Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 761/13085/14
провадження № 61-3811св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи: заступник начальника Центрального міжрегіонального управління - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайло Степанович, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк», старший державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко Олександр Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,
у справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: заступник начальника Центрального міжрегіонального управління - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайло Степанович, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк», старший державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко Олександр Сергійович, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії заступника начальника Центрального міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувала М. С., у якій просив визнати протиправними його дії щодо видачі та направлення керівникам відділів державної виконавчої служби у м. Києві доручення від 15 червня 2020 року у частині закінчення без виконання виконавчого провадження № 45340170, зобов`язати його відкликати вказане доручення у частині закінчення без виконання виконавчого провадження № 45340170, а також зобов`язати в десятиденний строк письмово повідомити суд та заявника про виконання ухвали, постановленої за результатами цієї скарги.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на виконанні у Подільському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 04 листопада 2014 року Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення з ПАТ КБ «Актив-Банк» на його користь вкладу в сумі 19 400 дол. США, трьох відсотків річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 2 656,88 грн.
15 червня 2020 року заступник начальника Центрального міжрегіонального управління - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало М. С. на виконання доручення директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видав доручення, яким зобов`язано керівників відділів державної виконавчої служби у м. Києві надати інформацію за виконавчими провадженнями.
Вважав, що дії щодо видання та направлення вказаного доручення у частині закінчення без виконання виконавчого провадження № 45340170 є неправомірними, оскільки вони суперечать вимогам закону.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що заступник начальника Центрального міжрегіонального управління - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало М. С. діяв відповідно до вимог закону та в межах своїх повноважень, а тому права чи свободи Бяліка Дана порушені не були.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення про задоволення скарги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Шевченківського районного суду міста Києва.
05 травня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 05 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Сердюк В. В., Стрільчук В. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій помилково вважали предметом оскарження не дії суб`єкта оскарження, а саме доручення від 15 червня 2020 року. Формальний зміст вказаного доручення не містить прямої вказівки закінчити виконавчі провадження без виконання, про те самі дії з направлення листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогами про закінчення виконавчих проваджень до органів державної виконавчої служби суперечать положенням норм прямої дії - статей 8, 41, 55, 129 Конституції України, статей 1, 6, 13 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншим нормам, що захищають право власності та право на виконання остаточного рішення суду.
В касаційній скарзі також зазначається, що в основу рішень судів попередніх інстанцій покладено неналежний, недопустимий та недостовірний доказ, а саме копію доручення від 15 червня 2020 року, яка не містить обов`язкового реквізиту документа, а саме: не містить реєстраційного індексу.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що на виконанні у Подільському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 45340170 з примусового виконання виконавчого листа № 761/13085/14, виданого 04 листопада 2014 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ПАТ КБ «Актив-Банк» на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 264 089,06 грн (а. с. 8).
15 червня 2020 року заступник начальника Центрального міжрегіонального управління - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало М. С. на виконання доручення директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10 червня 2020 року № 1808/20.4.2/32-20 видав доручення, яким зобов`язано керівників відділів державної виконавчої служби у м. Києві надати інформацію за виконавчими провадженнями (а. с. 149).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).