливості виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням.
Суд апеляційної інстанції фактично проігнорував вказівки прокурора на тяжкість вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_1, спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, грубому порушенню громадського порядку із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Таким чином, з огляду на наведене рішення апеляційного суду через порушення ним вимог ст. 419 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в поданій апеляційній скарзі прокурора, зокрема і в касаційній скарзі, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.
У разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати неправильним.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд