Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 766/6577/20
провадження № 61-12341св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської у місті Херсоні ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 березня 2021 року у складі судді Кузьміної О. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської у місті Херсоні ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у квітні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що він на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 лютого 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єрьоменко В. Г., є власником квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ним у встановленому законом порядку.
За домовленістю з попереднім власником квартири ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_7 останні у строк до 04 лютого 2020 року зобов`язалися знятися з реєстраційного обліку та звільнити квартиру від особистих речей, про що надали нотаріально посвідчені заяви.
Відповідачі знявшись з реєстраційного обліку із вказаної квартири, не виселяються з неї, мотивуючи свою відмову тим, що у них відсутнє інше житло.
Зважаючи на те, що відповідачі не є членами його родини, а подальше їх перебування разом із власними речами у належній йому квартирі порушує його права щодо користування та розпорядження своїм майном, просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 09 березня 2021 року позов задовольнив.
Виселив ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , разом з її малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_2 втратив право на спірну квартиру шляхом її продажу. Він та члени його родини фактично проживають в ній без законних на те підстав, тому наявні достатні підстави для задоволення позову та захисту прав позивача як власника майна.
Херсонський апеляційний суд постановою від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , залишив без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 березня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову і виселення відповідачів із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , у липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявники просять скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що під час розгляду справи заявлялося клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи про оспорювання набуття власності, однак суд відмовив у його задоволенні та прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Аналогічне клопотання було подано також до апеляційного суду, однак також було залишено без задоволення.
Також під час розгляду справи їм стало відомо, що спірна квартира перебуває під арештом, накладеним ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 липня 2019 року у кримінальній справі № 766/12497/19 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, яка передбачає конфіскацію майна. Тобто, навіть при виконанні відповідачами зобов`язань перед ОСОБА_1 у повному обсязі, останній не зміг би повернути квартиру у власність ОСОБА_2 .
Згідно з практикою Верховного Суду, висловленою у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19), не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Херсонського міського суду Херсонської області.
Справа № 766/6577/20 надійшла до Верховного Суду 12 жовтня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 15 лютого 2022 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, 01 лютого 2019 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець за письмовою згодою дружини ОСОБА_7 продав нерухоме майно, яке складається із трикімнатної квартири під АДРЕСА_1 , а покупець, прийняв зазначене майно у власність.
Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 у встановленому порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно з пунктом 3 зазначеного договору, продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за погоджену суму у розмірі 1 302 983 грн, які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору. Підписання цього договору продавцем є підтвердження факту одержання ним від покупця вказаної суми гривень, як оплату за продану квартиру. Сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру.
У пункті 9 вказаного договору купівлі-продажу визначено обов`язки продавця, серед яких, зокрема продавець ОСОБА_2 зобов`язується у строк до 04 лютого 2019 року знятися (виписатися) з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнити приміщення від особистих речей у строк до 01 лютого 2020 року.
Згідно з нотаріально посвідченими заявами ОСОБА_7 та ОСОБА_2 від 01 лютого 2019 року останні зобов`язалися у строк до 04 лютого 2019 року знятися (виписатися) з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнити від особистих речей відчужувану ними квартиру до 01 лютого 2020 року, за умови непогашення суми боргу у розмірі 24 000 умовних одиниць з відповідними щомісячними відсотками у розмірі 1 000 умовних одиниць.
Згідно з нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 , остання зобов`язалася разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_5 звільнити від особистих речей квартиру АДРЕСА_1 до 01 лютого 2020 року.
Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради від 16 травня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні.
Відповідно до висновку Виконавчого комітету Дніпровської у місті Херсоні ради від 15 вересня 2020 року № 2-42/1502, виконавчий комітет, як орган опіки та піклування, не заперечує проти задоволення позовних вимог у справі № 766/6577/20, оскільки малолітня дитина має можливість проживати за місцем реєстрації матері за адресою: АДРЕСА_5 , тобто права та інтереси малолітньої дитини не порушуватимуться.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі не виконали взятих на себе зобов`язань щодо звільнення спірної квартири в строки, обумовлені в договорі купівлі-продажу.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.