Постанова
іменем України
20 травня 2022 року
м. Київ
справа 264/3421/16-ц
провадження № 61-14346св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкти оскарження: державні виконавці Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) Чиркова Наталія Олександрівна та Каширіна Ірина Станіславівна ,
заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про повернення уточненої скарги, постановлену у складі судді Мирошниченка Ю. М., на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про відмову у задоволенні скарги, постановлену у складі судді Мирошниченка Ю. М., та постанову Донецького апеляційного суду від 20 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Баркова В. М., Лопатіної М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державних виконавців Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) Чиркової Наталії Олександрівни та Каширіної Ірини Станіславівни (далі - державний виконавець Чиркова Н. О., державний виконавець Каширіна І. С.), заінтересована особа - Акціонерне товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»).
Скаргу мотивував тим, що:
- до серпня 2020 року він не отримував повідомлень, викликів та копій постанов у ВП № 57463198 та ВП № 60025139 з примусового виконання виконавчого листа № 264/3421/16-ц, виданого 19 грудня 2017 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області, за яким він є боржником, а АТ КБ «ПриватБанк» - стягувачем;
- державним виконавцям письмове доручення начальника Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - ВДВС) про передачу виконавчого провадження не надавалось, отже, вони не є повноважними особами на вчинення будь-яких дій у виконавчих провадженнях;
- представником стягувача подано заяву не про примусове виконання судового рішення, а про відкриття виконавчого провадження, що не передбачено законом;
- копія довіреності, додана до заяви про відкриття виконавчого провадження, засвідчена неналежним чином за допомогою факсиміле, тому представник юридичної особи не підтвердив своїх повноважень
і державний виконавець їх не перевірив;
- державні виконавці всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження» винесли постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням строків та не здійснили заміну стягувача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк»;
- постанови не містять поштового індексу, невірно зазначене прізвище боржника, назва стягувача не відповідає назві, зазначеній у виконавчому документі, різняться розміри заборгованості, зазначені в оскаржуваних постановах.
Уточнивши скаргу, ОСОБА_1 просив суд визнати рішення, дії та бездіяльність державних виконавців з виконання виконавчого листа № 264/3421/16-ц, виданого 19 грудня 2017 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області неправомірними та скасувати:
- постанову від 18 жовтня 2018 року про відкриття ВП № 57463198;
- постанову від 29 жовтня 2018 року про арешт майна боржника у ВП № 57463198;
- постанову від 18 червня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 57463198;
- постанову від 26 грудня 2019 року про стягнення з боржника витрат у ВП № 57463198;
- постанову від 11 вересня 2019 року про відкриття ВП № 60025139;
- постанову від 08 жовтня 2019 року про арешт майна боржника у ВП № 60025139;
- постанову від 10 січня 2020 року про передачу ВП № 60025139;
- постанову від 10 січня 2020 року про прийняття ВП № 60025139;
- постанову від 10 січня 2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 60025139.
ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ВДВС за ВП № 57463198 та ВП № 60025139:
- перевірити копію довіреності на відповідність її оригіналу та посвідчити її належним чином;
- повернути виконавчий лист № 264/3421/16-ц, виданий 19 грудня 2017 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області стягувачу без прийняття до виконання.
23 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену скаргу на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) Волошиної Наталії Олександрівни, Чиркової Наталії Олександрівни , Каширіної Ірини Станіславівни , Юй Миколи Віталійовича , заінтересована особа - АТ КБ «ПриватБанк» у ВП № 64340556.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 23 лютого 2021 року уточнену скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції
(м. Харків) Чиркової Н. О., Каширіної І. С., Юй М. В., разом із заявою про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, подану 23 лютого
2021 року, повернуто заявнику.
