Постанова
Іменем України
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 372/268/15-ц
провадження № 61-17243св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач: заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державне підприємство «Київське лісове господарство»,
відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєва В. А., Крижанівська Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державне підприємство «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпорядження, рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Позов мотивовано тим, що під час перевірки встановлено, що Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, в порушення земельного законодавства, передано у приватну власність земельні ділянки лісогосподарського призначення по 1,000 га кожна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 без згоди постійного користувача ДП «Київське лісове господарство».
У грудні 2013 року зазначені особи отримали державні акти на право власності на землю і надалі за договорами купівлі-продажу від 09 березня 2006 року № 749, 767, 721, 746, 752, 724, 732, 729, 786 відчужили земельні ділянки загальною площею 9,0035 га на користь ОСОБА_2 .
Останній отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 9,0035 га для ведення особистого селянського господарства, серія ЯГ № 233827, кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:12:027:0036.
Рішенням від 18 серпня 2006 року № 93 (підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення) Старобезрадичівська сільська рада цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_2 змінила з особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку.
Надалі ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на землю серії ЯД № 658671 від 25 жовтня 2006 року, кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:12:027:0036.
На підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2011 року № 2001 ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 9,0035 га на користь ОСОБА_1 .
Посилаючись на неправомірність отримання відповідачем у власність земельної ділянки, заступник прокурора просив суд: визнати недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2003 року № 746 «Про передачу земельних ділянок у власність» у частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 9,0035 га третім особам; визнати недійсним підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18 серпня 2006 року № 93 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно з додатком) на території с. Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради»; визнати недійсним державний акт серії ЯД № 658671 від 25 жовтня 2006 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036; витребувати на користь ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 9,0035 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036; визнати за ДП «Київське лісове господарство» право постійного користування земельною ділянкою площею 9,0035 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.
Короткий зміст попередніх судових рішень у справі
Обухівський районний суд Київської області рішенням від 07 квітня 2015 року позов задовольнив.
Визнав недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2003 року № 746 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» у частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 9,0035 га ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Визнав недійсним підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради від 18 серпня 2006 року № 93 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно з додатком) на території с. Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради».
Визнав недійсним державний акт серії ЯД № 658671 від 25 жовтня 2006 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.
Витребував із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП «Київське лісове господарство» земельну ділянку площею 9,0035 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.
Визнав за ДП «Київське лісове господарство» право постійного користування на земельну ділянку площею 9,0035 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що спірні розпорядження прийняті всупереч вимогам статей 56, 84 ЗК України, оскільки ними передано у власність землі, які заборонено передавати у власність, та тим самим змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення.
Визнаючи недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати недійсним підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради від 18 серпня 2006 року № 93 та визнати недійсним державний акт, який був виготовлений на підставі вищевказаного рішення, оскільки такі вимоги є похідними і направлені на відновлення порушених прав держави.
Встановивши неправомірність розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області щодо передачі фізичним особам земельних ділянок, суд першої інстанції вважав також позовні вимоги про витребування земельних ділянок та визнання за ДП «Київське лісове господарство» права постійного користування на спірну земельну ділянку такими, що підлягають задоволенню.
На рішення місцевого суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») (особа, яка не брала участь у справі - надалі Товариство) подало апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 16 грудня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження посилаючись на те, що рішення місцевого суду не встановлює будь яких прав і обов`язків для за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, та пропуск річного строку з дня постановлення судового рішення.
Постановою від 16 червня 2021 року Верховний суд ухвалу суду апеляційної інстанції скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції Верховний суд виходив із помилкового застосування апеляційним судом статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу подано особою, яка не залучена до участі у справі.
Крім того, судом апеляційної інстанції не дотримано вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2015 року закрив.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що Товариство не є учасником правовідносин, які виникли між державою та іншими учасниками справи щодо незаконного заволодіння земельною ділянкою лісового фонду.
Вважає, що ухвалене судом рішення не містить висновків про права та обов`язки скаржника у відповідних правовідносинах, тобто оскаржених судовим рішенням жодним чином не зачіпалися права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої до участі у справі.
Місцевим судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Товариства не вирішувалися.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні процесуальні підстави для перегляду ухваленого судом рішення, яке не оскаржено сторонами та набрало законної сили, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, а тому, у відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивувало тим, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», як новий кредитор у відповідності до статей 512, 514 ЦК України набуло права вимоги за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 85-180208 та договором іпотеки від 29 грудня 2012 року № 1093-291212/І, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Єврогазбанк» (далі - ПАТ «Єврогазбанк») та ОСОБА_1 . Отже, рішення суду першої інстанції прямо впливає на права та обов`язки ПАТ «Єврогазбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» за зазначеними кредитним та іпотечним договорами, оскільки обмежує заявника в праві вимоги до них.
Суд апеляційної інстанції не проаналізував зміст спірних правовідносин та не надав їм жодної правової оцінки, не з`ясував предмет спору і доказування, не навів жодного доводу на підтвердження того, що рішення суду першої інстанції жодним чином не впливає на права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, чим порушив положення статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 263, 352, 362 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що у січні 2015 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» звернулися до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпорядження, рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Обухівський районний суд Київської області рішенням від 07 квітня 2015 року позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», особа, яка не брала участь у справі, подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» зазначало, що набуло право на спірну земельну ділянку, уклавши з ПАТ «Єврогазбанк» договір про відступлення права вимоги від 15 жовтня 2019 року, за яким до нього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 85-180208 та договором іпотеки від 29 грудня 2021 року № 1093-291212/I, укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2019 року замінено стягувача ПАТ «Єврогазбанк» на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у справі за позовом ПАТ «Єврогазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Станом на 20 жовтня 2020 року ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» є власником і добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.
За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право власності на земельну ділянку в результаті процедури виконання судового рішення, вважає, що оскаржуване рішення порушує його права.
Київський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2015 року закрив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.