Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 307/4046/19
провадження № 61-216св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - заступник керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області (далі - Управління ДАБІ в Закарпатській області), про визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 2124455900:02:004:0607, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, що розташована на АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці вона спорудила об`єкт нерухомого майна - будівлю торгівлі з вбудованою квартирою. Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 23 вересня 2018 року Приватним підприємством «Закарпатземля», до складу вказаного об`єкта нерухомого майна входять: будівля торгівлі, підвал під будівлею торгівлі, підвал (добудова), загальною площею 816,70 кв. м, з яких житлова площа - 80,30 кв. м, торгова площа - 449,50 кв. м. Звітом технічного обстеження будівлі торгового комплексу, складеним експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_2 , підтверджено, що технічний стан конструкції та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкції відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за її функціональним призначенням. Згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріалті-О», ринкова вартість об`єкта нерухомого майна - будівлі торгівлі з вбудованою квартирою, розташованої на АДРЕСА_1 , становить 849 858 грн. Цільове призначення земельної ділянки відповідає цільовому призначенню побудованого на ній об`єкта нерухомого майна, так як: зведене нерухоме майно є об`єктом змішаного використання, частина якого призначена для використання як житлових приміщень, частина - як торгових приміщень; площа торгових приміщень (449,50 кв. м) є значно більшою ніж площа житлових приміщень (80,30 кв. м); торгові та житлові приміщення розташовані в одній будівлі, окремо в натурі не виділені; неможливо визначити і виділити частину із земельної ділянки площею 0,08 га, на якій безпосередньо розташовані торгові приміщення. Крім того, довідками Виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 09 грудня 2019 року №№ 1837, 1838, 1839 підтверджується, що вищевказані будівля та земельна ділянка мають адресний номер (поштову адресу): АДРЕСА_1 , побудований об`єкт не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації. Постановою Управління ДАБІ в Закарпатській області від 26 листопада 2019 року № 123/1007 за здійснення самочинного будівництва її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн, який нею сплачено. За таких обставин, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2124455900:02:004:0607 отримана нею у власність у встановленому законодавством порядку під уже збудоване нерухоме майно, а в подальшому на цій земельній ділянці здійснено будівництво без отримання дозволу на право проведення будівельних робіт, то право власності на побудований об`єкт нерухомого майна може бути визнане за нею в судовому порядку на підставі частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю торгівлі з вбудованою квартирою загальною площею 816,70 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 .
Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області подала до суду заяву, за змістом якої підтримала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2020 року у складі судді Гримут В. І. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю торгівлі з вбудованою квартирою загальною площею 816,70 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, тому позов є обґрунтованим та доведеним. Відмовивши у прийнятті об`єкта в експлуатацію, уповноважений державний орган вказав позивачу на можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в судовому порядку. Відповідач визнав позов. Визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не порушуватиме прав та інтересів інших осіб.
