Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 361/851/18
провадження № 61-3017св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Укргазбанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
треті особи: ОСОБА_7 , Княжицька сільська рада Броварського району Київської області, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року у складі судді Селезньової Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року публічне акціонерне товариство«Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , Княжицька сільська рада Броварського району Київської області, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (ВПВР УДВС ГУЮ у Київській області), орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації (далі - орган опіки та піклування Броварської РДА), про виселення з жилого приміщення.
Позов мотивувало тим, що 30 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (назву якого змінено на ПАТ «Укргазбанк») та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, за яким останньому надано кредит на придбання житлового будинку площею 385,40 кв. м та земельної ділянки площею 0,180 га цільове призначення для будівництва, обслуговування будівель та господарських споруд, кадастровий номер 3221284001:01:0580053, в розмірі 500 000,00 доларів США на строк з 30 серпня 2007 року по 30 серпня 2035 року зі щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом 13,5 % річних.
У забезпечення виконання даного кредитного договору, того ж дня між сторонами укладено договір іпотеки, за яким предметом іпотеки є вказані вище житловий будинок та земельна ділянка. Оскільки ОСОБА_7 порушував умови вказаного кредитного договору, рішенням суду від 14 травня 2009 року з нього стягнуто заборгованість в сумі 589 688,04 доларів США, штрафні санкції в сумі 378 029,90 грн та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки. За вказаним рішенням відкрито виконавчі провадження, а саме виконавче провадження про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку. В ході проведення виконавчих дій, установлено, що у спірному житловому будинку зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , а також неповнолітні: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Позивачем направлено відповідачам вимогу щодо виселення з вказаного будинку відповідно до рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак до даного часу така вимога не виконана.
Таким чином, банк просив виселити відповідачів з будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року позов задоволено. Виселено з житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому не вирішувалось питання про виселення мешканців з нього, не позбавляє іпотекодержателя права звернутися з таким позовом окремо, після набрання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки законної сили. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що спірний житловий будинок та земельна ділянка придбані виключно на кредитні кошти, тому немає підстав для надання особам, що виселяються за рішенням суду, іншого житла. Суд встановив, що неповнолітні діти власника вказаного будинку зареєстровані в ньому набагато пізніше ніж відбулося укладення іпотечного договору, і після рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому їх подальша реєстрація за вказаною адресою не є перешкодою для їх виселення разом з батьками, та на їх виселення не потрібна згода органу опіки та піклування. Установлено, що батько дітей не зареєстрований за вказаною адресою, відповідно має інше постійне місце проживання, а місце проживання дітей визначається за місцем проживання їхніх батьків або одного з них. У відповідачів є інше житло, факт наявності якого ними не заперечується. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги банку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для виселення відповідачів з житлового приміщення є правильним та узгоджується із правовими позиціями суду касаційної інстанції щодо застосування положень Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасуватирішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що в оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд застосував норми права (а саме: статтю 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), статтю 40 Закону України «Про іпотеку») без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19). Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі якщо сторони договору іпотеки передбачили у ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, або уклали окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, виселення мешканців з відповідного об`єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону України «Про іпотеку» та в частині третій статті 109 ЖК Української РСР процедури. ЇЇ недотримання є підставою для відмови у позові про виселення мешканців з житла, що є предметом іпотеки і на яке звертається стягнення.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , є його дітьми від попереднього шлюбу з ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Малолітня ОСОБА_6 є дочкою дружини ( ОСОБА_1 ) та усиновлена ОСОБА_7 .
Заявник посилається на те, що іпотекодержателем порушено процедуру виселення з огляду на таке.
Банком прийнято рішення звернутися до суду з позовом про виселення у зв`язку із додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 травня 2009 року у справі № 2-1493/09 (яким звернуто стягнення на іпотечне майно), а не у зв`язку із прийняттям іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на житловий будинок шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. ОСОБА_7 зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 травня 2009 року у справі № 2-1493/09 не може бути виконаним, оскільки воно не відповідає вимогам законодавства, зокрема, статті 39 Закону України «Про іпотеку».
Крім того, звертаючись з позовом у справі № 2-1493/09 банк просив, серед іншого, виселити всіх осіб, зареєстрованих у житловому будинку АДРЕСА_1 . Однак Голосіївський районний суд м. Києва такі вимоги не розглянув, а банк замість того, щоб звернутися із заявою про винесення додаткового рішення, подав новий позов про виселення.
Також заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статей 74, 76, 169, 212, 213 ЦПК України. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що вимога про виселення не направлялася відповідачам, та зазначили у своїх рішеннях про те, що 24 листопада 2017 року позивачем направлялася письмова вимога про виселення відповідачів у добровільному порядку. З огляду на ненадіслання вимоги про виселення відповідачів, банком порушено процедуру виселення, тому позов не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу
У травні 2021 року ПАТ «Украгазбанк» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_7 у якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того, банк просив закрити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Банк вказує на те, що у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_7 , як на підставу оскарження судових рішень, встановлено різні фактичні обставини справи.
Предметом позову у справі № 520/7281/15-ц є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності та вимога про виселення була заявлена як похідна від первісної.
Предметом позову у справі № 205/578/14-ц є звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу позивачем з укладенням від імені позичальника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та виселення.
Банк вказує на те, що будинок і земельна ділянка були придбані за кредитні кошти, отже правильними є висновки судів попередніх інстанцій про виселення відповідачів з будинку.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу № 361/851/18 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що згідно кредитного договору від 30 серпня 2007 року № 195-Ф/07, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 , банк надає позичальнику кредит в сумі 500 000,00 доларів США. Кредит надається на строк з 30 серпня 2007 року до 30 серпня 2035 року або по день, визначений в пункті 3.3.11. цього договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,5 % річних.
