Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 495/6094/17
провадження № 61-19105св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури,
відповідачі: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 ,
треті особи: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Колеснікова Г. Ю., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У серпні 2017 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що 23 березня 2006 року між Затоківською селищною радою та фірмою «Харрісонс-Транс-Сервіс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,304 га, строком на 25 років для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Сонячний район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область. Цей договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 27 березня 2006 року за № 04.06.506.00045.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відділом Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському 20 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0450 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0028, із земель, наданих раніше у користування ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс».
Рішенням Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3269 вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 . На підставі цього рішення Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 04 вересня 2015 року.
Прокурор вважав, що рішення Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3269 має бути визнано незаконним, а свідоцтво про право власності - недійсним, оскільки підставою для формування земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого, із земельної ділянки, загальною площею 1,304 га, яка раніше перебувала у користуванні фірми ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» сформовано ряд окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка відповідача.
Згідно із витягом із державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 08 серпня 2017 року, вид використання земельної ділянки - для будівництва та експлуатації закладу відпочинку. Натомість, виходячи з того, що вид використання земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» зазначено як будівництво та експлуатація закладу відпочинку, то після поділу цієї земельної ділянки, Затоківська селищна рада мала розпорядитись ділянкою відповідно до цього ж виду використання, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. У зв`язку з цим відбулося формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Крім того, на момент прийняття Затоківською селищною радою рішення від 20 серпня 2015 року № 3269 спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс».
Право власності на вказану земельну ділянку набуто відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства, а саме земельну ділянку у порушення частини шостої статті 79-1, статті 118 Земельного кодексу (далі - ЗК) України передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушені інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.
Посилаючись на зазначені обставини, перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просив суд: визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3269 «Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0450 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0028 (код 07.03 згідно з Класифікації видів цільового призначення земель) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 »; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № НОМЕР_1 , видане 04 вересня 2015 року ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,0450 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0028.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позову першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора необґрунтовані та недоведені. Вид використання земельної ділянки - для дачного будівництва відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, так само, як і вид використання - для будівництва та експлуатації закладу відпочинку. Вказана обставина учасниками справи не заперечується. У контексті цього, суд взяв до уваги доводи ОСОБА_1 , який посилається на те, що діяв згідно з листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 27 грудня 2006 року № 14-17-7/9942 і під час реалізації свого права на землю, ним не допущено порушень законодавства України. ОСОБА_1 у спірних правовідносинах діяв за відсутності законодавчої норми, яка регламентувала процедуру зміни виду використання земельної ділянки у межах однієї й тієї самої категорії землі, та за одночасної наявності позиції відповідного державного органу з цього приводу. Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Затоківською селищною радою, земельна ділянка вже існувала як окремий об`єкт, перебувала в наявності відповідна технічна документація, кадастровий номер, адреса розташування. Доказом цього є наданий позивачем Витяг із державного земельного кадастру, відповідно до якого спірна земельна ділянка була зареєстрована. Тобто, відповідач на законних підставах звернувся до Затоківської селищної ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, яка на той момент вже була сформована. Суду не надано належних та допустимих доказів протиправності дій сторін по справі щодо передачі спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку про правомірність дій Затоківської селищної ради в частині розпорядження земельною ділянкою комунальної власності шляхом її надання у власність відповідачу в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та правомірність дій відповідача, який отримав право власності на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Задоволено позовні вимоги першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3269 «Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0450 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0028 (код 07.03 згідно з КВЦПЗ) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ».
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане 04 вересня 2015 року ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,0450 га для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 5110300000:02:013:0028).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції зауважив, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, у разі його незаконності такому суспільному інтересу не відповідає.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про передачу земельної ділянки комунальної власності у приватне користування з метою відновлення прав та законних інтересів територіальної громади.
Позовна заява містить обґрунтування підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів в суді. Позовну заяву подано в порядку статті 56 ЦПК України, яка передбачає, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Зважаючи на відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, місцева прокуратура у цій справі набула статусу позивача у відповідності до положень частини п`ятої статті 56 ЦПК України.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку. Порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки (недотримання процедури) має наслідком скасування розпоряджень, ухвалених без його дотримання (стаття 21 ЗК України).
Виходячи з того, що вид використання земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс», зазначено як будівництво та експлуатація закладу відпочинку, то після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада могла розпорядитись ділянкою відповідно до цього ж виду використання, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва.
Судом, встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення (Розділ секція Е07 відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), проте передана ОСОБА_1 у власність для ведення індивідуального дачного будівництва (Розділ секція Е07 підрозділ 07.03), тобто відбулася зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.
