Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 753/8090/18
провадження № 61-15390св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верданова С. М., Савченка С. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , про скасування наказу Відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, визнання свідоцтва про право власності недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у травні 2018 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- скасувати наказ № 56908 від 23 березня 2017 року Відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації «Про приватизацію квартири АДРЕСА_1 »;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 , видане 23 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_4 . Відділом з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
Зазначений позов обґрунтований тим, що на підставі рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 26 вересня 1988 року № 945 його діду ОСОБА_5 був виданий ордер № 8193 серія А на зайняття трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ордер виданий на сім`ю із чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Він разом із своїм братом-близнюком ОСОБА_2 були зареєстровані у спірній квартирі з 12 липня 1994 року.
Також в даній квартирі з 06 лютого 2007 року був зареєстрований і малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично у квартирі не проживав, а мешкав зі своєю матір`ю ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 .
Про те, що між його батьком ОСОБА_7 та дядьком ОСОБА_8 тривав багаторічний конфлікт він не знав.
Обставини перешкоджання у проживанні в спірній квартирі з боку ОСОБА_8 рідному брату ОСОБА_7 та його синам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з січня 2013 року шляхом заміни замків вхідних дверей і не допуску до самої квартири підтверджується рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року (справа № 753/14297/13-ц) .
Його батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а дядько ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті дядька він із своїм рідним братом намагалися вселитись до спірної квартири, але дізнались про те, що заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року їх визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме спірною квартирою.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 січня 2018 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року було скасоване, а провадження у справі закрито ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_8 .
Крім того, він звернувся до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації із проханням про утримання дій щодо оформлення приватизації спірної квартири, однак 12 липня 2017 року отримав лист, яким йому повідомили про приватизацію спірної квартири на ім`я ОСОБА_4 .
Вважає, що його право щодо користування спірним житлом було поновлено внаслідок скасування рішення суду від 07 жовтня 2014 року, тому процедура приватизації квартири АДРЕСА_1 пройшла з порушенням чинного законодавства, а саме з порушенням його права на отримання частки власності у приватизації спірної квартири, оскільки він був незаконно позбавлений цього права.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 24 березня 2021 року позов задовольнив.
Скасував наказ Відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 23 березня 2017 року № 56908 «Про приватизацію квартири АДРЕСА_1 ».
Визнав свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , видане 23 березня 2017 року Відділом з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, недійсним.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що будучи зареєстрованими у спірній квартирі з 12 липня 1994 року, позивач та третя особа ОСОБА_2 набули право користування спірним житлом. Позбавлення їх такого право може відбуватись або на добровільних засадах кожного з них, або за рішенням суду.
На час розгляду справи позивач не позбавлений такого права, оскільки заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року, яким позивач був позбавлений права користування спірною квартирою скасовано.
Київський апеляційний суд постановою від 12 серпня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , та Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації залишив без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 березня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , у вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суддя Колесников О. М. через тривалий час скасував заочне рішення про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Ураховуючи зазначене, нею було заявлено відвід, який залишився без задоволення. Дана обставина викликає сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Місцевим судом було залишено без розгляду клопотання її представника про залучення до участі у справі як третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дарницького району міста Києва, чим було порушено право неповнолітнього під час розгляду справи.
Також поза увагою суду залишилося те, що відповідачем у справі повинен бути також власник спірного майна.
Переглядаючи справу апеляційний суд не звернув уваги на численні порушення місцевого суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У грудні 2021 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Мельнікової І. Г. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, прийняті з повним та всебічним з`ясуванням обставин справи, а вимоги касаційної скарги є безпідставними, надуманими та такими, що не підлягаю задоволенню.
Цивільним законодавством України не передбачено захисту одного права порушенням іншого. ОСОБА_9 як представник ОСОБА_4 не надає позивачу та його брату можливості потрапити до спірної квартири, не визнає їх право на можливість прийняти участь у приватизації цієї квартири, захищає інтереси свого сина шляхом порушення законних прав позивача та його брата.
Інтереси неповнолітнього представляла його мати, як законний представник, предмет справи не охоплює питання щодо його виховання, встановлення місця проживання, позбавлення батьківських прав, тощо, тому посилання на допущені процесуальні права дитини під час розгляду справи судом першої інстанції є недоречними.
Судом першої інстанції не було допущено процесуальних порушень щодо не розгляду клопотання, оскільки клопотання про залучення третьої особи було подане до канцелярії суду після закінчення підготовчого провадження.
Участь представника неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_9 як третьої особи не призвело до порушення (обмеження) прав самого неповнолітнього.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08 листопада 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дарницького районного суду міста Києва.
Справа № 753/8090/18 надійшла до Верховного Суду 23 листопада 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2022 року продовжив представнику ОСОБА_1 - адвокату Мельніковій І. Г. строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2022 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 26 вересня 1988 року № 945 діду позивача ОСОБА_5 було видано ордер № 8193 серія А на зайняття трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Ордер виданий на сім`ю з чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_5 , його дружину ОСОБА_6 (баба позивача), ОСОБА_7 (батько позивача), ОСОБА_8 (дядько позивача).
Згідно з технічним паспортом спірна квартира є трикімнатною, жилою площею 41,3 кв. м, загальною площею 73,4 кв. м.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із своїм братом близнюком ОСОБА_2 були зареєстровані у спірній квартирі з 12 липня 1994 року. Разом з ними на березень 2014 року були зареєстровані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований з 06 лютого 2007 року).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року ОСОБА_7 було визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 22 січня 2018 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року скасував, а цивільне провадження закрив на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_8 .
ОСОБА_3 , діючи в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 лютого 2017 року, звернулась до голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про надання у приватну власність її малолітньому сину ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 . До заяви надала довідку про склад сім`ї, згідно з якою у спірній квартирі зареєстрованим є лише неповнолітній ОСОБА_4 .
Відділом з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 23 березня 2017 року було видано наказ № 56908 про передачу ОСОБА_4 у приватну власність квартири АДРЕСА_1 .
На підставі даного наказу 23 березня 2017 року Відділом з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації було видано свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_2 , згідно з яким ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Також судами встановлено, що заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування спірною квартирою залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року.