Постанова
Іменем України
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 2-617/11
провадження № 61-1397св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір Віра Василівна,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на постанову Волинського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір В. В.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 січня 2012 року у справі № 2-617/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку. На виконання зазначеного рішення Рокитнівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист від 24 січня 2012 року № 2-617/11.
Постановою від 13 січня 2017 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 53239051.
14 вересня 2020 року державний виконавець Кушнір В. В. здійснила розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з яким він не погоджується.
31 серпня 2020 року стягувачка подала до виконавчої служби заяву про здійснення розрахунку заборгованості та додала документи про трудову діяльність боржника у Республіці Польща, однак відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», з осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від`їзду, або з п`ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.
Зазначав, що державним виконавцем всупереч вимог закону проігноровано той факт, що в Республіці Польща він здійснював трудову діяльність на підставі контракту в іноземній компанії, отримуючи заробітну плату виключно за кордоном.
Відповідно до Переліку видів доходу, які вираховуються при визначенні аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, отримання доходу від трудової діяльності за кордоном, не є таким доходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку розміру аліментів, а тому дії державного виконавця є неправомірними.
Пояснював, що з моменту виникнення заборгованості і по даний час, він є безробітним в Україні, відтак державний виконавець мав визначити заборгованість за аліментами, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, в якій проживає боржник. Проте державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості, використовуючи інформацію, надану стягувачкою та проігнорував вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, а також протиправно прийняв перекладені, а не оригінальні документи.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії державного виконавця, вчинені при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Рокитнівським районним судом Рівненської області 24 жовтня 2012 року № 2-617/11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку;
- скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, здійснений державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа Рокитнівського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2012 року № 2-617/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір В. В. при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-617/11 від 24 січня 2012 року Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку.
Зобов`язано державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір В. В. усунути порушення та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-617/11 від 24 січня 2012 року Рокитнівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, проведений державним виконавцем 14 вересня 2020 року.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що ОСОБА_1 працевлаштований офіційно на невизначений термін, а тому до виниклих правовідносин слід застосовувати положення пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 146, яким визначено, що з осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від`їзду, або з п`ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.
Одночасно суди також звернули увагу на порушення державного виконавця, яке виявилось у тому, що державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості за аліментами на підставі довідок, переклад яких був наданий заявницею, а не отриманий державним виконавцем, із застосуванням процедури, передбаченої пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року № 512/5 де вказано, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.
Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що розмір заборгованості за аліментами повинен визначатися із застосуванням пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» помилкові, оскільки державний виконавець, визначаючи розмір заборгованості, повинен діяти у відповідності до вимог частини другої статті 195 СК України, яка має вищу юридичну силу над постановою органу виконавчої влади.
При цьому колегію суддів зауважено, що оскільки державним виконавцем факт роботи боржника за кордоном та розмір його доходів встановлено з поданих стягувакою документів, достовірність яких ОСОБА_1 не спростував, то відсутність офіційного українського перекладу не свідчить про неможливість врахування таких відомостей.
Постановою Волинського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року скасовано, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що розмір заборгованості за аліментами повинен визначатися із застосуванням пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», є помилковими, оскільки державний виконавець, визначаючи розмір заборгованості, повинен діяти у відповідності до вимог частини другої статті 195 СК України, яка має вищу юридичну силу над постановою органу виконавчої влади. Тобто, нараховуючи заборгованість за аліментами, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення скарги боржника ОСОБА_1 відсутні.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
21 січня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу постанову Волинського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати і залишити в силі ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає, що судом апеляційної інстанції проігноровано норми статті 81 СК України, що суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012, у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 682/2133/14-ц та від 07 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц.
Також у касаційній скарзі заявник, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему, просить передати її на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У квітні 2022 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити та залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
У травні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нікольченко Б. Б. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, а саме розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 січня 2012 року у справі № 2-617/11 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку.
На виконання вказаного рішення Рокитнівський районний суд Рівненської області видав виконавчий лист від 24 січня 2012 року № 2-617/11.
Постановою державного виконавця Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кушнір В. В. від 13 січня 2017 року відкрито виконавче провадження № 53239051 з примусового виконання виконавчого листа від 24 січня 2012 року № 2-617/11.
14 вересня 2020 року державний виконавець Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кушнір В. В. здійснила розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яка склала 160 333,70 грн.
Скаржник заперечує розрахунок, оскільки його здійснено з урахуванням доходів боржника, отриманих під час трудової діяльності у Республіці Польща за контактом, що, на його думку, суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» та частині другій статті 195 СК України.
Крім того, скаржник піддає сумніву переклад оригінальних документів про нараховані доходи боржника, оскільки такий переклад здійснено стягувачем, хоча відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, державний виконавець мав залучити перекладача та попередити його про кримінальну відповідальність.
Згідно з матеріалами виконавчого провадження № 53239051 з примусового виконання виконавчого листа від 24 січня 2012 року № 2-617/11 у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час проведення розрахунку заборгованості - 14 вересня 2020 року, боржник ОСОБА_1 на території України не працював, розмір стягуваних аліментів визначався державним виконавцем, виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.
У подальшому стягувач ОСОБА_2 звернулася до відділу ДВС із заявою про проведення перерахунку, посилаючись на працевлаштування боржника з 18 жовтня 2017 року у Республіці Польща, на підтвердження чого надала копії документів та їх
офіційний переклад, здійснений перекладачем «Бюро перекладів» Агентства з міжнародного туризму «Інтурист-Рівне».
Як встановлено судами, боржник ОСОБА_1 дійсно з 18 жовтня 2017 року офіційно працевлаштований в Республіці Польщі у Командитному товаристві ТОВ «ДСО Транспортна спедиція» на невизначений термін, де отримує заробітну плату (том 1, а. с. 136-159).
Відповідно до листа Рокитнівського відділу Державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області від 15 листопада 2021 року №16668, державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості за аліментами згідно з відомостями фірми ТОВ «ДСО Транспортна спедиція», яка знаходиться в місті Познань (Республіка Польща), про заробітну плату ОСОБА_1 за 2017, 2018, 2019, 2020 роки без урахування виплат на харчування та виплат одноразових сум на проживання, які отримував ОСОБА_1 , суми нараховувалися за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют станом на 31 серпня 2020 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.