У грудні 2020 року особа, яка не брала участі у справі, - заступник керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА) подав апеляційну скаргу на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2020 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 05 березня 2021 року поновлено першому заступнику керівника Тячівської окружної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2020 року, відкрито апеляційне провадження у справі та зупинено дію оскаржуваного рішення місцевого суду.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА на рішення Тячівського районного суду від 06 лютого 2020 року закрито.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА не має повноважень на виконання функцій державного архітектурно-будівельного контролю та/або нагляду, не вирішує питань прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, а такі повноваження на час подання позовної заяви належали Державній архітектурно-будівельній інспекції України (далі - ДАБІ України, Держархбудінспекція), на час подання прокурором апеляційної скарги - Державній інспекції містобудування України, а на час розгляду справи апеляційним судом - Державній інспекції архітектури та містобудування України. Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА уповноважений забезпечувати дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, є безпідставним, так як Сектору такі повноваження не належать. Спір в цій справі не стосується цивільних прав і обов`язків Сектора містобудування та архітектури Тячівської РДА, і такого обґрунтування апеляційна скарга прокурора не містить. ДАБІ України не була залучена до участі у справі як відповідач (співвідповідач), а зазначення в позовній заяві Управління ДАБІ в Закарпатській області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, не має процесуального значення в цій справі та не тягне наслідків у вигляді участі у справі належної особи, оскільки, по-перше, вищеназваний структурний підрозділ не є юридичною особою і не може брати самостійної участі у цивільних і процесуальних відносинах, по-друге, процесуальний статус такої особи був визначений неправильно і не відповідав її реальному статусу. За таких обставин, враховуючи, що прокурор подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, який в контексті цієї справи не є компетентним державним органом і учасником спірних правовідносин, а також не надав доказів того, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2020 року вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
29 грудня 2021 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389, пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури зазначив, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених: в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 19 травня 2021 року у справі № 305/1396/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9892/16-ц, щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді; в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 про те, що в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах; в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/9974/17, в якій зазначено, що при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи, та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону). Звертаючись з апеляційною скаргою, прокурор посилався на те, що оскаржуваним рішенням місцевого суду порушуються права держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, який не надавав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, будівельного паспорта, пропозицій щодо присвоєння поштової адреси та не брав участі у прийнятті (чи відмові) рішення про введення його в експлуатацію, і суд першої інстанції помилково не залучив цей орган до участі у справі. Однак, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, апеляційний суд не звернув уваги на те, що згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17, рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. Крім того, апеляційний суд не виконав свого обов`язку щодо повідомлення Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 01 грудня 2021 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Тячівського районного суду Закарпатської області.
08 квітня 2022 року справа № 307/4046/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що 26 квітня 2019 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 2124455900:02:004:0607, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, розташовану на АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 травня 2019 року № 165468396.
На вищевказаній земельній ділянці ОСОБА_1 спорудила об`єкт нерухомого майна - будівлю торгівлі з вбудованою квартирою - вартістю 849 858 грн, загальною площею 816,70 кв. м, з яких житлова площа - 80,30 кв. м, торгова площа - 449,50 кв. м, що підтверджується технічним паспортом на будівлю з вбудованою квартирою, виготовленим 23 вересня 2019 року Приватним підприємством «Закарпатземля», звітом технічного обстеження будівлі торгового комплексу, складеним 19 листопада 2019 року експертом з технічного обстеження будівель і споруд фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , висновком про вартість об`єкта оцінки, складеним 20 листопада 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріалті-О».
В технічному паспорті на будівлю з вбудованою квартирою та у звіті технічного обстеження будівлі торгового комплексу зазначено, що будівля була споруджена в період 2013-2014 років. У звіті також вказано, що технічний стан конструкції та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкції будівлі відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої безпечної експлуатації будівлі за її функціональним призначенням.
Вищевказаний об`єкт нерухомості було споруджено без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, а саме розробленої та затвердженої проектної документації і до подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), про що Управлінням ДАБІ в Закарпатській області було видано припис від 22 листопада 2019 року № 142-П/1007, яким ОСОБА_1 зобов`язано виготовити у двомісячний термін документи на збудовану будівлю,
Крім того, постановою Управління ДАБІ в Закарпатській області від 26 листопада 2019 року № 123/1007 за здійснення самочинного будівництва ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн, який нею сплачено.
Листом Управління ДАБІ в Закарпатській області від 28 листопада 2019 року № 1405/1007-1202 ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки вона здійснила будівництво без дозвільної та затвердженої проектної документації, то їй буде відмовлено в реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації. При цьому ОСОБА_1 запропоновано визнати право власності на споруджений об`єкт на підставі рішення суду з подальшим поданням декларації про готовність об`єкта до експлуатації згідно з додатком 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок № 461).
Довідками Виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 09 грудня 2019 року №№ 1837, 1838, 1839 підтверджено, що вищевказані будівля та земельна ділянка мають адресний номер (поштову адресу): АДРЕСА_1 , побудований об`єкт не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації.
