Постанова
Іменем України
18 травня2022 року
м. Київ
справа № 759/10401/15-ц
провадження № 61-11939св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Ступак О. В., суддів:Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕД НОУЗ», ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕД НОУЗ»та ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Літвінов Олексій Віталійович, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року у складі судді Миколаєць І.Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Сержанюка А. С., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ», банк) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕД НОУЗ» (далі - ТОВ «РЕД НОУЗ», товариство), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 04 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - ЗАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», і ТОВ «РЕД НОУЗ»укладений кредитний договір № 52-09/КР-SEL з додатковими угодами від 03 квітня 2009 року № 1, від 30 червня 2009 року № 2, від 31 серпня 2009 року № 3, від 08 квітня 2010 року № 4, від 23 липня 2010 року № 5, від 06 січня 2011 року № 6, від 30 березня 2011 року № 7, від 07 липня 2011 року № 8, від 20 липня 2012 року № 9, від 31 січня 2013 року № 10, від 15 лютого 2013 року № 11, від 01 липня 2013 року № 12, від 19 грудня 2013 року № 13 та від 28 лютого 2014 року № 13, за умовами яких ТОВ «РЕД НОУЗ» отримало кредит у розмірі 5 720 000,00 грн та зобов`язалося повернути його в порядку та у строки, визначені кредитним договором.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладений договір поруки від 04 квітня 2008 року № 52-09/П-SEL з додатковими угодами від 03 квітня 2009 року № 1, від 30 червня 2009 року № 2, від 31 серпня 2009 року № 3, від 08 квітня 2010 року № 4, від 23 липня 2010 року № 5, від 06 січня 2011 року № 6, від 30 березня 2011 року № 7, від 07 липня 2011 року № 8, від 20 липня 2012 року № 9, від 01 липня 2013 року № 10, від 28 лютого 2014 року № 11.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 16 червня 2015 року у ТОВ «РЕД НОУЗ» виникла заборгованість у розмірі 5 657 429,43 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 582 039,23 грн; заборгованість за непогашеними відсотками - 945 462,65 грн; пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків за користування ним, за період з 17 липня 2014 року по 16 червня 2015 року, - 1 129 927,55 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «ПУМБ» до ТОВ «РЕД НОУЗ»про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки такий спір має розглядатися у порядку господарського судочинства.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ» відхилено, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року в частині закриття провадження у справі залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «ПУМБ» задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року скасовано, справу у частині вимог ПАТ «ПУМБ» до ТОВ «РЕД НОУЗ» направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Направляючи справу в частині вимог ПАТ «ПУМБ» до ТОВ «РЕД НОУЗ»до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд касаційної інстанції виходив з того, що вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності. Тим більше, що ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» задоволено.
Стягнуто солідарно з ТОВ «РЕД НОУЗ»та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 657 429,43 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 582 039,23 грн; заборгованість за непогашеними відсотками - 945 462,65 грн; пеню - 1 129 927,55 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем існування між ним та відповідачами зобов`язальних правовідносин, що виникли з кредитного договору від 04 квітня 2008 року № 52-09/КР-SEL та договору поруки договір поруки від 04 квітня 2008 року № 52-09/П-SEL. Зазначеного висновку суд дійшов на підставі наданих ПАТ «ПУМБ» оригіналів додаткової угоди від 28 лютого 2014 року № 13 до кредитного договору та додаткової угоди від 28 лютого 2014 року № 11 до договору поруки. Неможливість надання банком оригіналу кредитного договору від 04 квітня 2008 року № 52-09/КР-SEL з додатковими угодами до нього, а також оригіналу чи належним чином засвідченої з нього копії договору поруки від 04 квітня 2008 року № 52-09/П-SEL, викликано об`єктивними причинами, а саме вилученням їх із кредитної справи на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 листопада 2013 року, проведеного у рамках кримінального провадження № 32013140000000066 від 23 серпня 2013 року. Натомість, відповідачі не виконали ухвалу суду про витребування доказів, зокрема оригіналів або копій кредитного договору з додатковими угодами до нього та оригіналів або копій договору поруки. Суд визнав необґрунтованими пояснення представника ТОВ «РЕД ХОУЗ» про неможливість надання зазначених доказів з посиланням на те, що їх було вилучено у результаті проведеного обшуку за місцезнаходженням товариства на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Севастополя від 06 вересня 2013 року, оскільки згідно з протоколом обшуку від 10 вересня 2013 року за місцезнаходженням ТОВ «РЕД НОУЗ»не здійснювалося вилучення документів щодо отриманого позичальником кредиту чи договорів, укладених на його забезпечення, що, на думку суду, свідчить про перешкоджання ТОВ «РЕД НОУЗ» та ОСОБА_1 , який є директором товариства, у встановленні обставин справи.
Установивши, що позичальник належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на 16 червня 2015 року становить 5 657 429,43 грн, суд дійшов висновку, що вимоги ПАТ «ПУМБ» про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ТОВ «РЕД НОУЗ» задоволено частково, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року змінено в частині визначення розміру грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідачів на користь ПАТ «ПУМБ», резолютивну частину рішення викладено у новій редакції.
Позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ТОВ «РЕД НОУЗ» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 355 660,24 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 582 039,23 грн; заборгованість за непогашеними процентами за користування кредитом - 578 426,29 грн; пеня за порушення боргових зобов`язань - 195 194,72 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнутої з відповідачів заборгованості за непогашеними відсотками за користування кредитом та пенею за порушення боргових зобов`язань, апеляційний суд виходив з того, що вимоги банку про стягнення відсотків та пені, нарахованих після спливу строку кредитування (28 грудня 2014 року) є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню. Оскільки строк виконання основного зобов'язання встановлений до 28 грудня 2014 року, а з позовом до суду кредитор звернувся 27 червня 2015 року, апеляційний суд дійшов висновку, що порука ОСОБА_1 не припинилася.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Літвінов О. В., у якій він просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилався на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1539цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19 березня 2019 року у справі № 904/2530/18, а також постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 2/2218/3845/11, від 22 березня 2018 року у справі № 910/2774/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Літвінов О. В., у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що вирішуючи спір суди не звернули увагу, що ПАТ «ПУМБ» як кредитор звернувся з позовом до юридичної особи (позичальника) та фізичної особи (поручителя) за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, тобто сторонами за основним зобов`язанням є юридичні особи, а отже спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2530/18. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі з підстав того, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суди першої та апеляційної інстанції послалися на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у цій справі, тоді як ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2018 року продовжено розгляд справи, а отже, відповідно до пункту 9 частини першої «Перехідні положення» ЦПК України, суди мали розглядати справу за редакцією ЦПК України, що діяла після 15 грудня 2017 року.
Вирішуючи вимоги банку до поручителя, суди залишили поза недоведеність позивачем факту правовідносин між банком та ОСОБА_1 , як поручителем, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи як оригіналу, так і копії договору поруки. Зазначаючи, що банк з поважних причин не зміг надати до суду оригінали кредитного договору та договору поруки, оскільки їх було вилучено з кредитної справи на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 листопада 2013 року про тимчасовий доступ до речей і документів, суди не звернули увагу на те, що наданих копіях кредитного договору та додаткових угод до нього, додатковій угоді до договору поруки зазначено, що договір укладався у трьох примірниках, з яких два залишалися у банку, а один - у позичальника/поручителя. Суди зазначеного не врахували та не вирішили за власною ініціативою питання про витребування оригіналу кредитного договору та договору поруки, тим самим не усунули сумніви щодо ідентичності наданих копій оригіналам договорів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 2/2218/3845/11. Крім того, прослухавши звукозаписи судових засідань у справі, заявник стверджував, що суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували оригінали додаткової угоди від 28 лютого 2014 року № 13 до кредитного договору та додаткової угоди від 28 лютого 2014 року № 11 до договору поруки.
Зазначав, що з наданих ПАТ «ПУМБ» документів убачається, що погашення заборгованості за кредитним договором мало відбуватися траншами/частинами, відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, починаючи з 31 березня 2014 року позичальник перестав здійснювати погашення кредиту у повному обсязі. За таких обставин, вважав, що порука припинилася, оскільки банк звернувся з позовом до поручителя після спливу шестимісячного строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2018 року у справі № 910/2774/17.
Судами попередніх інстанцій також не врахований правовий висновок, зроблений Верховним Судом України у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1539цс17 щодо застосування частини першої статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Якщо дослідити зміст копії додаткової угоди від 28 лютого 2014 року № 11 до договору поруки, то відсутні посилання на додаткові угоди № 12 та № 13 до кредитного договору, що дає підстави для висновку, що банк змінив основне зобов`язання без згоди поручителя та збільшив обсяг його відповідальності ще 01 липня 2013 року.
У липні 2021 року до Верховного Суду також надійшла касаційна скарга ТОВ «РЕД НОУЗ», у якій заявник просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень ТОВ «РЕД НОУЗ» посилалося на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2530/18, постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 2/2218/3845/11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга ТОВ «РЕД НОУЗ»у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована тими ж самими аргументами, що слугували підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Літвінов О. В.
Одночасно з касаційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Літвінов О. В., та ТОВ «РЕД НОУЗ» звернулися до Верховного Суду з клопотаннями про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивували наявністю підстав, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, зокрема з підстав порушення правил юрисдикції, оскільки спір підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Літвінов О. В., на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «РЕД НОУЗ» на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Відзив на касаційні скарги не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що04 квітня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ТОВ «РЕД НОУЗ» укладений кредитний договір № 52-09/KP-SEL з додатковими угодами від 03 квітня 2009 року № 1, від 30 червня 2009 року № 2, від 31 серпня 2009 року № 3, від 08 квітня 2010 року № 4, від 23 липня 2010 року № 5, від 06 січня 2011 року № 6, від 30 березня 2011 року № 7, від 07 липня 2011 року № 8, від 20 липня 2012 року № 9, від 31 січня 2013 року № 10, від 15 лютого 2013 року № 11, від 01 липня 2013 року № 12, від 19 грудня 2013 року № 13 та від 28 лютого 2014 року № 13, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит з лімітом кредитування у розмірі 5 720 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути його та сплатити відсотки за користування кредитом, в порядку та у строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 28 грудня 2014 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 04 квітня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладений договір поруки від № 52-09/П-SEL з додатковими угодами від 03 квітня 2009 року № 1, від 30 червня 2009 року № 2, від 31 серпня 2009 року № 3, від 08 квітня 2010 року № 4, від 23 липня 2010 року № 5, від 06 січня 2011 року № 6, від 30 березня 2011 року № 7, від 07 липня 2011 року № 8, від 20 липня 2012 року № 9, від 01 липня 2013 року № 10, від 28 лютого 2014 року № 11.
Згідно з наданим ПАТ «ПУМБ» розрахунком заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 52-09/KP-SEL, заборгованість ТОВ «РЕД НОУЗ»за кредитним договором станом на 16 червня 2015 року становить 5 657 429,43 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 582 039,23 грн; заборгованість за непогашеними відсотками - 945 462,65 грн; пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків за користування ним, за період з 17 липня 2014 року по 16 червня 2015 року, - 1 129 927,55 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
За змістом частини першої 400 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ТОВ «РЕД НОУЗ» та ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Літвінов О. В., не підлягають задоволенню з таких підстав.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права в оцінці наявних у справі доказів, та неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України і постановах Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).