Постанова
Іменем України
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 201/8818/19
провадження № 61-15342св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Садиленка Олексія Леонідовича на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду,завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), в розмірі 730 777,36 грн, інфляційні втрати в розмірі 60 495,12 грн та 3 % річних у розмірі 36 639,00 грн, а всього 827 911,48 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 05 травня 2018 року о 10 год 20 хв на вул. Наберажна Перемоги у м. Дніпрі з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , сталась ДТП, внаслідок якої належний йому автомобіль «Фольцваген Туарег», державний номерний знак НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень, а він, відповідно, - майнової шкоди. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця від 20 липня 2019 року № 117/19А вартість матеріального збитку, що був завданий пошкодженням належного йому автомобіля «Фольцваген Туарег» становить 829 777,36 грн. На виконання умов договору страхування, оформленого полісом АК/7718400, страхова компанія виплатила йому страхове відшкодування у сумі 99 000,00 грн, а тому відповідно до статті 1194 ЦК України відповідач повинен сплатити йому різницю між фактичним розміром збитку та страховим відшкодуванням у сумі 730 777,36 грн. На підставі частини другої статті 625 ЦК України на відповідача також покладається обов`язок зі сплати інфляційних втрат у сумі 60 495,12 грн та 3 % річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 36 639,00 грн. Відповідач добровільно відшкодовувати збитки відмовляється. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 02 грудня 2020 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, 730 777,36 грн. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки розмір збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , перевищує виплачений ОСОБА_1 розмір страхового відшкодування, тому з відповідача як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між розміром матеріальної шкоди та отриманим страховим відшкодуванням у сумі 730 777,36 грн.
Відмовляючи у вимогах позивача про стягнення на його користь інфляційних втрат і 3 % річних, суд виходив з їх безпідставності, оскільки завдання збитків є деліктним зобов`язанням, підставою виникнення якого є спричинення збитків, а не договірні зобов`язання між сторонами, що виключає можливість нарахування на заявлені позивачем вимоги вказаних інфляційних втрат і 3 % річних.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Садиленка О. Л. залишив без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У вересні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Садиленко О. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року в частині вирішення вимог позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 3 % річних та інфляційних втрат залишити без розгляду.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 0508/1310/2012, від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16, від 06 березня 2019 року у справі № 394/512/16-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 166/1292/20, від 12 вересня 2019 року у справі № 676/4930/15-ц; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не досліджували та не аналізували висновок експерта від 16 вересня 2020 року № 10.1-10.4/033, який підтверджує факт грубої необережності, допущеної ОСОБА_1 , що давало підстави для зменшення розміру відшкодування потерпілому, оскільки він вчинив дії, які сприяли виникненню або збільшенню шкоди. Поза увагою судів залишилися інші докази, які вказують на факт допущення ОСОБА_1 порушень ПДР в частині вибору безпечної швидкості в межах дозволеного швидкісного режиму на певній ділянці руху. Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили доказів, наданих на підтвердження майнового стану відповідача, та з урахуванням його майнового стану безпідставно не зменшили розмір стягненої з нього майнової шкоди. Також суди не врахували той факт, що ОСОБА_1 , придбавши автомобіль вартістю понад 1 000 000,00 грн та керуючи ним населеним пунктом зі швидкістю близько 100 км/год, був зобов`язаний передбачати можливість пошкодження такого автомобіля та приблизну вартість його ремонту, а також усвідомлювати, що далеко не кожний громадянин фізично здатний відшкодувати вартість відновлювального ремонту. Крім того, скарга містить доводи про порушення місцевим судом норм процесуального права при прийнятті заяви про уточнення (доповнення) позовних вимог про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних. Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення вказаних вимог позову по суті спору не є предметом касаційного перегляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
04 жовтня 2021 року справа № 201/8818/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 05 травня 2018 року о 10 год 20 хв на вул. Набережна Перемоги у м. Дніпрі з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , сталась ДТП, внаслідок чого належний ОСОБА_1 автомобіль «Фольцваген Туарег», державний номерний знак НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень.
Зазначені обставини встановлені постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року у справі № 201/7838/18, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року залишено без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 201/13935/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів, які підтверджували б порушення позивачем пунктів 12.4, 12.9-Б ПДР у момент скоєння ДТП, учасниками якого були сторони у справі.
Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця від 20 липня 2019 року № 117/19А, складеного судовим експертом Пилипенко О. С., вартість матеріального збитку, спричиненого володільцю автомобіля «Фольцваген Таурег», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження під час ДТП становить 829 777,36 грн.
08 травня 2018 року ОСОБА_2 повідомив ПрАТ СК «Провідна» про ДТП. На виконання договору страхування (поліс АК/7718400) ПрАТ СК «Провідна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 99 000,00 грн, яка є різницею між лімітом відповідальності страховика у сумі 100 000,00 грн та франшизою - 1 000,00 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.