Згідно із пунктом 1.4 кредитного договору кредит надається на придбання житлового будинку АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,180 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі.
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договорузгідно з договором іпотеки від 30 серпня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за дійсним договором банком прийнято в іпотеку нерухомість, яку зазначено у пункті 1.4. цього договору.
Згідно із пунктом 3.2.6. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язання за цим договором, забезпеченого іпотекою, а якщо вимога банку не буде задоволена, звернути стягнення на предмет іпотеки: 1) у разі порушення іпотекодавцем правил про наступну іпотеку; 2) у разі порушення іпотекодавцем правил про розпорядження предметом іпотеки; 3) у разі не виконання письмової вимоги банку щодо часткового погашення кредиту при настанні події, визначеної пунктом 3.3.11 цього договору.
Відповідно до пункту 3.2.8 кредитного договору у разі невиконання позичальником зобов`язань, передбачених дійсним договором, відшкодування заборгованості за дійсним договором здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, визначеним в пункті 2.1, який укладено між банком та позичальником, у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно договору іпотеки без оформлення заставної від 30 серпня 2007 року, укладеного між ВАТ АБ «Украгазбанк» та ОСОБА_7 , дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору від 30 серпня 2007 року № 195-Ф/07 (а також будь-якими додатковими угодами до нього), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем (позичальником), за умовами якого іпотекодавець (позичальник) зобов`язаний іпотекодержателю не пізніше 30 серпня 2035 року повернути кредит у розмірі 500 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами.
У пункті 2.1 договору іпотеки визначено, що предметом іпотеки є:
- пункт 2.1.1 житловий будинок, позначений на плані літерою «А-2», має житлову площу 186,40 кв. м, цегляний сарай - л. кухня - «Б», цегляний сарай - «В», цегляна вбиральня - «Г», б/бетонний погріб - «під Б», металева огорожа, позначена на плані «№», мет. тр. колодязь - «К». Загальна площа житлового будинку 385,40 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. 30 серпня 2007 року за реєстровим № кдз-4238;
- пункт 2.1.2 земельна ділянка площею 0,180 га, передана іпотекодавцю для будівництва, обслуговування будівель і господарських споруд за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. 30 серпня 2007 року за реєстровим № кдз-4242, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 30 серпня 2007 року за № 2314662. Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки ТОВ «Канзас» від 06 липня 2007 року, експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 757 197,00 грн.
Відповідно пункту 2.2 договору іпотеки за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 3 578 500,00 грн (далі - вартість предмета іпотеки). Сторони визначили початкову ціну продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у раз звернення стягнення на предмет іпотеки ціна вартості предмета іпотеки повинна бути не нижчою його вартості, визначеної шляхом його оцінки суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.
У пункті 2.3 договору іпотеки іпотекодавець засвідчує, що на підставах, передбачених чинним законодавством України, він має право відчужувати предмет іпотеки; пункт 2.3.1 - на підставах, передбачених чинним законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення; пункт 2.3.2. - предмет іпотеки вільний від зобов`язань, крім тих, що передбачені дійсним договором. До укладення даного договору предмет іпотеки не переданий третім особам в іпотеку (не є предметом попередньої іпотеки). На момент укладення даного договору предмет іпотеки не здано в найм (оренду) третім особам.
Пунктом 6.1 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках:
- якщо у момент настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки;
- якщо у 2-денний строк після загибелі, пошкодження чи втрати предмета іпотеки іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до пункту 3.3.3 цього договору;
- порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором;
- якщо інша, ніж іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки;
Згідно із пунктом 6.2 договору іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (позичальнику) письмове повідомлення про порушення обов`язків за цим та/або кредитним договором, в якому зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
У пункті 6.3 договору іпотеки зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін.
За рішенням іпотекодержателя задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися у наступному порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом укладення довіреності на реалізацію предмету іпотеки: відповідно до пункту 3.1.5. дійсного договору іпотекодатель на вимогу іпотекодержателя, повинен передати іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, що є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (пункт 6.4 договору іпотеки).
Відповідно пункту 6.6 договору іпотеки у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України «Про іпотеку». При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою сторін між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Заборгованість іпотекодавця по кредитному договору вважається погашеною в день отримання іпотекодержателем від покупця за договором купівлі-продажу ціни купівлі-продажу предмета іпотеки в повному обсязі. Іпотекодержатель, реалізувавши предмет іпотеки (в силу рішення суду або даного договору має надіслати іпотекодавцю (позичальнику), якщо він є відмінним від іпотекодавця іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інакше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» (пункт 6.8 договору іпотеки).
Судами встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 квітня 2009 року з ОСОБА_7 на користь ВАТ АТ «Укргазбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 589 688, 04 доларів США, штрафні санкції за порушення умов договору в сумі 378 029, 90 грн.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 травня 2009 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 195-Ф/07 від 30 серпня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною площею 385, 40 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,180 га (цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель і господарських споруд), що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221284001:01:0580053; заборонено Княжицькій сільській раді здійснювати реєстрацію осіб у житловому будинку АДРЕСА_1 .
З довідки виконавчого комітету Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 20 червня 2017 року встановлено, що у житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_7 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , а також неповнолітні: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Дата реєстрації вказаних осіб зазначена 06 вересня 2014 року. Власник будинку в ньому не проживає та не зареєстрований.
У матеріалах справи міститься письмова вимога про виселення від 24 листопада 2017 року, у якій позивач вимагав від відповідачів: у добровільному порядку протягом одного місяця звільнити житловий будинок АДРЕСА_1 ; до моменту виселення не здійснювати дій які б заважали вільному доступу працівникам/представникам банку до предмета іпотеки; здійснити дії направлені на припинення реєстрації в житловому будинку відповідачів (т. 1, а. с. 24-26).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.