Постанова
Іменем України
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 753/12201/18
провадження № 61-15144св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (далі - КП «Житлоінвестбуд-УКБ») про захист прав споживача, стягнення пені за наслідками неналежного виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу прав на нерухоме майно.
Позов мотивовано тим, що відповідно до умов договору купівлі-продажу прав на нерухоме майно від 11 грудня 2015 року вона зобов`язалася передати грошові кошти у рахунок отриманих від відповідача майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 за ціною (пункт 3 указаного договору) 574 264,25 грн, а КП «Житлоінвестбуд-УКБ» зобов`язалося передати їй квартиру в термін до кінця ІІІ-го кварталу 2016 року.
На виконання умов договору позивач сплатила 100 % суми, визначеної у договорі купівлі-продажу прав на нерухоме майно, а саме - 574 264,25 грн.
Проте відповідач не виконав своїх зобов`язань у встановлений термін (строк), здавши будинок в експлуатацію лише 29 грудня 2017 року.
На переконання позивача, КП «Житлоінвестбуд-УКБ» повинно сплатити їй пеню за наслідками неналежного виконання зобов`язання з 27 червня 2017 року до 29 грудня 2017 року, що становить 3 186 995,00 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з КП «Житлоінвестбуд-УКБ» пеню за неналежне виконання зобов`язання за період з 27 червня 2017 року до 29 грудня 2017 року у розмірі 3 186 995,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що передбачений сторонами договору запланований термін введення будинку в експлуатацію є орієнтовним. Зазначене свідчить про те, що дата введення будинку в експлуатацію може змінюватись.
ОСОБА_1 набула право власності на вказану квартиру за наявності підписаного нею акта приймання-передачі майнових прав та за відсутності будь-яких заперечень на час прийняття майнових прав. Порушень умов вказаного договору відповідачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довела.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що передбачений сторонами договору запланований термін введення будинку в експлуатацію є орієнтовним. Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами письмового договору або додаткової угоди відповідно до пункту 7.4 основного договору щодо перенесення строків введення будинку в експлуатацію.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 525, 526, 530, 629 ЦК України.
Визначення сторонами строку виконання зобов`язання є істотною умовою договору.
Суди неправильно застосували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 757/39364/15-ц.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/12201/18.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу КП «Житлоінвестбуд-УКБ» до суду не подавало.
Фактичні обставини, встановлені судами
11 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та КП «Житлоінвестбуд-УКБ» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.3 договору купівлі-продажу під об`єктом капітального будівництва продавець матиме на увазі житловий будинок на АДРЕСА_2 , кількість поверхів 26, запланований термін введення в експлуатацію - III квартал 2016 року.
Згідно з сертифікатом Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІУ № 163173631833 введення будинку в експлуатацію відбулося 29 грудня 2017 року (а. с. 7).
Відповідно до акта прийому-передачі квартири від 02 квітня 2018 року № 69 продавець передав, а покупець у повному обсязі здійснила оплату та прийняла квартиру АДРЕСА_1 (поштова адреса) (а. с. 63).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 202/2817/19 (провадження № 61-6218св20), від 09 червня 2020 року у справі № 587/217/18 (провадження № 61-45739св18), від 07 лютого 2018 року у справі № 923/970/16.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і аперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).