В письмових поясненнях від 04 лютого 2020 року, підписаних Рачкулинець М. Ю. як представником ДАБІ України на підставі довіреності від 10 січня 2020 року, зазначено, що відповідно до пункту 10 Порядку № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Порядком визначено окрему форму декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду. Звітом технічного обстеження будівлі торгового комплексу підтверджено, що фактичний стан конструкцій будівлі, яка є предметом розгляду, відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації їх за функціональним призначенням. В листопаді 2019 року об`єкт будівництва був предметом перевірки, якою встановлено, що мало місце будівництво без дозвільних документів, однак, враховуючи складені матеріали під час перевірки, інших порушень містобудівного законодавства, зокрема таких, що можуть перешкоджати існуванню об`єкта будівництва чи порушувати права третіх осіб, не встановлено.
Апеляційним судом також встановлено, що до відзиву на апеляційну скаргу було додано декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, видану Управлінням ДАБІ в Закарпатській області у вересні 2020 року за реєстровим № ЗК 131200918709 на підставі рішення Тячівського районного суду від 06 лютого 2020 року щодо будівлі торгівлі з вбудованою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2124455900:02:004:0607, код об`єкта 1230.9, клас наслідків - СС1, дата початку будівництва - 27 жовтня 2013 року, дата закінчення будівництва - 20 вересня 2014 року; загальна площа об`єкта 816,70 кв. м, в тому числі, житлова квартира 80,30 кв. м, на об`єкті виконано всі роботи згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, в тому числі щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (пункт 14), кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного 27 липня 2020 року з Солотвинською селищною радою, сплачено в повному обсязі 27 липня 2020 року в сумі 5 152 грн. Також в декларації зазначено «вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації».
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 листопада 2020 року № 234604358 підтверджується факт реєстрації 29 жовтня 2020 року права власності ОСОБА_1 на будівлю торгівлі з вбудованою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2234430421244.
В апеляційній скарзі на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2020 року перший заступник керівника Тячівської окружної прокуратури посилався на те, що відповідно до розділу ІІ Положення про Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА, затвердженого розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 16 січня 2020 року № 19, основними завданнями Сектору є: забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території Тячівського району; аналіз стану містобудування на території району; організація, розроблення проведення експертизи і забезпечення затвердження в установленому порядку генеральних планів населених пунктів Тячівського району та іншої містобудівної документації; забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації. Тобто Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА є уповноваженим державним органом, що здійснює захист інтересів держави у сфері архітектурно-будівельного контролю, а рішенням місцевого суду вирішено питання про права та обов`язки держави в особі зазначеного державного органу. Крім того, визнання судом права власності на самочинно збудоване позивачем майно позбавляє Солотвинську селищну раду отримати пайовий внесок на розвиток інфраструктури, оскільки такий сплачується на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).
Відповідно до статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначено Порядком № 461.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 461 передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (абзац перший пункту 4 Порядку № 461).
Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.
Положенням про Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА, затвердженим розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 16 січня 2020 року № 19, передбачено, що Сектор є структурним підрозділом Тячівської районної державної адміністрації та є юридичною особою (пункти 1.1, 1.6). Основним завданням Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території району (пункт 2.1), на виконання якого він забезпечує, серед іншого: здійснення моніторингу щодо реалізації схеми планування території району, стану розроблення, оновлення містобудівної документації на регіональному та місцевому рівнях (пункт 2.2.4); надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 2.2.12); надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки (пункт 2.2.13); надання пропозицій щодо присвоєння органами місцевого самоврядування поштових адрес об`єктам містобудування (пункт 2.2.15); ведення містобудівного кадастру на території району (пункт 2.2.16); ведення реєстру містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 2.2.17); співпрацю з органами державного архітектурно-будівельного контролю з питань самочинно збудованих об`єктів містобудування (пункт 2.2.20).
При цьому апеляційним судом встановлено, що розділ ІІІ вищевказаного Положення, яким визначені права Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, не містить вказівки щодо виконання ним наглядових та контролюючих функцій, а також - права звернення до суду на захист інтересів держави. Крім того, Положенням не передбачено повноважень Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА щодо забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, як це вказано в апеляційній скарзі прокурора, а також - повноважень погоджувати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність». До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
Абзацами першим, другим частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини перша, друга статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).