Повертаючи уточнену скаргу, суд першої інстанції встановив, що первісним предметом оскарження ОСОБА_1 стали дії та бездіяльність державного виконавця Волошиної Н. О. (яка змінила прізвище на Чиркова ) у виконавчому провадженні № 57463198, а також дії та бездіяльність державного виконавця Каширіної І. С. у виконавчому провадженні № 60025139. Уточнена скарга, яка подана 23 лютого 2021 року, виходить за межі первісного предмету оскарження (рішення, дії та бездіяльність конкретних виконавців у конкретних виконавчих провадженнях), а отже, має розглядатися в окремому судовому провадженні, оскільки стосується іншого державного виконавця та іншого виконавчого провадження.
Суд першої інстанції вважав, що подання уточненої заяви 23 лютого
2021 року, зважаючи на неодноразове відкладання розгляду скарги за клопотаннями представника заявника, на думку суду, має ознаки зловживання процесуальним правом, яке, за змістом статті 44 ЦПК України, може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Одночасно суд першої інстанції вказав в ухвалі, що повернення заявнику скарги, яка стосується іншого виконавчого провадження, не позбавляє можливості її подання та розгляду в окремому судовому провадженні, що не перешкоджає доступу заявника до правосуддя.
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 23 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа - АТ КБ «ПриватБанк», на дії державних виконавців Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків)
Чиркової Н. О. та Каширіної І. С. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) зобов`язує виконавця вчинити дії щодо направлення процесуального рішення у порядку, визначеному статтею 26 цього Закону. Наявність доказів отримання стороною відповідних доказів Закон не вимагає.
При цьому визначення державного виконавця у конкретному виконавчому провадженні здійснюється автоматизованою системою виконавчого провадження (далі - АСВП) та не вимагає будь-яких доручень начальника ВДВС, що не впливає на порушення прав заявника.
Порушення порядку передачі виконавчого провадження через реорганізацію у тому ж самому ВДВС не створює для боржника жодних правових наслідків, а тому не має значення при вирішенні вказаної скарги.
Заяви представника стягувача про відкриття виконавчого провадження містять всі передбачені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня
2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) реквізити, а твердження заявника про невідповідність назви заяви є формалізмом, оскільки її назва не має суттєвого правового значення, заява містить необхідні реквізити та переслідує мету примусового виконання виконавчого документа. Постанови державних виконавців винесені у строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Із тексту довіреності, виданої представнику ПАТ КБ «ПриватБанк» Смирновій Н. В., суд першої інстанції встановив повноваження представника стягувача, а саме: право представника підписувати, подавати, пред`являти документи, посвідчувати своїм підписом копії документів тощо. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державні виконавці дотримали вимог Інструкції.
Спростовуючи доводи заявника про порушення строків відкриття виконавчого провадження та нездійснення заміни стягувача з ПАТ
КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції встановив, що перша заява про відкриття виконавчого провадження надійшла до ВДВС 18 жовтня 2018 року, того ж дня державний виконавець
Волошина (Чиркова) Н. О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження. Друга заява надійшла до ВДВС 03 вересня 2019 року, канцелярією в АСВП зареєстрована 10 вересня 2019 року, а 11 вересня
2019 року державний виконавець Каширіна І. С. відкрила виконавче провадження. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виконавчі провадження відкрито у відповідності з вимогами частини п`ятої статті 26 Закону.
Крім того, пославшись на положення частини п`ятої статті 15 Закону «Про виконавче провадження», частини першої статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у виконавчому провадженні не відбулось заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) його правонаступником, чи зміни найменування юридичної особи. Отже, необхідності винесення державним виконавцем постанови про заміну стягувача не було.
Щодо неточностей у виконавчих документах суд першої інстанції вказав, що зазначення державним виконавцем у постанові поштового індексу сторін Інструкція не вимагає. Помилка у написанні прізвища боржника, за твердженням державного виконавця, є наслідком технічної описки канцелярії при реєстрації виконавчого провадження. На думку суду, ці неточності носять формальний характер, не спростовують існування у боржника заборгованості за виконавчим документом та не звільняють його від боргових зобов`язань, а отже, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних постанов.
Судове рішення про стягнення боргу в іноземній валюті підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 49 Закону. При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс Національного банку України, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора). Під час здійснення виконавчих дій, державним виконавцем не виявлено у відповідача ані валютних, ані гривневих рахунків, що підтверджується повідомленням державної фіскальної служби.
