Постанова
Іменем України
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 204/808/16-ц
провадження № 61-10269св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивувало тим, що 03 липня 2007 року Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ML-302/212/2007, за умовами якого відповідач отримав у кредит 83 326,00 дол. США до 03 липня 2032 року під плаваючу процентну ставку 4,99 % річних та FIDR.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 03 липня 2007 року Банк уклав договір поруки № SR-302/212/2007 із ОСОБА_2 і договір поруки№ SR-302/212/2007/1 із ОСОБА_3 .
За договором комісії від 29 червня 2010 року Банк відступив, а Товариство прийняло право вимоги за згаданим кредитним договором від 03 липня 2007 року та договорами поруки між Банком і відповідачами.
За додатковою угодою № 1 від 14 вересня 2011 року до кредитного договору відсоткову ставку зафіксовано на рівні 11%.
Позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 26 листопада 2016 року утворилася заборгованість 90 336,01 дол. США, що еквівалентно 1 800 514,00 грн, зокрема 83 278,71 дол. США, що еквівалентно 1 659 852,84 грн за тілом кредиту, 7 057,30 дол. США що еквівалентно 140 661,15 грн за відсотками.
Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 90 336,01 дол. США, що еквівалентно 1 800 514,00 грн і судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 22 листопада 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська позов задовольнив.
Стягнув солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 83 278,71 дол. США, що еквівалентно 1 659 852,84 грн заборгованості за тілом кредиту та 7 057,30 дол. США, що еквівалентно 140 661,15 грн заборгованості за відсотками за кредитом, а всього 90 336,01 дол. США, що еквівалентно 1 800 514,00 грн.
Стягнув в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» по 9 002,57 грн судового збору з кожного.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за кредитним договором, як з солідарних боржників.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 17 червня 2020 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року скасував в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором та ухвалив в цій частині нове рішення.
У задоволені позову Товариства до поручителів за кредитним договором відмовив.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що заборгованість у позичальника за кредитним договором утворилася з 17 вересня 2014 року.
Позивач звернувся до суду 03 лютого 2016 року із пропуском преклюзівного шестимісячного строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України для звернення з вимогами до поручителів.
Відтак відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів.
Рішення суду першої інстанції оскаржене лише в частині вирішення позовних вимог до поручителів, тому в решті рішення місцевого суду апеляційним судом не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права порушує питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 559 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14; щодо застосування статті 554 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справ № 6-1009цс17; щодо застосування статей 257, 261 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2017 року у справ № 6-24цс14, щодо застосування статей 526, 598, 599 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 09 вересня 2015 року у справ № 6-639цс15.
Товариство свою касаційну скаргу мотивувало тим, що умовами кредитного договору та договорів поруки визначено дату остаточного повернення кредиту - 03 липня 2032 року.
На дату звернення до суду договори поруки не були припинені ані за вимогами законодавства, ані за змістом договорів поруки.
У випадку пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема договір поруки, не встановив строк його дії і не перевірив наявність правових підстав для стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту та процентах з поручителів з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України.
У серпні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому адвокат Прохода Р. С. в інтересах ОСОБА_3 прохає касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що 03 липня 2007 року Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ML-302/212/2007, за умовами якого відповідач отримав у кредит 83 326,00 дол. США до 03 липня 2032 року під плаваючу процентну ставку 4,99 % річних та FIDR (а. с. 7-8).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 03 липня 2007 року Банк уклав договір поруки № SR-302/212/2007 із ОСОБА_2 і договір поруки№ SR-302/212/2007/1 із ОСОБА_3 (а. с. 20, 23).
Згідно з пунктами 1.1., 1.2 договорів поруки № SR-302/212/2007 та № SR-302/212/2007/1, поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором та кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. поручитель та боржник відповідають, як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
На підставі пункту 4.1 договорів поруки цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами - 03 липня 2007 року і діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором.
30 червня 2009 року серії А01 № 370771, ЗАТ «ОТП Банк» змінив найменування на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (а. с. 42).
За договором комісії від 29 червня 2010 року Банк відступив, а Товариство прийняло право вимоги за згаданим кредитним договором від 03 липня 2007 року та договорами поруки між Банком і відповідачами.
За додатковою угодою № 1 від 14 вересня 2011 року до кредитного договору відсоткову ставку зафіксовано на рівні 11% (а. с. 15-19).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом