Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 760/18472/20-ц
провадження № 61-12898св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів:Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтергума»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року в складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
Встановив:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума» (далі - ТОВ «Інтергума») про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, стягнення коштів.
Позов мотивований тим, що наказом від 13 серпня 2020 року № 08-05 вона була звільнена з посади менеджера з адміністративної діяльності ТОВ «Інтергума» на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення вказано відсутність її на роботі 29 липня 2020 року, 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року.
Зазначала, що з 11 серпня 2020 року та на момент звільнення (13 серпня 2020 року) вона перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДШ № 407053, про що вона повідомляла відповідача.
Разом з тим, не зважаючи на те, що вона була на лікарняному, її було звільнено в період непрацездатності.
У наказі про звільнення зазначено про те, що на її адресу 31 липня 2020 року був направлений лист про надання пояснень причин відсутності на роботі 29 липня 2020 року. Разом з тим, цей лист вона не отримувала. Крім того, лист стосувався пояснень щодо відсутності 29 липня 2020 року, проте відсутні запити щодо причин її відсутності 30 та 31 липня 2020 року.
Вона з директором ТОВ «ІНТЕРГУМА» ОСОБА_3 є колишнім подружжям та після розлучення у них виникли неприязні стосунки. У результаті цього їй почали чинити перешкоди у доступі до приміщення товариства. У зв`язку з цим, вона неодноразово зверталась до поліції, зокрема, 28 липня 2020 року, 06 серпня 2020 року, 10 серпня 2020 року та 13 серпня 2020 року. Крім того, 10 серпня 2020 року та 18 серпня 2020 року вона зверталася зі скаргами до Державної служби України з питань праці щодо порушення відповідачем норм трудового законодавства, що виражається у систематичному не допуску до виконання трудових обов`язків.
Внаслідок незаконних дій відповідача їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних хвилюваннях та стражданнях, пов`язаних із постійним тиском керівництва відповідача. 06 серпня 2020 року після чергового конфлікту у неї стався психологічний зрив, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до невролога.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ від 13 серпня 2020 року № 08-05 про звільнення її з посади менеджера з адміністративної діяльності ТОВ «ІНТЕРГУМА»; поновити її на роботі в ТОВ «ІНТЕРГУМА»; стягнути з ТОВ «ІНТЕРГУМА» на її користь на відшкодування моральної шкоди 100000 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши відсутність позивача на робочому місці без поважних причин понад три години, вважав, що звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України відбулось у відповідності до вимог закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 273/212/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ТОВ «Інтергума» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів частково не відповідають.
Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ТОВ «Інтергума» на посаду менеджера з адміністративної діяльності з 01 серпня 2011 року наказом від 29 липня 2011 року № 48.
29 липня 2020 року начальник комерційного відділу Святовець В. М. доповідною запискою повідомив директора ТОВ «Інтергума» про те, що 29 липня 2020 року ОСОБА_1 не з`явилась на роботі, на телефонні дзвінки остання не відповідала (а.с. 64).
Факт відсутності позивача на робочому місці впродовж робочого дня було підтверджено Актом про відсутність на робочому місці, складеним співробітниками ТОВ «Інтергума» 29 липня 2020 року.
На підставі доповідної записки та акту 29 липня 2020 року наказом № 1к була створена комісія для з`ясування причини відсутності ОСОБА_1 на роботі.
Наказом від 29 липня 2020 року № 2к позивачу було запропоновано до 10 серпня 2020 року надати письмові пояснення та документи щодо причин відсутності на роботі.
Зазначений наказ було направлено ОСОБА_1 поштою (а.с. 73), який останньою отриманий 19 серпня 2020 року, що підтверджується трекінгом Укрпошта (а.с. 74).
Крім того, позивача було повідомлено про цей наказ електронним повідомленням від 07 серпня 2020 року № 000107 (а.с. 75).
11 серпня 2020 року комісією складено акт за результатами службового розслідування, відповідно до якого комісією неодноразового, а саме 29 липня 2020 року о 12 годин 04 хвилини, о 12 годин 08 хвилин, 30 липня 2020 року о 13 годин 00 хвилини, 31 липня 2020 року об 11 годин 58 хвилин були зроблені виклики на службовий номер телефону ОСОБА_1 , а також на її домашній номер телефону, проте остання на дзвінки не відповідала. Крім того, відповіді ОСОБА_1 на відправлений лист та на телеграму на дату складання акту отримано також не було (а.с. 76).
Згідно з доповідними, складеними начальником комерційного відділу Святовець В. М., 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року ОСОБА_1 також не з`явилась на роботу, на телефонні дзвінки остання не відповідала (а.с. 65, 66).
Факт відсутності позивача на робочому місці було підтверджено Актами про відсутність на робочому місці, складеними співробітниками ТОВ «Інтергума» 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року (а.с. 68, 69).
Наказом від 13 серпня 2020 року № 08-05 ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з відсутністю 29 липня 2020 року, 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року на робочому місці без поважних причин (а.с. 77).