Фактично рішенням Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3269 про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0450 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0029, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , допущено незаконну зміну цільового виду використання земельної ділянки. При цьому, жодного рішення щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки уповноваженим органом не ухвалювалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати невиправданим втручання держави у право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, оскільки таке втручання відповідає легітимній меті щодо задоволення суспільного та публічного інтересу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію та несе негативні наслідки відсутності такого правового регулювання. Апеляційним судом рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду: від 18 березня 2020 року у справі № 243/13059/18, від 02 квітня 2019 року у справі № 819/806/17, від 12 квітня 2019 року у справі № 640/5921/19, від 04 квітня 2019 року у справі № 819/1553/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 243/202/19; у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 927/291/17, від 05 червня 2018 року у справі № 927/584/17, від 06 червня 2018 року у справі № 927/1155/16, від 06 червня 2018 року у справі № 911/1541/17. Крім цього, зазначено необхідність відступу відвисновків щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 495/6080/17.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надіслав до суду додаткові пояснення, у яких вказував на незаконність оскаржуваної постанови апеляційного суду. Також зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року в справі № 925/929/19 відступила від висновку, викладеного у постановах суду касаційної інстанції, на які посилався апеляційний суд, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі. Дані обставини свідчать про законність отримання відповідачем у власність спірної земельної ділянки та як наслідок - підтверджують безпідставність пред`явлених до нього позовних вимог у цій справі.
Позиція інших учасників справи
У березні 2021 року Білгород-Дністровська місцева прокуратура надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому вказувала на правильність висновків суду апеляційної інстанції; просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 березня 2006 року між Затоківською селищною радою та ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» був укладений договір оренди земельної ділянки (з наступними змінами до договору від 18 липня 2006 року та 05 квітня 2012 року), зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 27 березня 2006 року за № 04.06.506.00045.
Предметом договору оренди є земельна ділянка, загальною площею 1,304 га, строком на 25 років, для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, за адресою: Сонячний район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область.
Рішенням Затоківської селищної ради від 17 квітня 2014 року № 1932 ТОВ «Харрісон-Транс-Сервіс» надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою при поділі земельної ділянки, яка знаходиться в оренді для експлуатації закладу відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0005.
На виконання зазначеного рішення селищної ради, на замовлення ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс», ФОП ОСОБА_4 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:013:0005, за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення - для будівництва та експлуатації закладу відпочинку. У результаті поділу площа земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , склала 0,0450 га.
Згідно із висновком за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» для будівництва та експлуатації закладу відпочинку за адресою: АДРЕСА_4 , управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради погодило зазначеній юридичній особі поділ земельної ділянки, загальною площею 1,304 га, на окремі земельні ділянки, у тому числі земельної ділянки, площею 0,0450 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Категорія земельної ділянки за основним цільовим призначенням відповідно до статті 19 ЗК України - землі рекреаційного призначення.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відділом Держземагентства у м. Білгороді-Дністровському 20 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0450 га, на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0028, із земель, наданих раніше у користування фірмі ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс».
Після поділу земельної ділянки (1,304 га), розташовані на ній котеджі за ініціативою власника - ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» були реконструйовані у дачні будинки, що підтверджено технічним паспортом від 01 жовтня 2014 року на дачні будинки в тому числі і за вказаною адресою. ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу дачного будинку від 27 липня 2015 року, розташованого за вказаною адресою, на земельній ділянці, кадастровий номер 5110300000:02:013:0028.
У липні 2015 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Затоківської селищної ради із заявами про отримання земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:013:0028, для обслуговування та експлуатації дачного будинку, який належить йому на праві власності.
Рішенням Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року договір оренди земельної ділянки, площею 1,3041 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:005, за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між Затоківською селищною радою та ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс», вирішено розірвати.
Договір про розірвання договору оренди земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Щукіною Л. С. 17 грудня 2015 року.
Рішенням Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3269 «Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0450 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0028 (код 07.03 згідно з Класифікації видів цільового призначення земель) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 » передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0450 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0028, для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою для формування земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:013:0028, була технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого на підставі такої документації із земельної ділянки загальною площею 1,304 га, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс», було сформовано низку земельних ділянок, в тому числі і спірну земельну ділянку відповідача.
На підставі вказаного рішення Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії 43298575 від 04 вересня 2015 року щодо земельної ділянки, площею 0,0450 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2015 року № 24150866.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції, визначене у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
У частинах першій, другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).