Постанова
Іменем України
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 193/561/20
провадження № 61-20228св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна, про визнання заповіту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скориставшись правом на прийняття спадщини, звернулися з письмовими заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса в установлений законом строк. Під час подання заяв про прийняття спадщини позивачам стало відомо про наявність заповіту від 08 листопада 2014 року, засвідченого секретарем Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в якому в графі «підпис» напроти прізвища ОСОБА_5 зазначено підпис, який на переконання позивачів візуально не схожий на підпис спадкодавця ОСОБА_5 .
На підставі вищенаведеного позивачі просили суд визнати недійсним оспорюваний заповіт.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений 08 листопада 2004 року від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за № 215.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у цих спірних правовідносинах, задоволення викладеної у позові вимоги призведе до ефективного захисту прав та інтересів позивача.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2022 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року вказане апеляційне провадження закрито на підставі заяви адвоката Остапенка О. М. про відмову від апеляційної скарги.
Задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на відмову від апеляційної скарги передбачене чинним процесуальним законодавством, а заявнику відомі наслідки вжиття вказаної процесуальної дії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_4 16 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_4 посилається на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив повноважень особи, яка подала заяву про відмову від апеляційної скарги, щодо представництва інтересів ОСОБА_4 в апеляційному суді, оскільки на переконання заявника наявний у матеріалах справи ордер не відповідає встановленим законом вимогам.
Апеляційна скарга була подана особисто нею, тому суд апеляційної інстанції мав з`ясувати, зокрема безпосередньо її позицію щодо заяви про відмову від апеляційної скарги.
Всі її дії стосовно подання апеляційної скарги та усунення її недоліків, сплати судового збору свідчать про її прагнення щодо розгляду апеляційної скарги, на що суд апеляційної інстанції не звернув увагу.
Також заявниця вказує на те, що суд апеляційної інстанції розглянув заяву адвоката Остапенка О. М. не в судовому засіданні, призначеному на 02 листопада 2021 року о 10:00 год, не з`ясувавши думку учасників справи, а отже вирішив питання про права ОСОБА_4 без її участі.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Правом на подання відзиву на касаційну скаргу учасники справи не скористалися.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Софіївського районного суду Дніпропетровської області.
21 лютого 2022 року цивільна справа № 193/561/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
04 серпня 2021 року до суду надійшла заява адвоката Остапенка О. М. про відмову від апеляційної скарги на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2022 року. У заяві зазначено, що відповідачу відомі наслідки відмови від апеляційної скарги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.