Постановою Донецького апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду
м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про повернення уточненої скарги заявнику залишено без задоволення, ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про повернення уточненої скарги заявнику залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду
м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про відмову
у задоволенні скарги на дії державних виконавців залишено без задоволення, ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про відмову у задоволенні скарги на дії державних виконавців залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині повернення уточненої скарги заявнику, оскільки доводи уточненої скарги хоча і стосуються дій державного виконавця з виконання одного й того ж виконавчого листа, проте оскаржувані дії вчинені у різних виконавчих провадженнях та різними державними виконавцями. Крім того, положеннями статті 450 ЦПК України передбачені скорочені терміни для розгляду скарги на дії державного виконавця.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про повернення уточненої скарги, ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 23 лютого 2021 року про відмову у задоволенні скарги та постанову Донецького апеляційного суду від 20 липня 2021 року, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
13 вересня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Іллічівського районного суду
м. Маріуполя Донецької області.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права та надали неправильну оцінку зібраним доказам, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Заявник стверджує, що його скарга, викладена 23 лютого 2021 року у новій редакції, доповнена ще одним державним виконавцем ВДВС Юй М. В. та була подана до початку судового засідання через канцелярію суду. При цьому заявник стверджує, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок про зловживанням процесуальним правом, посилаючись на положення статті 44 ЦПК України, зазначив не конкретні факти зловживання правом, які вже відбулись, а посилався на припущення та вказав на неодноразове відкладення розгляду скарги за клопотаннями представника заявника, що є припущенням.
Заявник стверджує, що його представник дійсно заявляв клопотання про відкладення судового розгляду, але суд міг відмовити в їх задоволенні та розглянути скаргу у відсутність сторони заявника. Однак, суд першої інстанції задовольнив обґрунтовані клопотання та відклав розгляд справи. Тобто у суду першої інстанції не було підстав для висновку про зловживання зі сторони заявника.
Вважає, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи скаргу по суті, неправильно застосували положення Закону, оскільки перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії, про що у своїй постанові від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г вказав Верховний Суд.
Крім того, заявник стверджує, що під час дослідження доказів у судовому засіданні суд першої інстанції не оголошував Звіт про автоматизований розподіл виконавчих документів та не повідомляв про його існування в матеріалах справи, що на думку заявника, є порушенням автоматизованого розділу або втручанням в автоматизовану систему виконавчого провадження невідомими особами.
Заявник вказує, що зміст заяви стягувача не відповідав вимогам частини третьої статті 26 Закону, тому заява повинна була бути повернута стягувачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону.
Крім того, заявник стверджує, що суд першої інстанції не дослідив довіреність представника на предмет її відповідності оригіналу, дійшов помилкових висновків про відповідність її копії оригіналу на припущеннях, не розглянув клопотання про призначення судово-технічної експертизи та експертизи друкарських форм документів, не витребував підтвердження знищення довіреності, не зазначив дату такого знищення.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій у частині строків відкриття виконавчих проваджень та нездійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 вказує, що під час дослідження доказів у судовому засіданні суд першої інстанції оголосив відзив, який не передбачений процесуальним законодавством, а також не надісланий сторонам у справі. Вважає, що відзивом суд не може обґрунтовувати ухвалу, тому ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо оформлення постанови про відкриття виконавчого провадження та розбіжностей у розмірі заборгованості, заявник вказує, що суд вибірково підійшов до частини сьомої Розділу І Інструкції, не акцентуючи увагу на тому, що постанова підписується виконавцем, скріплюється печаткою та складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю. Суд першої інстанції не звернув увагу у своїй ухвалі на відсутність у постановах печаток та підписів державних виконавців, про що він указував у скарзі, а суд апеляційної інстанції не надав цьому оцінку.
Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 19 лютого 2021 року у справі № 904/2979/20 (провадження
№ 61-7973св19), від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19), від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 вересня 2018 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Смирнова Н. В. звернулася до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 264/3421/16-ц, виданого